Комунікативні бар’єри 2
Бар’єри другого типу виникають на ґрунті соціальних особливостей партнерів по комунікації. Їх ще називають соціально-культурними бар’єрами. Вони можуть виникати, через належність учасників комунікації до різних соціальних груп (за військовою ієрархією та соціальними ролями (“начальник-підлеглий”, “старший-молодший”), сферою діяльності тощо), або через істотні світоглядні, культурні, релігійні, професійні відмінності у системі цінностей та поведінки. Крім того, такий бар’єр, може бути пов’язаний з особливостями стилю управлінської діяльності керівника (наприклад, авторитарного або, навпаки, ліберального).
Механізм дії соціально-культурних комунікативних бар’єрів подібний до механізму дії бар’єрів психологічних: значну роль відіграє близькість або віддаленість точок зору учасників комунікації, належність чи неналежність їх до однієї соціальної групи (виконання соціальної ролі).
Знаючи це, можна пропонувати для подолання або усунення такого типу бар’єрів:
- дотримуватися принципів толерантності та поваги до людини, не зважаючи на соціальний статус, політичні уподобання, релігійну приналежність тощо;
- розвивати навички комунікації самому та сприяти їх розвитку у підлеглих;
- надавати належної уваги наявності зворотного зв’язку: не залишати без відповіді або реагування інформацію, повідомлення, сигнали, отримані від підлеглих та колег.
Крім того, зняттю такого типу бар’єрів сприяє розвиток корпоративної та організаційної комунікаційної культури. Такі її елементи, як символіка військової частини (підрозділу), традиції і ритуали, спільні заходи сприяють створенню атмосфери єдності у військовому колективі, а відтак, нівелюють при спілкуванні різницю соціальних статусів його представників. Темі організаційної та корпоративної культури ми присвятимо наступне повідомлення.
У внутрішніх комунікаціях військових частин (підрозділів) найчастіше зустрічаються організаційні комунікативні бар’єри.
Основними причинами їх є:
- відсутність єдиноначальства, надмірна бюрократична регламентованість, висока норма керованості (велика кількість підлеглих одного начальника), дублювання функцій або, навпаки, відсутність відповідального виконавця, протиріччя у формулюваннях обов’язків, розподілі повноважень і відповідальності;
- складна багатоступінчаста ієрархія підпорядкування, внаслідок чого спотворюється або втрачається інформація при її переході з одного рівня на інший;
- недооцінка (ігнорування) начальником важливості теми спілкування;
- інформаційне перевантаження (великий обсяг інформації знецінює її зміст) або брак даних, неправильний вибір форми і методу їх подачі тощо;
- віддаленість учасників комунікаційного процесу (особливо в умовах виконання завдань в районі проведення операції Об’єднаних сил);
- нестача (обмеженість) часу.
Шляхами подолання такого типу комунікативних бар’єрів можуть бути (в залежності від причини їх виникнення):
-оптимізація системи управлінської та комунікаційної діяльності керівника, максимально можливе усунення у спілкуванні посередників (осіб чи структур);
-використання сержантами новітніх методик внутрішно-комунікаційної роботи (командирського (бойового, цільового) інформування, “Аналізу проведених дій” за результатами діяльності тощо);
-розширення діапазону каналів комунікацій (не порушуючи принцип доцільності при їх застосуванні у конкретній ситуації!), активне використання ресурсів Інтернету (електронної пошти, соціальних мереж, месенджерів тощо), розвиток навичок використання технічних засобів комунікацій;
-участь у спільних заходах, військових ритуалах тощо.
Отже, комунікативні бар’єри призводять до зниження результативності діяльності керівників і особового складу підрозділів, а також негативно впливають на міжособистісні стосунки, емоційний стан військовослужбовців тощо. То ж, важливість профілактики та подолання комунікативних бар’єрів у військових колективах очевидна. Для цього потрібно вчасно їх виявляти та вживати необхідних заходів для їх усунення. Сподіваємося, що отримана інформація допоможе вам у цьому. Далі буде.
Бажаємо плідної комунікації! До наступних повідомлень!