У найдавніші часи люди не могли оставити поза своєю увагою такі специфічні форми, як сфера та круг, і вони обов’язково повинні були мати якісь слова для їх назви.

Слово «КАПАТИ» було створене, як імітація звуків процесу капання рідини, а слово «КРАПЛЯ» було похідним від нього.

Були слова «ПОЛЯНА» і «ПОЛЕ» - це території вільні від лісу, було слово «ПОЛОНКА» - це акваторія вільна від льоду. Було слово «ПОЛЮВАННЯ», що на початку землеробства означало захист плодоносних ПОЛІВ від звірини і птаства.

Слова «СІЧ», «СІКТИ» (сапати), «ПАСІКА», «СІК» і «ПРОСЯКНУТИ» виглядають спорідненими, але значення їх дуже далекі. От і хочеться знати, як проходили усі ці метаморфози у словотворенні.

Це слово зберегло своє первинне значення і до наших днів, тільки збільшилась кількість «ХИСТІВ» у свідомості, а у ті давні часи людина повинна була мати один «ХИСТ» - здатність вижити у жорстоких умовах тодішнього побуту.

Для початку візьмемо декілька слів, що є у широкому вжитку з коренем «СТР», або «ТР», значення, яких є однозначні і зрозумілі: це «СТРІХА», «СТРУНА», «СТРИГТИ», «СТРУГАТИ» - усі вони означають щось рівне, або процес вирівнювання. Без сумніву і слово «СТРІЛА» означало «РІВНА», але за її особливу здатність у неї було і друге значення – «ШВИДКА».

Слово «ХВОЯ» могло бути утворене із звукової реакції на контакт голого тіла з колючою хвоєю і спочатку мало значення «колючка». Споріднене слово «ХВОРОСТ» мало значення «велика колючка», і так називали спочатку сухі гілки і сучки дерев, на які могла нахромитись, або об які могла обдертись людина, що пересувалась по лісу. А той сушняк, що валявся на землі почали називати ХВОРОСТОМ значно пізніше.

Якщо для прикладу візьмемо слова «РОСЛИЙ», «ЗРІСТ», «РОЗТРАТА» і «РОЗПАЧ», то вони означають величину або розмір.

Читав про дослідження у печері Вертеба, і довідався що її назва походить від давньослов’янського слова «ВЕРТЕП», що означає печеру, або яругу, але про походження цього слова не сказано нічого.

У сучасній українській мові є багато слів з коренем «ТАР», «ТІР», «ТОР» і «ТУР». Можливо ці слова збереглись ще з того часу, коли коренем у них було звукосполучення «ТР», а голосні появились там значно пізніше? Мотивуючись сказаним, ми не будемо звертати увагу на цю «різноголосицю», і запакуємо у одну групу наступне: «ТОРБА», «ТОРЖЕСТВО», «ПРОСТІР», «ТУРБОТА», «СТАРАТИСЬ», «СТАРИЙ», «СТОРОЖ», «ТОРГИ», «СТИРЧАТИ, «ТОРОЧИТИ», «ПОТРЕБА».