Лідерство як душа армії -2
Шановні побратими! Продовжуємо тему лідерства у Збройних Силах України.
Відмінності між традиційним військовим керівником
і сучасним військовим лідером:
Ці відмінності можна продовжувати і підкріпляти прикладами з військового і бойового досвіду ЗСУ.
Таким чином, узагальнені відмінності між управлінням (керівництвом, менеджментом) і лідерством командира підрозділу (структури) полягають у наступному:
1. Командир як лідер в основному покликаний регулювати міжособистісні стосунки в підрозділі (структурі), які мають неформальний характер, а як посадова особа і управлінець він є носієм функцій і засобом регулювання офіційних відносин у межах цього підрозділу (структури) шляхом соціального контролю і влади, на основі адміністративно-правових повноважень і норм повсякденного життя.
2. Лідерство командира підрозділу (структури) – це групове явище, лідер не може бути одинаком, без групи. Отже, лідерство сержанта можна констатувати тільки в умовах мікросередовища, яким і є мала група – підрозділ (бойова група, розрахунок, команда). Управління (керівництво) ж є елементом макросередовища, тобто пов’язане з вищими ланками системи військового управління і суспільних відносин загалом. Про що зазначалось вище.
3. Командир підрозділу як управлінець цілеспрямовано призначається, і це підконтрольне різним соціальним елементам системи військового управління. Лідерство ж командира виникає неформально і посідає ключові позиції з відкритої чи прихованої згоди особового складу підрозділу (структури) на основі здобутого авторитету і довіри.
4. Явище лідерства менш стабільне. Становлення командира як лідера відбувається у процесі розв’язання суперечностей професійної діяльності між мірою прагнень (амбіцій і поведінкових установок) лідера і мірою готовності особового складу прийняти його ведучу роль, бути веденими. Бути готовими стати послідовниками, а не просто підлеглими. З’ясувати справжні можливості лідера – означає з’ясувати, як сприймають лідера члени групи (особовий склад підрозділу, структури), де він прагне проявити лідерську поведінку.
5. Командир підрозділу (структури) як військовий керівник формальної організації має підтримку у вигляді делегованих йому офіційних повноважень і зазвичай діє в межах конкретної функціональної сфери. Ці повноваження він отримує разом із призначенням на посаду – автоматично. Однак як військовий лідер у своїх неформальних діях він повинен акцентувати увагу на взаєминах із людьми та між ними. Його опора – це визнання його авторитету особовим складом підрозділу, що з власної ініціативи прислухається до нього, таким чином виникає довіра до нього як до лідера.
6. Процес ухвалення рішень командиром підрозділу (як керівником) складніший, опосередкований багатьма обставинами і умовами, часто поза межами підрозділу (структури) і залежить не завжди саме від нього. Однак як лідер він ухвалює безпосередні рішення, що стосуються тільки внутрішньогрупової (командної) діяльності.
7. На командира підрозділу (структури) як військового керівника (менеджера) офіційно покладено функції управління підрозділом (структури) та організації його діяльності. Він безпосередньо відповідає перед законом про стан справ і бойову готовність за результатами своєї професійної діяльності. Як військовий лідер він такої відповідальності не несе, вона радше характеризується з моральної та психологічної точки зору. Лідерство командира підрозділу (структури) визначається як процес внутрішньої соціально-психологічної організації й самоуправління взаєминами та діяльністю особового складу за рахунок його індивідуальної ініціативи. Військовий лідер як особистість бере на себе набагато більшу міру відповідальності, ніж того потребує формальне збереження службових і загальноприйнятих (статутних) норм.
Отже, було б помилкою ототожнювати лідерство й управління (менеджмент, керівництво). Однак було б помилкою і протиставляти їх. Адже між цими поняттями існує й багато спільних рис. Головними з них є такі:
· обидва феномени є засобом організації й певної координації взаємовідносин між військовослужбовцями підрозділу (структури), засобом їх спрямування та управління ними;
· і формальне керівництво (управління, менеджмент), і лідерство (у неформальній сфері взаємодії з людьми) суттєво реалізують процеси соціального впливу у підрозділі (структурі) та командоутворенні. Прошу не плутати з формуванням «військового колективу» – це принципово різні процеси і підходи;
· як управлінню (керівництву, менеджменту), так і лідерству, притаманний момент певної субординації відносин, хоча в управлінні він виступає досить чітко, оскільки регламентований і закріплений обов’язками (посадовими інструкціями), а в лідерстві його наявність набагато менш помітна і заздалегідь формально ніяк не окреслена – навпаки, знівельована.
Насамкінець чудова цитата від капелана отця Андрія Зелінського: «Лідерство – це душа армії». Точніше важко сказати. Ця душа поступово розкривається і в Українській армії. Дай Бог!
Бажаємо плідної співпраці! До наступних повідомлень.