Правила переконання - 3

Шановні побратими! Сьогоднішнім повідомленням ми продовжуємо раніше розпочату тему, присвячену основним правилам переконання. Отже.

ПРАВИЛО ОДИНАДЦЯТЕ

Уникайте конфліктогенів.

Конфліктогенами називаються слова, дії (або бездіяльність), які можуть призвести до конфлікту. Дослівний переклад цього слова – «народжуючий конфлікт». Дане правило напряму пов’язане з правилом 7. Дійсно, за законами ескалації конфліктогенів вони не залишаються не поміченими, зустрічають опір і … розмова перетворюється в протистояння.

ПРАВИЛО ДВАНАДЦЯТЕ

Перевіряйте, чи правильно ви зрозуміли один одного?

Найбільш вживані слова мають багато значень в залежності від контексту. Це характерно для будь-якої мови. Наприклад, в англійській мові 500 найбільш уживаних слів мають в середньому по 28 значень. Українська мова не є виключенням.

Існують прості способи перевірити ступінь розуміння: «Чи правильно я Вас зрозумів…», «Сказане Вами може означати…». Не гріх і запитати: «Що Ви маєте на увазі?», попросити: «Зупиніться більш детальніше…».

Ніхто не міг перевершити в наукових спорах Галілео Галілея: він розпочинав з того, що викладав точку зору своїх противників більш ясно, аніж це могли зробити вони самі, а потім розносив її в пух і пір’я – в цьому відношенні він був істинним віртуозом.

ПРАВИЛО ТРИНАДЦЯТЬ

Слідкуйте за мімікою, жестами і позами – своїми і співрозмовника. Процесу переконання може заважати те, що ми не знаємо, що слухач думає з приводу наших слів. Допомогти у цьому може знання мови жестів і міміки. Справа в тому, що на відміну від мовлення, ми здебільшого не контролюємо свою жестикуляцію, пози і міміку. Комунікатор, який знає мову жестів і «читає» співрозмовника, отримує більше інформації.

Разом з тим, ми буваємо непереконливі, якщо наші жести і пози не відповідають словам. Багато людей цю невідповідність відчувають, говорячи або думаючи: «Відчуваю, що тут щось не так»!

ПРАВИЛО ЧОТИРНАДЦЯТЕ

Покажіть, що запропонована вами ідея задовольняє якусь із потреб співрозмовника.

Потреби людини можна умовно поділити на:

1) фізіологічні потреби;

2) потреби з безпеки;

3) потреби у належності до якоїсь спільноти;

4) потреби у повазі;

5) потреби у самореалізації, виявленні своїх можливостей, духовні потреби.

Отже, ми ознайомилися з правилами переконання, а тепер розглянемо практичні прийоми їх застосування.

Як застосовувати правила переконання?

1. Зазначені вище правила не вичерпують всіх прийомів переконання.

2. Правила слід застосовувати якомога регулярніше. Головне – використовувати їх технічно, чого можна досягти лише тренуванням.

3. Дуже важливо після кожної серйозної розмови проаналізувати її хід та результат: як правило вдається виявити свої успіхи і, що набагато важливіше – недоліки.

4. Протипоказано механічне, бездумне застосування цих правил.

5. Ви розпочали розмову з особою, що приймає рішення, за правилом Сократа. Задали 2-3 питання, він відповів «так». Але Ви бачите, що настрій візаві поганий: перенесіть розв’язання завдання на інший час. Якщо ж у керівника настрій чудовий – приступайте до головного питання, не гублячи ані секунди.

6. Майте на увазі: не завжди Вам вдасться достеменно дізнатися про причину відмови керівника (можливо ви не змогли його переконати, а можливо це питання не може бути розв’язане в принципі). У будь-якому випадку не втрачайте оптимізму.

Увагу можна привернути незвичайним викладом інформації, її формою, візуальними засобами.

Інтерес виникає, якщо слухач розуміє, що результат може задовольнити його персональні інтереси (хоча б і частково).

Бажання виникає, коли слухач побачить, що досягнення мети реальне.

Дія є результатом бажання і наданих Вами рекомендацій (пропозицій) щодо того, що необхідно зробити.

Отже, ми розглянули основні правила та прийоми переконання, а у вівторок розглянемо конструктивну критику.

Бажаємо плідної комунікації! До наступних повідомлень!