Практика подолання комунікативних бар’єрів

У попередніх повідомленнях ми розглянули діагностичну методику “Комунікативні бар'єри в організації”. Виявлення проблем на комунікаційному полі підрозділу (ланки підтримки сержантського складу) дуже важливе, але за цим мають слідувати заходи впливу, спрямовані на їх усунення. Про це йтиметься у наступних повідомленнях.

Найбільш ефективними заходами для подолання комунікативних бар’єрів у підрозділі (групі, команді) є проведення різних форм соціально-психологічних тренінгів. Їх мета:сприяти осмисленню командирами, сержантами та солдатами сутності комунікативних бар'єрів, їх ролі в організації, а також забезпечити набуття умінь і навичок профілактики і подолання комунікативних бар'єрів у військовому колективі.

В ході тренінгів проводяться групові та індивідуальні вправи, міні-лекції, дискусії, мозкові штурми, ділові ігри, проводяться розбори комунікативних ситуацій, виконуються творчі та домашні завдання тощо.

Тобто, такий тренінг є дуже потужним і відповідальним заходом. Базовий варіант тренінгу має 6 тем (по4 години кожна). Всього тренінг займає 24 години. До його проведення залучаються фахівці морально-психологічного забезпечення, здебільшого – психологи.

Однак, в умовах життєдіяльності військового колективу, коли немає можливості проводити такі багатоденні тренінги, доцільно проводити скорочений варіант тренінгу, обираючи окремі його елементи. До таких елементів відносяться спеціальні вправи, які може провести офіцер-психолог, або навіть підготовлений головний старшина військової частини (одного з підрозділів) у ході психологічної підготовки під час проведення відповідних зборів.

Вправа 1.По команді тренера, без вербального спілкування (без обговорення)стати в одну шеренгу залежно від кольору волосся, при цьому біля тренера має стояти людина з найбільш темним волоссям, замикати шеренгу – з найбільш світлим.

Вправа 2.Роздаються картки з назвами тварин (по дві з однаковими назвами). Учасники групи читають те, що написано на їхній картці, причому напис не повинні бачити інші гравці. Завдання кожного – знайти свою пару, користуючись невербальними виразними засобами. Знайти пару, потім розповісти, хто ви.

Вправа 3.Один з учасників виходить з приміщення за двері. Решта поділяються на дві групи за певною ознакою (наприклад, за кольором очей чи якоюсь деталлю гардероба). Учасник, який повертається до аудиторії, визначає, за якими ознаками склалися групи.

Вправа 4. Учасники створюють коло. Кожний каже наступному: “Я такий, як ти, тому що…” Проговорюється по колу тричі. Потім вони кажуть: “Я не такий, як ти, тому що…”

Вправа 5.Учасники по черзі виконують стереотипну роль: “злого начальника”, “підлеглого-підлабузника”, “військового-трудоголіка”, “ледаря”, “недоступного старшини”, “завжди незадоволеного солдата” тощо. Решта слухачів відгадують, хто перед ними. Аналізуються позитивна та негативна роль таких стереотипів в життєдіяльності організації.

Вправа 6. (“Я люблю. Я ненавиджу.”). Написати по п’ять тверджень, які починаються словами: “Я люблю…” і “Я ненавиджу…”. Учасники по черзі читають свої твердження.

Вправа 7.Сісти в коло. Кожний учасник по черзі оголошує побажання групі на сьогодні.

Це далеко не повний перелік вправ. З метою розширення їх набору зверніться за допомогою до фахівців морально-психологічного забезпечення, офіцерів-психологів.

Але виконання і цих нечисленних вправ сприятиме:

розвитку умінь слухати партнера по спілкуванню;

розумінню невербальних засобів спілкування;

розвитку навичок управління емоціями, подолання стереотипів;

підвищенню загального рівня толерантності, зниженню агресії;

зміцненню групової єдності та підвищенню комунікативної креативності кожного учасника.

Далі буде.