Оперативна інформація про події в Україні та світі станом на 06.00 15.08.2022

Повномасштабне вторгнення рф залишається головним чинником впливу на суспільно-політичну обстановку в Україні.

Противник продовжує свої зусилля щодо встановлення контролю над тимчасово окупованими територіями, створенні сприятливих умов для відновлення наступу на окремих напрямках, а також блокуванні морських комунікацій України у Чорному морі.

Зберігається загроза завдання терористичних ударів по обʼєктах цивільної та критичної інфраструктури по всій території України, у першу чергу по Запорізькій АЕС.

Щодо міжнародних подій:

у Європейському Союзі на рівні держав-учасниць активно продовжується обговорення можливих форматів майбутнього обмеження громадян рф у праві переміщуватися Шенгенською зоною.

Так, Польща працює над концепцією, яка дозволить відмовляти росіянам у видачі віз.

Міністр закордонних справ Пьотр Вавжик заявив, що Польща виступає за розширення санкцій ЄС, особливо щодо призупинення дії угоди про спрощення візового руху для громадян російської федерації. Водночас він підтвердив раніше озвучені тези про те, що не всі країни Євросоюзу на це згодні (за матеріалами українського видання Європейська правда).

Варто зазначити, що простори російських соціальних мереж бурхливо відреагували на можливе обмеження подорожей до Європи. Як зазначив радник глави Офісу Президента України Михайло Подоляк: “росіян не хвилювали масові вбивства, зруйновані міста, ядерний шантаж, злочини військ рф у Бучі чи Маріуполі. Але коли почалися натяки на втрату віз, російські громадяни одразу “повернулися до усвідомлення війни та відповідальності”.

Окрім того, стратегічні партнери продовжують посилення цільової санкційної політики. Канада, США, Британія та Швейцарія протягом поточного місяця наклали санкції на понад 150 російських військових, олігархів, колаборантів в Україні, пропагандистів та інших фізичних (юридичних) осіб, які сприяють веденню війни проти України.

54 особи потрапило під санкції Швейцарії, яка синхронізувала свої списки із сьомим санкційним пакетом ЄС. Це військові та силовики, зокрема керівники повітряно-космічних сил росії, що завдають ударів по Україні, та керівництво росгвардії, які використовуються для придушення протестів місцевого населення.

Велика Британія додала в санкційні списки 28 губернаторів і керівників регіонів, які вперше потрапили під міжнародні санкції. Британія та Швейцарія наклали санкції й на військових, які допомагають агресору вербувати сирійських та палестинських найманців.

У тренді іноземних медіа були такі публікації:

американське видання Foreign Affairs опублікувало колонку Дженніфер Канана і Фредеріка Вері (науковці програми Фонду Карнегі) про те, як вторгнення росії в Україну впливає на Близький Схід. Війна в Україні дорого коштує кремлю, вважають автори: росія втрачає не тільки десятки тисяч солдатів, але й сотні літаків, танків і чимало бронетехніки. Це означає, що здатність москви й надалі постачати сучасну зброю та запчастини арабським урядам, зокрема сирійському та лівійському, під загрозою. З одного боку, це зменшить російський вплив на регіон, та з іншого може дати поштовх Китаю і Туреччині замінити рф у цій ролі. Кавана і Вері застерігають американського президента Джо Байдена від спроби зайняти цю нішу та вважають, що США варто розглядати ситуацію комплексно, змирившись із тим, що на полі багато гравців. Зокрема, Сполучені Штати мають обережно підходити до поставок зброї, надавши пріоритет країнам, які готові до політичних реформ і економічного розвитку;

британський журнал The Spectator опублікував есей Юрія Фельштинського (дослідника Новітньої історії росії та критика путінського режиму) у якому він пише про ймовірність того, що вересень стане поворотним місяцем для російсько-української війни. Фельштинський застерігає від передчасного оптимізму щодо недавніх успіхів України та згадує події вересня 2014 року. Останній тиждень серпня є важливим через початок виборчого сезону в росії, а 11 вересня у країні відбудуться місцеві вибори. Хоча результати цих виборів певною мірою вже відомі, для путіна важливим є сам процес, точніше супровідне шоу. Гучна військова перемога в цьому сенсі була б дуже корисною. Так, 5 вересня 2014 року в Мінську кремль примусив Україну погодитися на припинення вогню, 20 серпня 2020-го отруїли Навального. Також важливою датою є 7 жовтня ― 70-річчя путіна. На думку історика, у росії досі є багато способів завдати нищівних ударів по Україні: Міноборони Британії доповідає про формування 3 армійського корпусу у складі армії рф. Слабким місцем України також є неможливість проводити транскордонні атаки. Питання, яке зараз має непокоїти західних лідерів, ― що вони будуть робити та на що готові піти, якщо росія спробує розпочати активний наступ у вересні цього року, вважає Фельштинський;

американське видання The New York Times пише про мотиви президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана мати близькі відносини із кремлем. За останні три тижні Ердоган зустрічався з путіним двічі, і якщо мотиви путіна зрозумілі ― компенсувати економічні наслідки санкцій, то що отримує Туреччина? Видання пише, що попри розгніваність союзників Туреччини по НАТО, країна має зиск із того, що російський газ постачається газопроводом “Турецький потік”, а російські гроші (разом із російськими туристами) потрапляють до турецьких банків. Крім цього, росія, вочевидь, підтримує політику Ердогана в Сирії. Утім, у статті зазначається, що не варто вважати, ніби путін і Ердоган друзі ― обоє діють лише в інтересах збільшення своєї сили в цей момент.

Згідно з оцінками американського дослідницького центру “Інститут вивчення війни” (ISW):

українські війська продовжують намагатися порушити логістичне забезпечення російських військ, яке підтримує противника на правому березі річки Дніпро в районі Херсона;

російські війська можуть акцентувати зусилля у північно-східній Донецькій області, щоб відвернути увагу України від півдня;

російські війська здійснювали обмежений наступ на північний захід від Слов’янська, на схід від Сіверська, на південь і схід від Бахмута, а також на північ від Харкова;

Україна та росія взаємно звинувачують одна одну в обстрілі Запорізької АЕС;

російське військове керівництво не платить обіцяні кошти російським резервістам і учасникам так званих “добровольчих підрозділів” за виконання завдань в Україні;

окупаційна влада, ймовірно, має певні проблемами, які ускладнюють управління місцевими режимами та запровадження проектів відновлення зруйнованих територій Донбасу.

Загальні бойові втрати противника з 24.02 по 14.08 орієнтовно склали: