Про СМЕРДІВ і НАТХНЕННЯ

Було колись таке слово «СМЕРК», що означало щось темне. До сьогодні збереглись похідні слова від нього, це «СМЕРКАЄ», «СМЕРЕКА», «СМОРОДИНА», та вираз «в очах ПОМЕРКЛО». Та ще був колись такий народ, що називався «СМЕРДИ».

Про цей народ збереглись спогади у творах Геродота, де він зазначив: їх називають СМЕРДАМИ тому, що вони носять темну одежу, яку виготовляють із вовни і шкіри овець темних порід, яких вони розводять. Також збереглись історичні спогади про те, що Київські князі збирали з тих СМЕРДІВ данину.

Вірогідно, що процес збору данини був аналогічний процесам продрозверстки ленінських часів, тільки спротив княжим грабіжникам був більш ефективний, тому що в озброєні жертви і нападника не було такої великої різниці.

А дань ту, вірогідно, вигрібали своїми руками дружинники князя по хлівах і коморах СМЕРДІВ, і така діяльність була дуже престижною. І вихваляючись у розмовах своїми грабіжницькими подвигами, поняття «тхне як у хліві смерда» замінили жаргонним словечком «СМЕРДИТЬ», а будучи словечком елітним, воно стало популярним і швидко замінило слово «ТХНЕ».

Та велика радість сталась у наші часи! Повернулось до нас слово «ТХНЕ» у неологізмі «НАТХНЕННЯ» щоб визначати духовний злет деяких творців, і «тхнуть» успішно їхні витвори по всій Україні. Хоча слово «ТХНЕ» і не дуже приємне, а от у давніх і сучасних «еліт» воно популярне. Дивно.