Комунікативні бар’єри

Шановні побратими! Спілкування як взаємодія передбачає, що люди встановлюють контакт один з одним, обмінюються визначеною інформацією для того, щоб будувати спільну діяльність, співробітництво.

У багатьох випадках те, що ми говоримо передається швидко, відкрито, без будь-яких перешкод, досягається повне порозуміння. Разом з тим трапляються ситуації, коли слова людини, її думки, бажання неправильно сприймаються співрозмовником, інколи навіть складається враження, що співрозмовник захищається від нас, наших слів та переживань, свідомо будує якісь перешкоди, тобто не хоче нас сприймати. Обмін інформацією, на жаль, не завжди настільки ефективний наскільки потрібно і причиною цього досить часто є комунікативні бар’єри. Що таке комунікативні бар’єри, чому вони виникають?

У загальному вигляді комунікативні бар’єри можна визначити як перешкоди на шляху передачі інформації від комунікатора (відправника інформації) до одержувача. Тобто, комунікативні бар’єри - це деформація комунікаційного процесу, перешкоди, що заважають досягненню мети спілкування. Через них інформація може або взагалі не потрапити до реципієнта, або бути сприйнятою і засвоєною ним хибно, не так, як було задумано.

Вивчення перешкод на шляху спілкування та способів їх усунення (або, принаймні, подолання) є дуже важливим, адже сприяє досягненню мети спілкування, поліпшенню психологічного клімату і взаємодії в колективі.

Розглянемо, які різновиди бар’єрів зустрічаються у комунікаціях.

Індивідуальні комунікативні бар’єри. Вони виникають між відправником інформації та її одержувачем і обумовлюються суто їх психологічними та соціальними особливостями.

Психологічні особливості є особливостями інтелектуального розвитку, емоційності та вольових якостей партнерів по спілкуванню і можуть проявлятися, наприклад, у надмірній сором’язливості, скритності, неприязні, надзвичайній відвертості, нетактовності, надмірній напористості тощо. Як правило, такий бар’єр спричиняє негативне ставлення, недовіру до іншої сторони комунікації і здатний викликати конфлікт між її учасниками.

Треба прийняти до уваги, що за своєю природою психологічні бар’єри у спілкуванні слугують механізмом захисту від небажаної інформації. Аналізуючи ці бар’єри, виділяють такі її види, як “уникнення”, “авторитет” і “нерозуміння”.

Уникнення - це відхилення, запобігання контактам з партнером, при якому жодне спілкування неможливе. Людина визначає партнера як “ворога”, “чужого” – вона неуважна до партнера, не слухає його, “пропускає повз вуха” все, що він говорить, не дивиться на співрозмовника, знаходить різні підстави для закінчення розмови.

Дія авторитету полягає в тому, що, розділивши всіх людей на авторитетних і неавторитетних, людина довіряє тільки першим та відмовляє в довірі другим. Таким чином, все, що промовляють “неавторитетні” комунікатори, не має ніякого значення (“яйця курку не вчать”). Ці бар’єри, працюють як своєрідний "фільтр" довіри чи недовіри. Причому фільтр діє таким чином, що абсолютно істинна інформація може стати неприйнятною, а хибна, навпаки, прийнятною.

Нерозуміння, як механізм дії психологічних бар’єрів, полягає в тім, що часто якась потенційно загрозлива для людини інформація може надходити з авторитетного джерела, а тому захистом буде нерозуміння самого повідомлення.

Нерозуміння може бути пов’язано з:

неспівпадінням точок зору партнерів по спілкуванню на світ, ситуацію, проблему, що обговорюється;

відсутністю у комунікатора і реципієнта єдності розуміння понять, які застосовуються ними у спілкуванні;

впливом особливостей мовлення (різні мови або діалекти, суттєві дефекти мови та дикції, невиразне мовлення, зловживання великою кількістю звуків або слів-паразитів, мова-скоромовка, надто тиха або дуже голосна розмова тощо);

невідповідністю стилю мови комунікатора й ситуації спілкування або стилю мови й поточного психологічного стану реципієнта.

Отже, для подолання або усунення такого типу бар’єрів необхідно:

-бути (стати ) “своїм” (побратимом, союзником) для партнера по спілкуванню (Увага! У жодному разі не за рахунок втрати субординації!);

-бути для нього авторитетною особою;

-поважати при спілкуванні його точку зору, враховувати його поточний психологічний стан;

-слідкувати за зрозумілістю та виразністю свого мовлення, обирати стиль спілкування адекватний ситуації.

В наступному повідомлені ми продовжимо говорити про бар’єри в спілкуванні. Далі буде.