Основи спілкування-4

Основні правила невербальної комунікації

● Зверніть на себе увагу!

● Підкреслюйте точку зору!

● Не поспішайте з темпом мовлення!

● Не говоріть занадто повільно!

● Важливу інформацію проказуйте повільніше!

● Уникайте занадто довгих пауз!

● Уникайте занадто довгих фраз!

● Короткі фрази – сильні емоції!

Деякі найбільш важливі елементи невербальної комунікації:

Вираз обличчя – обличчя реагує відразу під час комунікації, і це найпоширеніший спосіб швидко передати інформацію у відповідь своєму співрозмовнику. Таким чином демонструється рівень розуміння або участі у розмові, і найшвидше виражаються емоції (наприклад, радість, страх тощо). Цікаво, що людина має 80 лицевих м’язів, які можуть створити понад 7000 тисяч виразів обличчя.

Погляд – рух очей важливий, бо погляд має функцію «відкриття» та «за­криття» комунікаційного каналу, або він сигналізує співрозмовнику, чого ми від нього очікуємо. Так, наприклад, коли солдат входить до кабінету коман­дира, а той не дивиться на нього, – це означатиме, ймовірно, що командир не готовий до розмови, і солдат, вірогідно, буде мовчати до того часу, поки командир на нього не погляне.

Положення тіла і рухи відображають відносини, наші почуття стосовно інших людей. Нахил тулуба вперед під час розмови означає зацікавленість співрозмовником, в той час як дистанціювання означає бажання пере­рвати комунікацію. Наприклад, людина, яка під час розмови сидить на краю стільця, демонструє, що їй дискомфортно і вона має бажання вийти з комунікації.

Жести є найбільш виразною складовою невербального спілкування. Інколи ми можемо спілкуватися за допомогою самих тільки жестів, не ви­користовуючи вербальних засобів комунікації (наприклад, жест «махнути рукою» може означати «забудь, це не має значення»). Жести також можуть підсилювати вербальне повідомлення або показувати емоційний стан мов­ця (наприклад, стукання пальцями по столу означає нервовість, нетерпіння чи нудьгу). При цьому, варто зауважити: спостерігаючи за жестами, треба мати на увазі, що часте використання співрозмовником деяких жестів може означати просто особисту звичку, яка не несе безпосередньо інформації в конкретній комунікації (наприклад, перебирання рукою волосся чи помахування ногою тощо).

Просторова близькість – відстань між двома людьми, яка істотно впливає на процес комунікації. Розміщення співрозмовників у просторі стосовно одне одного під час комунікації залежить від ступеня їх близькості, взаємних симпатій та статусу. Найпоширеніша відстань в близьких інтимних відносинах – від 40 см до 1 метра, а в інших соціальних контактах – від 1 до 3 метрів. Люди поділяються за величиною особистого простору залежно від своїх потреб і відчуття комфорту. На величину відстані між співрозмовниками впливають також фізичні особливості людей (наприклад, зріст, вага) та інші соціальні норми та культурні чинники, які з’являються в залежності від кон­тексту (наприклад, тісніша просторова близькість під час зустрічі в кафе може бути недоречною в офіційній обстановці тощо). Люди, зазвичай, несвідомо регулюють відстань, щоб відчувати себе комфортно при комунікації.

Дотик – це один з перших способів знайомства дитини з навколишнім середовищем, який залишається важливим протягом всього життя. При допомозі дотиків ми висловлюємо свої відчуття, зокрема – приналежність чомусь чи комусь, турботу, тепло, любов, страх, занепокоєння, гнів, лють тощо. Дотиком ми можемо спонукати іншу людину щось зробити, скоротити відстань між співрозмовниками та посилити щирість спілкування. Людство виробило певний ритуал, пов’язаний з дотиком, під час зустрічі чи прощання, який не обов’язково містить емоційний компонент, але є прийнятим стандар­том поведінки, як наприклад, потиск рук, обійми, поцілунок в щоку тощо. Але цей ритуал все ж передає конкретну інформацію про зацікавленість співрозмовником.

Зовнішній вигляд – відображає портрет особи та впливає на поведінку і ставлення до неї інших людей. Наприклад, зачіска, прикраси, одяг і взут­тя, навіть мала чи велика вага чи зріст містять повідомлення про нашу індивідуальність, соціальну приналежність, становище та емоційний стан. На основі цього у людей створюється перше враження про співрозмовника. Це називається ефектом вітання.

Отже, ми розглянули основні відомості стосовно таких складових спілкування як паравербальна і невербальна комунікація. Далі буде.

Бажаємо плідної комунікації! До наступних повідомлень!