ПРО СЛОВО "ТИН"

Далеко не всі українці бачили цей тин, але всі знають що це є така огорожа зроблена із забитих у землю кілків і заплетених лозою.

Але якщо ми звернемо увагу на те, що такі слова як "СТІНА", "ТИНЬК" (штукатурний розчин) і "ТИНЬКУВАТИ" (штукатурити) походять від слова "ТИН", то це змусить нас уважніше придивитись до цього слова.

Із досліджень про Трипільську культуру відомо, що цей тин широко використовувався у їхньому будівництві. Силовий каркас будинку складався із закопаних у землю стовпів, перев’язаних між собою подовжніми та поперечними балками, а простір між силовими елементами заповнював цей плетений ТИН, що був ТИНЬКОВАНИЙ з двох сторін глиняним розчином (ТИНЬКОМ). Ось цей елемент, вірогідно, і називався СТІНА (З ТИНА).

Для виготовлення цього «ТИНУ» потрібні були спеціалісти, що знали з яких порід дерева і коли заготовляти матеріал для свого виробництва, щоб продукція була якісною і передчасно не струхлявіла. До сьогодні не збереглося назви цих спеціалістів, але, вірогідно, що їх називали ТИНЬКАЧІ.

Закономірно, що ті «ТИНЬКАЧІ» пізніше, коли появились потрібні матеріали, почали виготовляти з ниток, кужелю і вовни «м’який тин» для одягу, конструктивно аналогічний ТИНУ звичайному. М’який ТИН пізніше почали називати "ТКАНИНОЮ", а її виробників - "ТКАЧАМИ".

Дуже можливо, що слово «ТИН» було відоме на цій землі ще з кам’яного віку і слово "ЗАЧИНИТИ" тоді звучало як "ЗАТИНИТИ", тобто закрити тином лаз до сховища. Та і слово "ЧИНИТИ" підозрівається у тому що походить від слова "ТИН".

Ба, навіть рибальські сітки і сьогодні називаються "ТЕНЕТА"!