Сучасний стан Дерев’яного мережива Чернігова

Зміст

Сучасний стан Дерев’яного мережива Чернігова

Під час другої світової війни було зруйновано багато пам’яток Дерев’яного Мережива Чернігова. Але навіть у наш час власники цих будинків не цінують важливість цієї історичної пам’ятки, дерев’яні будинки замінюють на пластмасові, дають дозвіл на зніс, та побудову на їх місці сучасних багатоповерхових будинків. Чернігів був одним з перших міст, що взяв на себе удар 24 лютого 2022 року. Багато будинків перебували в аварійному стані, а постійні бомбардування тільки погіршили стан підґрунтя та крихких дерев’яних споруд, яким вже по декілька століть. Деякі з них постраждали. Один з них — на Шевченка, 54. Наша Влада не має бажання допомогти, прикладом є зніс дерев’яного будиночка біля готелю «Градецький».

Великою проблемою є, що дерев’яне мереживо не має охоронного статусу, тому їхня доля повністю в руках власника. Будівлі, яким вже по кілька століть, розвалюються, а разом з ними — й історія. Але на охорону цього історичного об’єкту став Станіслав. Все почалося ще у 2004 році 16-річний Станіслав Іващенко привіз із США до Чернігова цифровий фотоапарат, жагу до волонтерства та новий світогляд. А за 14 років – заснував проєкт "Дерев’яне мереживо Чернігова", який колекціонує, відновлює та популяризує в Україні та за кордоном специфічні дерев’яні візерунки на будинках міста.

За словами Станіслава: «Моє захоплення дерев’яною архітектурою розпочалось, коли 20 років тому я побачив будиночок, на Ватутіна 14».

У липні 2018 року команда Дерев’яного мережива Чернігова, яка створила галерею з 200 найцікавішими об’єктами області, складалася з восьми людей:

Станіслав Іващенко – Автор ідеї та керівник проекту;
Тетяна Романюк - Дослідниця історії;
Леонід Скрипка - Бекенд програміст;
Олексій Самойленко - Фронтенд програміст;
Анатолій Новак – Історик;
Наталія Скороход – Медіа експертка;
Сергій Бойко - Доцент каф. технологій машинобудування та деревообробки Національний університет «Чернігівська політехніка»;
Олександр Пуськов - Зв'язки з громадськістю;

Посилання на онлайн галерею

https://demer.cn.ua/ua/about

З чого почалися толоки?

У 2019 році активіста Станіслава Іващенка запросили на толоку в село поблизу Чернігова, де одна жінка вирішила перетворити свою садибу на музей дерев'яної архітектури. Так почалась реставрація дерев'яних будинків.

Нещодавно активісти "Дерев'яного мережива Чернігова" завершили відновлення дерев'яного будинку на вулиці Музейній, 2Б. У процесі відновлення долучилося 40 людей, але за словами Станіслава, люди самі знаходять організацію і бажають приєднатися до відновлення історичних пам’яток. Зараз на рахунку "Дерев'яного мережива" вже 9 будинків, і процес не зупинився навіть попри війну. У Чернігові та області є багато пошкоджених та зруйнованих дерев'яних будинків, і активісти продовжують їх відновлювати. Нещодавно вони від реставрували будинок на вулиці Шевченка, 54 і вже приступили до відновлення 12-го будинку. Робота потребує багато часу та зусиль, але зацікавленість людей допомогти зберегти спадщину Чернігівщини.

Як я дізналася про проект та познайомилася з командою?

В школі, вчитель історії запропонував записатися до Малої Академії Наук. Я авантюрист і полюбляю експериментувати та займатися різними видами діяльності, тому я погодилась. Далі ми читали книгу про Історичні пам’ятки Чернігівщини та побачили цікавий розділ про дерев’яні віконниці. Побачивши зображення, я зрозуміла, що хочу більше дізнатися про це.

Підписалася на соціальну сторінку «Дерев’яне мереживо Чернігова» в Інстаграмі та Фейсбуці.

Посилання на сторінку

https://www.instagram.com/demer.cn.ua?igsh=Z2hyaHhmZGZ4bHRu

Там і побачила оголошення, що в неділю 29 жовтня 9.00 на Хлібопекарській 5 відбудеться толока. На локацію я приїхала на 30 хв раніше і зустрілася з Станіславом Іващенко. Він мені розповів про проект, я йому допомогла з багажу машини дістати спорядження та інструменти.

Будинок станом на 8:30 29 жовтня

Потім з двору власників будинка ми притягли будівельні ліси, яку нам на деякий час надала будівельна компанія, як власний внесок у нашу благородну справу. По скільки я не боюся висоти, то ми не чекали інших, а з Станіславом полізли нагору. Там відкрився неймовірні ранкові краєвиди на стародавнє місто. Далі ми робили заміри причелини, на якому не вистачало шматка мережива, який зламався за невідомих обставин.

Причелина - 1. Різьблена дошка для захисту торця покрівлі на фронту дерев'яної будівлі. 2. Дошка, що захищає торці колод зрубу.

До нашої зустрічі активіст зробив електроне сканування аналогічних деталей. Потім передав до Чернігівської Політехніки де Сергій Бойко вирізає мереживо з дерева. Це дуже клопітлива робота на виготовлення необхідної деталі пішло 30хв часу. Також ще він зробив запасні і в сумі було витрачено 2,5 години.

Спочатку я спитала чим я зможу допомогти хіба що принеси подай і потримай, я ж ненавчена людина. Нащо Станіслав мені відповів хто мене вчив, всього навчило життя. Він мені розповів послідовність дій і я взяли шуруповерт та прикріпили реконструйовану частинку. Руки в мене тремтіли, було страшно, що замість допомоги я стану тягарем. Проте Станіслав мене підтримував і казав, що він вірить, що у мене все вийде. Далі на об’єкт приїхала Катя, Саша, Аліна та фотограф Богдан. В процесі фарбування мережива мала можливість поговорити з кожним з них. Вони зі мною ділилися багатим досвідом. Як виявилося Богдан, Катя та Аліна з перших толок, які почалися в Чернігові. Дізналися через оголошення на Фейсбуці. Аліна звичайний сімейний лікар, а з часом до роботи вона долучила свого хлопця Олександра. Богдан не професійний фотограф, займається цим, як хобі, але має професійну камеру. Побачивши оголошення про пошук фотографа вирішив запропонувати свою кандидатуру.

Я спитала, у Станіслава: «в Чернігові багато дерев’яних будинків, як він обирає котрому буде допомагати в реставрації?» Нащо він відповів: «Головною моєю метаю є збереження історичної пам’ятки. Вибираючи будівлю для мене важливо, щоб ми з Власником були однодумцями, йому було не байдуже на свій дорогоцінний спадок. Він підтримував стан будинку та тримав його у красі, щоб це могло прикрашати околиці Чернігівщини». Стосовно бюджету для його проекту, матеріали купуються за гроші власника або благодійні внески людей, яким важлива ця діяльність. Всю роботу виконують волонтери та всі охочі абсолютно безкоштовно. Єдине, що Власник будинку може надати перекус з теплим чаєм та запашною піцою власного приготування, яку я скуштувала на толоці. Після роботи Богдан зробили фото реконструйованого будинку та додали мене до групи в телеграмі з їхньою спільнотою.

Також Станіслав поділився зі мною секретом, що в майбутньому планує продовжувати свою діяльність та взимку вони не будуть відпочивати, а зроблять вдосконалення онлайн Галереї Дерев’яне мереживо Чернігова.

Важливість збереження історичної пам’ятки

Чернігів - місто з багатою історією, яке може похвалитися своєю сформованою планувальною системою. Старе місто словацького Чернігова мало особливу архітектуру - більшість будинків були садибного типу, що розташовувалися на околицях міста. Така традиція сформувалася в XVIII столітті, коли козацька старшина ставила свої будинки за межами міста. Проте, цю традицію продовжували і заможні чернігівці у XIX-XX століттях, дбайливо оберігаючи та прикрашаючи свої садиби дерев’яним мереживом.

На жаль, не всі чернігівці сьогодні знають про ці заповідні території та пам'ятки архітектури, які прикрашали мальовничі чернігівські околиці. Багато з них зникають разом із дерев'яною архітектурою, але є активісти, які докладають зусиль, щоб відновити та зберегти ці пам'ятки. Робота потребує багато часу та зусиль, але вона допомагає зберегти культурну спадщину міста.

Впродовж часу сформувався характерний для Чернігова, типовий зразок житлової, цивільної архітектури. Своїм характерним декором, мотивами пропиловок, накладного різьблення, ці будиночки виділяються з-поміж сучасної, бетонної архітектури. Ми зустрічаємо, на превеликий жаль, все менше їх, під час прогулянок, пішохідних екскурсій старим містом. В різних куточках Чернігова можна зустріти ці поодинокі унікальні пам'ятки архітектури, історії та культури. Не всі вони включені до пам'яток місцевого значення. Вони мають парадний вхід із вулиці, скромний портал, оздоблений чернігівськими теслями і ковалями. Обов'язковим архітектурним елементом чернігівського будинку, як бачимо, є трикутні фронтони, розташовані по його краях. Подовжений на чотири, шість і навіть більше вікон, цей одноповерховий будинок з трикутними фронтонами стає більш виразним за об'ємом. Він має не тільки багато декоровані фронтони, а і карнизи, вікна із сандриками, пілястри, що вже не стільки фіксують внутрішнє членування кімнат, скільки залишаються декоративним елементом разом із своїми капітелями угорі та базою декоративної колонки поблизу цоколя. Вони також залишаються найяскравішими фрагментами різьблення старосвітських будинків рідного Чернігова, котрі ще можна від реставрувати і показати гостям нашого міста. Сандрики, пілястри нині безжально прибирають із фасадів дерев'яних споруд. Пам'ятки обкладають силікатною цеглою, обшивають сайдингом.

Сандрик – невеликий карниз або фронтон над вікном або дверима. Фронтон або начілок – завершення фасаду будівлі, що з боків обмежене двома схилами даху та карнизом при основі. Внутрішнє поле цієї частини називається поле фронтону або тимпаном.

Пілястри – прямокутний у перерізі, плоский виступ у стіні з базою внизу, з основною частиною та капітеллю вгорі. Капітель – верхня частина колони або пілястри, на яку спирається балка або архітрав.

Усі ми пишаємось своїм містом і хочемо показувати світу Вал та Болдіні гори, старовинні монастирі та собори. І одночасно не дбаємо про архітектурну привабливість Чернігова. Хіба Париж це тільки Ейфелева вежа, Лупр та Собор Паризької Богоматері? Хіба Прага лише собор святого Віта та Староместська площа? Уявімо лише на мить, що у історичному середмісті цих міст залишились лише ці пам'ятки світового значення у оточені сучасних новобудов. Це вже не Прага, не Париж. Без історичної забудови вони втрачають свою Магнетичну ауру! То чому ж ми, громада, позбавляємо Чернігів його обличчя, замінюємо його неживою пластиковою маскою? Чи ж нам не потрібні свої власні Яффи, Скансени, Кіжі, Дудутки чи, принаймні Андріївські узвози та Златі Улічки?

Є також чудова ідея заснувати музей під відкритим небом, наприклад, як у Пирогово під Києвом. Там на величезній території створено унікальний музей національної архітектури й побуту, що дозволяє побачити власними очами побут та архітектуру всіх регіонів нашої країни кілька століть назад. У Пирогово можна побачити дерев'яні церкви, вітряки, господарські споруди. Але там немає будинків із дерев'яним різьбленням. У музеї проводять різноманітні театралізовані вистави, гуляння під час народних свят. А ще на території Пирогово часто можна зустріти людей і працівників у національних костюмах, зайнятих різним ремеслом того часу, зокрема ткаль, гончарів» (Сергій Черняков, учений секретар Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній»).

Національний архітектурно-історичний заповідник "Чернігів стародавній" звернув увагу на те, що у минулому дерев'яні будиночки з неймовірним архітектурним різьбленням були важливою складовою бренду нашого міста. Вони прикрашали мальовничі околиці Чернігова та стали своєрідною візитівкою міста. Проте, з часом багато з них зникли разом із дерев'яною архітектурою. Зараз активісти докладають зусиль, щоб відновити та зберегти цю культурну спадщину.

Група "Дерев'яного мережива Чернігова" вже відновила 12 будинків та продовжує працювати над наступними. Ідея створення фондів порятунку зразків дерев'яного зодчества Чернігова, вулиць-музеїв або цілих скансену, гуртків та різьбярства дуже важлива для популяризації та відродження традицій регіону.

«Ми несемо відповідальність за все, що відбувається навколо. Зокрема саме від нас залежить збереження унікальної для України дерев’яної архітектури нашого краю, яка сьогодні зникає на очах. Якщо ми не цінуємо своєї культурної спадщини, якого майбутнього ми варті?»

Станіслав Іващенко