КУЛЬТУРНИЙ ПРОСТІР ЦЬОГО ТИЖНЯ

📅21 жовтня:

• У 1991 році здійснено перший в світі політ над Еверестом на повітряній кулі.
• У 1950 році вступили в силу Женевські конвенції про захист жертв війни.
• У 1944 році в «Бермудському трикутнику» загадково зник екіпаж кубинського судна «Рубікон».

🥳 У 1852 році народився Хосе Торібіо Медіна, чилійський учений, книгознавець, бібліограф. Зібрав бібліотеку рідкісних книг в 40 тис. томів, які подарував Національній бібліотеці Чилі.

🥳 У 1772 році народився Семюел Тейлор Кольрідж, англійський поет-реформатор, філософ, літературний критик, один із засновників літературного напряму - романтизму.

🥳 У 1760 році народився Кацусика Хокусай, японський художник, майстер ксилографії. За своє життя намалював приблизно 30 тис. картин, тобто дві за день!

📅22 жовтня:

• У 1975 році радянська космічна станція «Венера-9» здійснила посадку на поверхню Венери.
• У 1949 році СРСР провів перші випробування своєї ядерної зброї.
• У 1938 році Честер Карлсон зробив першу фотокопію паперового документа.
• У 1883 році в Нью-Йорку відкрилася «Метрополітен-Опера». У перший вечір звучала опера Гуно «Фауст».

🥳 У 1938 році народився Крістофер Ллойд, американський актор кіно і телебачення. Володар трьох премій «Еммі». Знявся в ролі - Макс Тейбер у фільмі «Пролітаючи над гніздом зозулі» і доктор Еметт Браун в трилогії «Назад в майбутнє"

📅23 жовтня:

• Всесвітній день балету
• День Моля (Неофіційне свято, що відзначається серед хіміків. Моль - це така кількість речовини, в якій міститься певна кількість частинок (молекул, атомів, іонів), що дорівнює постійній Авогадро)
• У 1917 році Скоропадський обраний гетьманом українського козацтва.

📅24 жовтня:

▪Всесвітній день інформації про розвиток

▪Міжнародний день Організації Об’єднаних Націй (День ООН)

▪Тиждень роззброєння (24-30 жовтня)

• У 1991 році Верховна Рада проголосила без'ядерний статус України.

🥳 У 1882 році народився Імре Кальман, угорський композитор, автор оперет «Сільва», «Баядера», «Принцеса цирку» і ін.

🥳 У 1804 році Вільгельм Едуард Вебер, німецький фізик, творець першого телеграфу.

📅25 жовтня:

▪День автомобіліста 🚌

У День автомобіліста приєднується до привітань на адресу всіх, хто так чи інакше пов’язав своє життя з автотранспортом.

Бажаємо Вам безпечної їзди, надійної роботи всіх вузлів і агрегатів, а також здоров’я, успіхів у праці та сімейного щастя! Зі святом автомобіліста! 😎

▪ День народження Національної спілки художників України 🎨

▪Перехід на зимовий час ⏰

🥳 У 1888 році народився Річард Берд, американський повітроплавець, який здійснив перший політ над Південним полюсом.

🥳 У 1881 році народився Пабло Пікассо, іспанський художник.

🥳 У 1838 році народився Жорж Бізе, французький композитор, диригент, піаніст епохи романтизму.

🥳 У 1825 році народився Йоганн Штраус, австрійський композитор, король вальсу.

🥳 У 1811 році народився Еваріст Галуа, французький математик, засновник сучасної вищої алгебри.

📅26 жовтня:

▪ Міжнародний день шкільних бібліотек 📚

• У 2012 році відбулося святкування першого Дня любові до себе.
• У 1947 році проведена масова депортація українців із Західної України (понад 78 тис. осіб).

🥳 У 1914 році народився Акілле Компаньоні, італійський альпініст, перший підкорювач (разом з Ліно Лачеделлі) другий вершини світу, Чогорі 31 липня 1954 року.

🥳 У 1685 року народився Доменіко Скарлатті († 1757), італійський композитор і клавесиніст епохи бароко, автор 555 сонат для фортепіано. Син композитора Алессандро Скарлатті, брат композитора П'єтро Філіппо Скарлатті.

📅27 жовтня:

▪ Всесвітній день аудіовізуальної спадщини

Про те, як важливо зберігати пам’ять про минуле, зберігати кращу спадщину і досягнення людської думки для наших нащадків і для нас самих, сказано не мало. І якщо раніше подібну інформацію людина намагалася зберегти, використовуючи писемність, художнє мистецтво і підходящі для цих цілей підручні засоби культурного вжитку, то починаючи з століття стрімкого технічного прогресу нам вдалося доповнити, роздобути і розробити абсолютно нові інструменти, що дозволяють з’єднати і минулі відомі методи, і отримати при цьому унікальне поєднання можливостей, яке зараз активно використовується для зберігання і передачі всілякої інформації.

• У 1882 році створили перший професійний національний реалістичний театр в Україні під керівництвом М. Л. Кропивницького.

🥳 У 1811 році народився Айзек Зінгер, американський винахідник швейної машинки.

🥳 1728 році народився Джеймс Кук, англійський мореплавець, керівник трьох навколосвітніх експедицій, першовідкривач Нової Зеландії і Гавайських островів.

Ворохта – це Європа, або Як в гуцульському селі з’явився один з найбільших віадуків Старого Світу

Найдовший арковий залізничний міст Європи 19 століття з каменю. Так в деяких буклетах і статтях в інтернеті називають найбільший з трьох віадуків у Ворохті.

Довжина пам’ятника індустріальної архітектури – 200 метрів. Висота основного прольоту – 30.

Насправді в Європі є більш складні споруди. Наприклад, Гельчтальбрюкке – 574-метровий цегляний віадук в Німеччині висотою 78 метрів.

Або Гленфіннан – 380-метровий бетонний арковий міст у Шотландії, по якому проїжджає Хогвартс-Експрес у фільмах про Гаррі Поттера.

Незважаючи на рекламні трюки, “Старий австрійський міст” – так його ще називають у Ворохті – дійсно один із найбільших подібних об’єктів свого часу.

Трамплін до Європи

З приходом залізниці життя у Ворохті та сусідніх селах наповнилося новими сенсами. З terra incognita ця частина Карпат на початку 20 століття перетворилася на популярний європейський курорт.

Більшість будівель у Ворохті були дерев’яними

У сусідньому Татарові з’явилися пошта і телеграф. У Ворохті – перші готелі та пансіонати, в яких поправляли здоров’я чистим повітрям і цілющими гірськими джерелами.

Напередодні Другої світової Ворохта була популярним серед європейців лижним курортом

У період між Першою і Другою світовими війнами, коли у Ворохту прийшла Польща, тут почали розвивати гірськолижний спорт.

Сьогодні у Ворохті намагаються відродити трамплін, який був тут і за Польщі, і за СРСР, і за незалежної України

У 1922 році поляки збудували перший трамплін, після чого гуцульське село як тільки не називали: “друге Закопане”, “рай лижників”, “перлина курортів”.

Взимку тут проводили міжнародні змагання.

– В радянські часи трамплін реконструювали, вдосконалили. А зараз знов намагаються реанімувати

Відпочинок в Карпатах з чанами. ТОП 10 місць, де в Карпатах покупатися у чані 🍁

🏔 Карпати – традиційний напрям відпочинку в Україні, що розвивається шаленими темпами, а однією з візитних карт регіону є купання в чанах.

Карпатські чани – величезні чавунні казани наповненні водою та розігріті вогнищем до темпаратури 40-45 градусів.

Традиція зародилась в Австро-Угорщині, де чани розміщували біля джерел з цілющою водою, в яку необхідно було зануритись, розпарившись перед цим у котлі.

Пропонуємо рейтинг найкращих місць для відпочинку в Карпатах з чанами, за версією kozakorium.com.

1. Чан з джерельною водою та виходом до гірської річки. Міні-готель “Жива Вода”.

Дерев’яні будиночки комплексу розкинулися в тихому та мальовничому місці на березі річки Прут.

Затишні двомісні номери включають все необхідне для комфортного відпочинку, а двокімнатні апартаменти з великими терасами, що виходять до річки і лісу, – чудово підійдуть для закоханих пар та сімейного відпочинку.

Ще однією родзинкою комплексу “Жива вода”, є цілющий чан. Для “карпатського джакузі” використовують тільки чисту джерельну воду, що чудово сприяє загальному покращенню самопочуття, поліпшує кровообіг, імунітет, здійснює терапевтичний вплив на шкіру та суглоби, регулює артеріальний тиск.

Після процедури можна одразу зануритись у води гірської річки Прут, що несе свої води всього за кілька метрів від чану.

Розташування: Івано-Франківська область, м. Яремче, вул. Свободи, 298

Контакти: Тел.: +38 (03422) 3-03-10, +38 (095) 326-88-96, +38 (050) 433-61-81

2. Чан з гірськими травами на відкритому повітрі. Готельний комплекс “Вуйко”.

Готельний комплекс біля лісу, але недалеко від центру міста. Є номери в корпусі і котеджі на 8 чол.

Вода в чані насичена ароматами Карпатських трав. Оптимальна температура води 37-40 градусів. Поруч знаходиться басейн з крижаною водою, що дозволяє максимально відчути контраст.

Розташування: м. Яремче, Івано-Франківська область.

3. Гарячі чани у гостинному дворі “Оберіг”.

Готель “Оберіг” розташований за 900 м від траси Татарів-Верховина. До садиби веде асфальтований під’їзд, який у вечірній час освітлюється.

До центру селища можна дійти за 10-15 хвилин, до лісу – за 5 хвилин.

Комлекс пропонує кілька видів чанних процедур, а саме: з натуральним хвойним екстрактом, з карпатськими травами та з лісовими ягодами. Завдяки джерельній воді та травам Ви забудете про усі стреси, втому та депресії.

Розташування: смт. Ворохта, Івано-Франківська область.

4. Лікувальні чани у приватній садибі “Хата у Румуна”

“Хата у Румуна” в Татарові – це відпочинковий комплекс з трьома котеджами та кафе на території.

Котедж “Хата у Румуна” може похвалитися рідкісною для цих країв розвагою – лікувальним чаном з цілющих трав та контрастним басейном.

А ще слід додати до цього чудові краєвиди Карпатських гір. Відпочинок та забуття усіх проблем гарантовано!

Розташування: У селі Татарів, 17 км від м. Яремче та 11 км від Буковелю, на березі річки Піги, Івано-Франківська область.

Контакти: +38 (097) 942-74-17 Аня; +38 (096) 137-36-01 Іван; +38 (096) 657-78-97 будинок номер 4.

5. Сауна-чан в котеджному комплексі “Магурка”.

“Магурка” – відпочинковий комлекс в українських Карпатах з гірським кліматом та чистим повітрям, що допоможе позбутися стресу, негативних думок та налаштує Вас на позитивні емоції.

Чани наповнюють мінеральною сірко-водневою водою та нагрівають до 45 градусів. Особливо вартує відвідати “Магурку” взимку, можна сидіти в гарячому чані та насолоджуватись видом на засніжені Карпати.

Розташування: Івано-Франківська обл., смт. Верховина, вул. Чорновола 2а, котеджний комплекс “Магурка”

6. Лікувально-оздоровчий чан у Шешорах

Резорт “Шешори” розташований в центрі Карпатського краю на висоті 600 метрів над рівнем моря на території національного природного заповідника “Гуцульщина”.

Чан наповнюють холодною мінеральною водою, створеною на основі соляної ропи, додають екстракт хвої та гілочки смереки, на дно кладуть камені з гірської річки, що протікає біля резорту.

Під чаном розпалюють багаття. Вода поступово нагрівається до 35-40 градусів. Купання в чані потрібно чергувати із зануренням в басейн з холодною водою, що знаходиться поруч.

Розташування: Івано-Франківська обл., Косівський р-н, с. Шешори, вул. Савицького 13

7. Чани з аромамаслами у “Скиті”

Затишна оселя “Скита”, яка знаходиться в Ворохті, приймає гостей з усіх куточків України та інших країн, для активного відпочинку.

Великий металевий казан, що вміщає у себе 4-5 осіб, розташований у затишному куточку подвір’я під відкритим небом. Його наповнюють гарячою водою, аромамаслами та трав’яними карпатськими зборами. Поруч знаходиться діжка з холодною водою, в яку можна зануритися повністю або облитися із кухля.

Розташування: Івано-Франківська область, Яремчанська міськрада, смт. Ворохта , вул. Заводська, 16

8. Чани у гірськолижному курорті “Буковель”.

Буковель – найпопулярніший український гірськолижний курор, що приймає сотні тисяч туристів щороку та відомий далеко за межами України.

Комлекс “Буковель” пропонує різноманітні чани на Ваш вибір, а саме: чан на джерельній воді, фіточан, цитрусовий чан та “чан для закоханих”.

Кожен з них має свої особливості та надасть Вам заряду бадьорості на кілька днів наперед.

Розташування: Буковель, Івано-Франківська область.

9. Чани з сірководнем у відпочинковому комплексі “Ганц”.

Ганц – комплекс, що складається з двох будівель і споруджений в старовинному карпатському стилі з натуральних матеріалів. Знаходиться він у самому серці Буковелю біля підйомника номер 5.

Пансіонат “Ганц” пропонує унікальні лікувальні чани з сірководнем, що стимулюють функції імунної системи, поліпшують роботу опорно-рухового апарату та нервово-судинної системи.

Розташування: Івано-Франківська обл., Рожнятівський р-н, с. Осмолода.

10. Чани готелю “Форест Хаус”.

Якщо ви шукайте місце, яке наповнить вас життєвою енергією, дозволить впорядкувати думки і подарує нові відчуття, тоді обирайте готель в Буковелі. Готель зі зрубу «Форест хаус» знаходиться всього в декількох кілометрах від знаменитого курорту.

Чани розташовані на березі мальовничої річки. Один з них наповнений гарячою водою, а інший – холодною.

Ароматні трав’яні ванни (зі зборами карпатських трав) в дерев’яних карпатських чанах заряджають енергією на тривалий час.

Розташування: вул. Лесі Українки, с. Татарів, Яремчанська міськрада, Івано-Франківська область.

Picasso and Paper: virtual tour 🖼🤩

Дивіться фільм «Гніздо» у кінотеатрах «Планета Кіно» з 15 жовтня 2020 року.

Дивіться фільм «Модільяні: невідома історія» у кінотеатрах «Планета Кіно» з 29 жовтня 2020 року.

Дивіться фільм «Пітер Пен і Аліса в країні чудес» у кінотеатрах «Планета Кіно» з 26 листопада 2020 року.

Сімейка Крудсів: Нова ера - офіційний трейлер (український)

KAZKA - МАЛО

Злата Огневич - Ти обіцяв (official video)

Віктор Винник і МЕРІ - Чорні очі (liric video)

Фіолет - Залишимось друзями

OneRepublic - Wild Life (Official Music Video)

Coldplay - Daddy (Official Video)

ТВОЯ_КНИЖКОВА_ПОЛИЦЯ 📚

Чи вбивав адвокат Медведчук поета Стуса? Публікуємо заборонену судом главу книги

Навесні 2019 року вийшла друком книга “Справа Василя Стуса”, написана журналістом й істориком, редактором “Історичної правди” Вахтангом Кіпіані. Книга, яка образила відомого проросійського політика Віктора Медведчука.

Саме кум російського президента, нині – один із лідерів партії “Опозиційна платформа – За життя”, колись захищав поета-дисидента у радянському суді., пише Українська правда

Точніше – мав захищати. До роботи Медведчука як адвоката, якого Стусу тоді виділила держава, у суспільства давно було чимало претензій. І він невтомно воює з тими, хто ці претензії озвучує.

Черговим учасником цієї війни стала книга Кіпіані. 19 жовтня країна прокинулась із новиною: Медведчук виграв суд. Автора і видавця зобов’язали видалити з книги згадки про політика.

Кілька цитат з книги суддя Марина Заставенко визнала недостовірними. Мовляв, вони порушують права Медведчука. Це, зокрема, речення, де політика називають “шісткою комуністичного режиму”, кажуть, що він “розпинав поета” і “фактично підтримав звинувачення”.

Деякі з цих фраз, наприклад, про “розпинання”, є очевидно оціночними, які, за законом, неможливо ані довести, ані спростувати. Але український суд це не зупинило.

Ці уривки мають видалити з книги, а до того – її не можна поширювати. Без згоди політика не можна також тиражувати в ЗМІ інформацію, яка “дає можливість ідентифікувати Медведчука як персонажа”.

Але. Наразі рішення ще нечинне.

Протягом 10 днів суддя складе повний текст рішення, де має виписати аргументацію. Потім у Кіпіані буде місяць, щоб подати скаргу. Тоді переглядати справу почне апеляційний суд. І лише після завершення цього перегляду “медведчуківські” заборони можуть набути чинності. Якщо на цей момент не будуть скасовані в апеляції.

“Українська правда” вважає рішення Дарницького суду проявом печерної цензури. Це зухвала спроба переписати історичні, доведені факти.

На жаль, за життя класик української літератури Василь Стус не зміг добитися справедливого рішення суду. Але хоча б наступні покоління мають знати хто стояв за незаконним вироком, та завдяки чиїй “допомозі” поет потрапив у заслання за сфабрикованими звинуваченнями, де загинув.

Сьогодні ми публікуємо одну з тих двох глав книги, які образили проросійського політика. І які він, за допомогою українського суду, намагається вивести у підпілля.

ЧИ ВБИВАВ АДВОКАТ МЕДВЕДЧУК ПОЕТА СТУСА?

Четвертого вересня 1984 року поета Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у житловій камері бараку колонії особливо-суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі.

Бездиханне тіло поета Стуса — у карцері, у цей самий день, роком пізніше. “Серце не витримало, з кожним може бути…” — передають слова табірного гебіста.

Ми маємо право не вірити: у невипадковість страдницького життя та випадковість смерті.

Місцем вічного спокою Юрка та Василя призначили маленький цвинтар при дорозі у селі Копально-Борісово.

“Особливо небезпечні державні рецидивісти” за “найгуманнішими в світі” радянськими законами не мали права навіть на скромний обеліск, не кажучи вже про людський хрест.

Тільки дерев’яні стовпчики із номерами. У Литвина — сьомий, у Стуса — дев’ятий…

Але вже через кілька років друзі та рідні перевезли їхні тлінні рештки додому. Вони знову поховані поруч — на Байковому цвинтарі у Києві. Нехай ця стаття буде, як кажуть у діаспорі, нев’янучим вінком на їхню могилу.

Стуса та Литвина багато що об’єднувало: хист, оголена поетична та громадянська реакція на несправедливість світу, врешті-решт, членство в Українській Гельсінській групі.

Не кажучи вже про арешти, суди, тюрми й заслання. І зрештою, смерть. У цьому теж є знак з небес, бо це сталося в один день.

Але Юрка та Василя об’єднує не тільки спільність трагічної долі. В їхньому житті певну роль зіграв молодий тоді адвокат Віктор Медведчук.

Першим уголос заявив про те, що мораль і Медведчук — речі несумісні, — здається, Євген Сверстюк. Філософ і дисидент мав на увазі ненормальність ситуації, коли державну місію покладено на людину, яка нав’язує суспільству вовчі закони, має подвійне дно, є циніком і фарисеєм.

На жаль, у масовій свідомості слова глибокого й вимогливого Сверстюка трансформувалися в обивательську формулу “Медведчук засудив Стуса”. Ці слова стали популярним звинуваченням, і їх вряди-годи кидають у маси з високих трибун.

У кожного є своя відповідальність перед Богом і сумлінням за зроблене на цьому світі. У Віктора Медведчука — так само. Керівник Союзу адвокатів України, заслужений юрист України і, зрештою, кум самого Путіна не заслуговує на якийсь захист.

І, звісно, мова не про це. А про те, чи справді правильно звалити всю відповідальність за трагедію поета Стуса на одну — хай огидну й одіозну — постать.

Поет підписав собі вирок ще 4 вересня 1965 року, коли на прем’єрі “Тіней забутих предків” закликав підвестись усіх, хто виступає проти арештів інтелігенції, і попередив про відновлення сталінізму.

Йому цього не пробачили — спершу втратив місце в аспірантурі та взагалі в українській літературі.

Перша книжка поета, видана на Заході. Із самвидаву — у тамвидав

Арешт у січні 1972 року — це кінець першого акту життєвої трагедії. Мордовія, заслання на Колиму, вимушене сусідство з матоязичним кримінальним російським світом, принизливі обшуки, перлюстрація листів до коханої дружини і малого Дмитрика, спроби фізично “провчити” — це все “этапы большого пути”, це все сторінки ще не виписаної як слід трагедії Василя Стуса.

До чого ж тут Медведчук? У 1965-му, коли Стус і В’ячеслав Чорновіл “зривали” прем’єру (до речі, Сергій Параджанов згодом розцілував їх за чесний і сміливий вчинок), Вітє, що виховувався у родині політзасланця (за однією версією — батько був членом ОУН, інші кажуть — шуцман), було усього дев’ять років.

У 72-му він ще вчився у школі і ще не вступив на юридичний факультет Київського університету. Отже, міг хіба чути про арешти якихось “антирадянщиків”.

Віршів і літературно-критичних розвідок Василя Стуса майбутній адвокат Медведчук тоді не читав і не міг читати — їх після 1966 року у Радянському Союзі не публікували.

Єдину на той момент збірку “Зимові дерева”, без згоди автора, надрукували 1970 року за кордоном.

На палітурці було вказано, що це зробило брюссельське видавництво “Література і мистецтво”, а насправді книжка побачила світ у Лондоні, у “бандерівському” видавництві.

Уперше долі Медведчука та Стуса перетнулися, ймовірно, влітку 1980 року, коли Віктор Володимирович працював пересічним київським адвокатом, а Василь Семенович перебував у камері слідчого ізолятора КГБ на вулиці Володимирській.

Чотирнадцятого травня 1980 року Стус був заарештований співробітниками слідчого відділу Управління КГБ по м. Києву та Київській області за звинуваченням в “антирадянській агітації та пропаганді”.

Василь Стус

Прощаючись з дружиною Валентиною, Стус сказав, що не братиме участі в попередньому слідстві й суді, відмовляється від адвоката [! — В. К.], не звертатиметься до вищих касаційних інстанцій, погодиться свідчити лише за умови відкритого судового процесу та участі міжнародних правозахисних інституцій, включно зі Світовим конгресом вільних українців.

Стусові інкримінували написання листів до Андрія Сахарова, Петра Григоренка, Левка Лук’яненка, Анни-Галі Горбач з Німеччини, члена “Міжнародної амністії” Крістіни Бремер (у матеріалах слідства вона фігурує як “націоналістка з ФРН” — хоча, насправді, була членом Соціалістичної партії Німеччини), заяву в обороні Миколи Горбаля та ще багато чого.

Слідство йшло все літо. Спершу держава призначила Стусу адвоката Людмилу Коритченко, яка вже мала досвід захисту іншого опозиціонера — Юрія Бадзя. Але з нез’ясованих причин вона зникає з процесу. У матеріалах справи немає відомостей про ці причини.

З дружиною Валентиною і сином Дмитром

І от тоді в історії Стуса з’явився 26-річний Медведчук. Чи міг політв’язень обрати собі іншого адвоката, не призначеного згори?

Згадує Василь Овсієнко, член Української Гельсінської групи, політв’язень 1973—1977, 1979—1988 рр.: “У ті роки існував список адвокатів, з поміж яких тільки і можна було вибирати собі захисника, якщо ти проходив по політичній справі. Це, звісно, були перевірені люди, які мали від КГБ так званий “допуск” до справ такого роду.

Але в цих списках були й винятки. Наприклад, Сергій Макарович Мартиш, який, слава Богу, ще живий [інвалід Другої світової війни, кавалер ордену Вітчизняної війни І ступеня]. Він мав такий “допуск”.

Оксана Яківна Мешко попросила його написати касаційну справу в справі захисту її сина Олеся Сергієнка, також заарештованого за політичною статтею. Мартиш написав її блискуче, так що його відразу викинули з того переліку обраних…

Після цього він міг захищати лише кримінальних злочинців.

Коли в 1979 році мене звинуватили, що я нібито напав на співробітника міліції і повідривав у нього ґудзики, Мешко порадила мені скористатися послугами Мартиша. І він добре мене захищав.

Він запропонував судді закрити кримінальну справу, мене звільнити за відсутністю складу злочину, натомість покарати міліціонерів, які фальсифікували справу.

Прокурор аж зайшовся від люті! Та просив суддю надіслати в адвокатську колегію Дарницького району Києва заяву “о неполном служебном соответствии” Мартиша”.

Ніхто не знає, чи була можливість у Стуса обрати “менше зло”. Проте є фактом, що наданого, підтримуваного держбезпекою адвоката звали Віктор Медведчук.

У грудні 1979 року Медведчук захищав у суді у Василькові іншого члена УГГ. Це вже була четверта “посадка” поета Юрія Литвина — раніше він карався за “політику” у 1951—1955, 1955—1965 та у 1974—1977 роках.

Литвина традиційно для кінця 70-х звинуватили не у злочині проти радянської держави, а у тому, що він нібито “будучи у нетверезому стані та порушуючи громадський порядок, вчинив спротив працівникам міліції з використанням насильства”.

Знову дисидент бідного мєнта побив!

Литвин тоді отримав три роки позбавлення волі у колонії суворого режиму. З останнього слова, виголошеного 17 грудня 1979 року:

“Зфабрикована проти мене справа є не що інше, як підла провокація, авторами якої є КДБ України, виконавцями ж — Васильківський райвідділ міліції, суд і прокуратура м. Василькова.

Провокація, вчинена проти мене, — це свідомий злочин, здійснений органами т. зв. радянської влади не лише проти мене як особи, як літератора, як члена Української Громадської групи “Гельсінкі”, але й проти всіх тих, кому дорогі й близькі ідеали демократії, свободи й гуманізму.

Прокурор будував свої звинувачення не на ґрунті об’єктивних фактів (яких не було), а на хисткому тлі фальсифікацій і прямих лжесвідчень “потерпілих”, які безсоромно брехали на суді під опікою “Влади” і “Закону”…

Пасивність мого адвоката Медведчука в захисті обумовлена не його професійним профанством, а тими вказівками, які він одержав згори, і підлеглістю: він не сміє розкривати механізму вчиненої проти мене провокації.

Адвокатська участь у таких справах зведена нанівець — це ще одне свідчення відсутності в СРСР інституту адвокатури при розгляді політичних справ, де садять людей “інакодумаючих”…

Як суд, так і прокуратура, так і державна безпека, так і міліція є вузлами на батозі, яким періщать і будуть періщити Литвина за його вільнодумство, за його літературну творчість та правозахисну діяльність”.

Уже після “захисту” Василя Стуса Медведчукові довірили ще двох дисидентів — Миколу Кунцевича (3 роки таборів плюс 1,5 роки з попереднього терміну) та Клима Семенюка (7 років таборів і 5 років заслання).

Роль адвоката в цих процесах варто дослідити окремо. І знову риторичне запитання — чи міг адвокат (будь-який?!) врятувати підзахисних Стуса та Литвина?

Ні, бо їхня доля вирішувалася не в залі суду. Не у Василькові, і навіть не у Києві.

Збереглися архівні документи, що свідчать: репресії у відношенні членів Московської, Української, Литовської, Грузинської та Вірменської Гельсінських груп розпочалися після відповідної санкції ЦК КПРС. Голова КГБ СРСР Юрій Андропов доповів, партія ухвалила рішення, відтак його довели до республіканських комітетів держбезпеки, і ті вже спустили на дисидентів “ланцюгових псів” із 5-го ідеологічного управління…

Усі інші коліщатка радянської тоталітарної системи лише забезпечували реалізацію московсько-цеківських рішень. Мєнти й гебісти фальсифікували справи.

Чорноволові та Горбалеві не пощастило найбільше — їм приписали “спроби зґвалтування”, Ярославу Лесіву — наркотики, Олесю Берднику — підкинули валюту та порнографію тощо. Народні суди штампували терміни — по максимуму.

Адвокати відверто “відбували номер”, не забуваючи, правда, здирати гонорари з убитих горем родин…

Ми всі вийшли не із гоголівської, а із брежнєвської шинелі. Хто каже, що без гріха, нехай не бреше…

Преса регулярно друкувала статті про “перерожденцев”, “литературных власовцев”, “агентів ЦРУ”, “фашистів у сутанах”, “українських буржуазних націоналістів”.

Один із документів з КГБ — наказ радянським дипломатам активніше протидіяти захисту дисидентів

Спілка письменників, провід якої точно знав вагу Стусової поезії, була відверто погромною інституцією. Інженери людських душ, підкуплені режимом, майже одностайно засуджували “неправильну поведінку” Івана Світличного, Валерія Марченка, Євгена Концевича.

Вони талановито славили Леніна, видавалися у престижних московських видавництвах, їздили за кордон, де ганебно брехали в очі “прогресивним” українцям і уникали зустрічей і дискусій з “націоналістами”.

Чому суспільство не обговорює і не досліджує питання тодішньої колаборації цих людей з комуністичним режимом? Чому ми не цікавимось прізвищами суддів, прокурорів, чому не можемо пробачити конформізму, пристосуванства лише шістці комуністичної системи Медведчукові?

Чому ніхто з орденоносних інтелігентів — письменників, музикантів, вчених — не знайшов у собі мужності попросити політичного притулку у Канаді чи США та розповісти світові про фальш комуністичної системи, про русифікацію, про Голодомор?

Хто мусив знати істинну ціну поетичному генію Стуса — “син поліцая” чи керівники Спілки письменників?

Чому у вже перебудовному 85-му ще живого, але ув’язненого Стуса не було висунуто на Нобелівську премію колегами-письменниками, скажімо, Іваном Драчем?

На жаль, українське суспільство ще не дозріло, щоб про таке запитувати у людей, які пнуться вважати себе елітою.

Об’єктивним джерелом про поведінку Стуса та його адвоката Медведчука є 58-ме число московського самвидавного журналу “Хроника текущих событий”. Саме там ми й можемо прочитати звіт про судовий процес 29 вересня — 2 жовтня 1980 року, що проходив у залі Київського міськсуду.

Головував суддя Фещенко, обвинувачення підтримував прокурор Аржанов, захищав Віктор Медведчук.

До речі, Стус чудово розумів, що справа не у конкретному виконавцеві, тому неодноразово відмовлявся від послуг адвоката. Взагалі! За даними джерела “Хроники…”, Медведчук на суді визнав, що всі “злочини”, нібито вчинені його підзахисним, “заслуговують на покарання”.

Але просив врахувати, що Стус, працюючи на виробництві, “виконував норму”, а до того ж має низку хронічних захворювань. Такі аргументи, треба розуміти, мали пом’якшити жорстокість спущеного з Москви вироку.

У короткому фінальному слові адвоката Медведчук сказав, що кваліфікацію дій його підзахисного “вважає вірною”. Отже, він фактично підтримав звинувачення. Навіщо прокурори, коли є такі безвідмовні адвокати?..

Злочин перед поетом юрист Медведчук здійснив ще й тим, що не повідомив родині про початок розгляду справи. А це точно мало б бути його обов’язком перед клієнтом. Він цього не зробив. Боявся КГБ чи просто завжди був циніком і аморальним типом?

Насправді боронили Василя дві сміливі жінки — Михайлина Коцюбинська та Світлана Кириченко (дружина іншого політв’язня Юрія Бадзя).

Фрагмент “Хроники текущих событий”, яка містить виклад суду над Стусом

Михайлина Хомівна, виступаючи в суді, назвала Стуса “людиною з оголеною совістю, нездатним пройти повз найменшу несправедливість”, заявила, що “є щасливою від того, що доля звела її з підсудним”.

Світлана Кириченко не відповідала на запитання катів, бо “не вважає процес законним”, а відтак заявила, що “свідчитиме на тому суді, де Стус буде звинувачувати, а не сидіти на лаві підсудних”, і на знак протесту залишила залу.

За словами очевидців (і це підтверджується матеріалами кримінальної справи № 5), у Стуса “вкрали” останнє слово. Спецпубліка, яка грала роль “масовки”, покірно потягнулася до виходу.

Василь гучно, як він це вмів, заволав: “Палачи! И вы не смоете всей вашей черной кровью поэта праведную кровь!”

Світлана Кириченко

Михайлина Коцюбинська

Вирок прозвучав наче постріл: десять років позбавлення волі у таборі особливо-суворого режиму та п’ять років заслання. Визнаний “особливо небезпечним рецидивістом”. Кінець терміну ув’язнення — 15 травня 1990 року.

На побаченні, відразу після суду, сказав дружині, що такого терміну “не витягне”.

Стус пише скаргу — не суду, який він зневажав, а фактично — у вічність. “Оскільки кара, визначена мені, практично є карою смерті, висловлюю свою постійну вимогу — повернути всі вірші, переписані в кількох зошитах, записниках і на окремих аркушах, моїй дружині, Попелюх В. В.

Нагадаю, що ці вірші уже завтра становитимуть гордість української поезії, української культури”. Так і сталося.

Після жорстокого, по суті смертельного вироку, із горьковського заслання на увесь світ пролунав одинокий, але сильний голос академіка Андрія Сахарова: “Нелюдяність вироку українському поету Василю Стусу — сором радянської репресивної системи.

Так життя людини ламається безповоротно — це розплата за елементарну порядність та нонконформізм, за вірність своїм переконанням, своєму “я”…

Вахтанг Кіпіані

Аудіо версія повісті Інститутка Марка Вовчка 🎧

Перехід на зимовий час: як переведення стрілок годинника впливає на здоров'я

Готуйся переводити стрілки на годину назад вже цієї неділі, 25 жовтня 2020 року

Як переведення годинників впливає на самопочуття

Переведення стрілок годинника на годину назад означає, що спати ми будемо на годину більше і вставати, відповідно, на годину пізніше звичайного. Зміна режиму багато хто переносять складно, за словами медиків, підвищується стомлюваність, знижується працездатність, ми стаємо дратівливими і навіть можемо впасти в депресію.

Зміни в часі - хоч і не великий, але таки стрес для організму, а все через те, що порушується баланс між внутрішніми біологічними годинниками людини і реальним часом. Завдяки біологічному годиннику організм виробляє гормони, нормалізує температуру тіла, регулює тривалість сну і неспання. А переведення годинників призводить до збою режиму, тому ми і відчуваємо погіршення самопочуття.

Щоби перехід на зимовий час пройшов для твого організму непомітно, треба дотримуватися простих правил.

• Мінімізуй фізичні і емоційні навантаження. Не пізніше як за годину до сну закінчуй тренування у спортзалі і вимикай усі гаджети.
• Влаштуй розвантаження для шлунка: виключи з раціону жирне, солоне, солодощі та алкоголь. Більше вживай фруктів і овочів, пий достатню кількість води.
• Часто гуляй, введи собі за правило: не менше півгодини на день.
• Не вживай кави в другій половині дня, за можливості, влаштовуй денний сон.
• За тиждень до переведення годинників починай привчати організм лягати спати щодня на 15 хвилин раніше. А після пробудження залишайся у ліжку близько 10 хвилин, щоби пристосуватися до нового часу.
• Лягай спати в темній кімнаті.
• Випий перед сном склянку теплого молока, але нічого не їж.

Що дає переведення на зимовий / літній час і коли це закінчиться?

Переведення годинника - це не примха радянського керівництва - спочатку таким чином економили електроенергію. Згодом виявилося, що за допомогою переведення часу економиться не більше 3% електроенергії. А з розвитком електроніки і техніки, такий метод взагалі не доцільний. Це давно зрозуміли в Бразилії, Китаї, Японії, Ісландії, деяких пострадянських республіках, у країнах Африки і деяких американських штатах - тут не переводять годинники.

В Україні ще з 2011 року говорять про скасування переходу з зимового на літній час. Неодноразово були зареєстровані відповідні законопроекти, проте вони не отримали підтримки у народних депутатів.

БАЖАЄМО ВАМ ТЕПЛОГО ТИЖНЯ! 🍂🍁🍂

НЕ ЗАБУВАЙТЕ ДБАТИ ПРО СВОЄ ЗДОРОВ'Я! 💪

З повагою

відділ культурологічної роботи у військах Центру МПЗ ЗСУ