Командоутворення – 3

Шановні побратими! У цьому розділі Ми більш детально зупинимось на ролях в команді та стадіях її «дорослішання».

Рольовий розподіл в команді

В процесі командоутворення кожен учасник визначає своє місце в системі персональних і службових відносин в колективі. Цей процес називається позиціонуванням.Позиціонування здійснюється відповідно до цілей, на досягнення яких спрямована команда. Для кожного члена команди визначається перелік функцій, які будуть їм виконуватися згідно із займаною позицією (поведінку, яку очікують від особи, яка займає певну позицію в команді, називається РОЛЛЮ). Важливо, щоб ці функції були правильно адресовані їх потенційним носіям і відповідали їхнім індивідуальним особливостям. Тут постає питання про командний розподіл ролей.

При формуванні команд враховуються як функціональні ролі, тобто діяльність за фахом (медична, саперна, та ін.), так і командні (групові) ролі, тобто моделі поведінки, які забезпечують продуктивну взаємодію членів команди один з одним. Для спільного функціонування характерне існування різноманітних групових ролей, які виконують різні члени колективу. Кожна роль передбачає різні обов’язки та однаково важлива для успішної діяльності колективу.Не існує єдиного або ідеального набору ролей. Фактично вони унікальні в кожній команді. Однак можна описати кілька відносно поширених для багатьох груп ролей, наприклад:

«лідер» (командування, управління, контроль, забезпечення потрібних засобів, зв’язок з іншими підрозділами) - цю роль повинен виконувати командир;

«пояснювач» (пояснення, визначення ролей, чітке словесне вираження, що конкретно очікується від кожного члена команди) - командир, інструктор;

«взірець» (модель поведінки, яка показує, як діяти в різних ситуа­ціях) - командир, старший, більш досвідчений воїн;

«вчитель» (здатність до навчання солдатів якостей та навичок, які члени військового колективу вважають важливими) - командир, його заступник, інструктор;

«помічник» (надання емоційної допомоги, вміння слухати та співчувати іншим, надання допомоги у звиканні до труднощів) - командир, його заступник, військовий психолог, капелан або інший член колективу.

Спробуйте згадати з особистого досвіду людей, які мали такі відносно поширені ролі, як: «новачок», «опозиціонер», «ентузіаст».

Які ще ролі Ви пригадали?

Існують дослідження згідно яких, до командної роботи здатна не кожна людина, і не для всіх вдається підібрати групову роль. Такі співробітники найкраще працюють в індивідуальному режимі. У решти можна виявити дві-три ролі, на які людина підходить найкраще - це, як правило, головна і запасна роль.

Ми вже знаємо, що КОМАНДУ можна описати як групу, члени якої мають спільну мету, прагнуть до успіху команди і ставлять успіх команди вище своїх індивідуальних успіхів, та розділяють високу взаємну довіру та відповідальність. Командна взаємодія дає змогу групі швидко, оптимально і ефективно реагувати на складні, загрозливі та динамічні ситуації, які стають нормою на військовій службі. Старші керівники відіграють ключову роль в управлінні та покращенні організаційної діяльності. Ця роль включає: планування роботи; підготовка членів колективу; розвиток командної взаємодії та інше. Командна робота потрібна для того, щоб використовувати знання, таланти і навички, дозволяючи військовослужбовцям перемагати в найскладніших ситуаціях.

Справжня команда не виникає сама собою. Здатність перетворити робочу групу в команду і посилити ефективне функціонування такої команди є важливою роллю для командира. Дослідження доводять, що встановлення довіри і прийняття, узгодження цілей, і термінів виконання, а також полегшення обміну інформацією є необхідними для переходу від "осіб, які просто зібралися разом" до ефективної групи і, зрештою, команди. Зазвичай процес проходить декілька стадій, які більш детально обговоримо далі.

Стадія формування починається з моменту збору групи. Хоча в ідеалі група має комплектуватись добровольцями, якщо є така можливість. На цій стадії «група» дійсно є лише сукупністю осіб. Існує велика невизначеність деяких членів групи щодо їхніх призначення, завдань, статусу та взаємного сприйняття, а також щодо мети, структури, управління, функцій та можливостей групи. Учасники мають уникати висловлення негативних думок, і покладатись у всьому на лідера. Спілкування на даній стадії є не значним, більше говорять, аніж слухають і лише поверхнево обговорюють деякі питання. Члени групи можуть не розуміти точної цілі групи.

Стадія конфронтації (або штормова), характеризується наявністю конфліктів всередині групи, боротьбою за владу і тим, що її члени протистоять обмеженням щодо їх індивідуальності. Члени групи намагаються здобути вплив, сформувати коаліції, зробити поспішні висновки про здібності один одного і зробити індивідуальні оціночні висновки щодо запропонованих думок. На цій стадії робота групи може бути гіршою, ніж на попередній стадії. Щоб закласти основу взаємної довіри, членам групи необхідно переглянути свої поспішні висновки щодо інших осіб і відкорегувати свою поведінку, якщо вона не відповідає потребам групи. Здатність зробити це значно вплине на успіх або невдачу групи. У міру вирішення міжособистісних конфліктів починає формуватися взаємна довіра.

Стадія врегулювання - на якій встановлюється структура групи, а також уточнюються і приймаються норми поведінки у групі, прийнятні для всіх її членів. Після цього учасники групи починають зосереджувати свою енергію на відкритості та на заохоченні один одного, а групові дискусії прагнуть розкрити «мовчазні» питання і сприяти повному вивченню ідей.

Група починає функціонувати як сутність, виникає почуття «МИ», і члени починають підтримувати один одного.

На стадії результативної діяльності група цілком функціональна і її енергія вже спрямовується на виконання завдання групи, а не на розвиток групи. Відбувається відкрита дискусія, приймаються розбіжності в думках, і нові ідеї сприймаються як засіб підвищення ефективності та творчого підходу.

Різниця між групою і командою виходить з цієї точки зору: члени групи лише продовжують виконувати завдання, а члени команди йдуть паралельно, щоб поглибити міжособистісні стосунки, що призводить до розвитку почуття взаємної відповідальності і атмосфери довіри.

Далі буде!