Містична онтологія у поезії Румі (автор: Махдіє Бустані)
Чимало в мотивах Румі виходить за межі певних релігійних догм. Він ставить на перше місце, замість релігії, ціль по досягненню істини, не обмежуючи себе формою конкретної віри. За його словами, всі релігії походять від одного світла і прагнуть до спільної мети. Тому містицизм Румі має особливу привабливість для багатьох послідовників різних релігій.
Румі володіє унікальним поглядом на світ. Його онтологія є містичною та зосереджується на Єдності Буття. В основі цієї онтології лежить концепція Єдності Буття і єдності прояву: «світ створений як прояв Бога»; «світ — це дзеркало Бога», а секрет цього прояву – любов як джерело всього. Таким чином, онтологія Румі базується на теорії Єдності, все є Єдністю.
Любов є ключем динамізму, рушійної сили онтології Румі. Любов займає центральне місце в його думках. Розлука, про яку йдеться на початку «Masnavi» та яка відображає біль тривоги, є болем любові. Містицизм Румі не заперечує матеріальний світ та його аспекти, підкреслюючи, що він не є остаточно ілюзією, не являється даремним. Цей світ має своє призначення, а людина виступає втіленням божественної істини. Містики вірять, що людська душа подібна до хвилі великого Океану, який ми називаємо Богом. Без хвиль не існує Океану, а без Океану — хвиль. Як писав Румі, «глибока природа любові (ішк або мафіаббах), що здатна повністю змінити людську сутність, насправді є атрибутом Бога. Завдяки любові людина здатна звільнитися від обмежень, які визначають її існування у світі».
В онтології Румі Людина та Бог постають як взаємопов'язана єдність. На його погляд, природа є живою та не обмежується лише чуттєвими чи органічними об'єктами. Містицизм сприймає всесвіт як сутність Бога, результат Його прояву та відповіді на цей прояв з боку віруючих. Це сприйняття веде до подолання дуальності та занурення в Єдність Буття. Румі бачить себе над усіма релігіями та ідеями, відчуваючи свою залежність від тієї ж єдності та взаємопов'язаності.
«О, люди благочестя, чому так думаєте?
Я повернувся до спокою.
Я не мусульманин, не індус,
Не християнин, не зороастрієць, не юдей.
Я не належу ні Заходу, ні Сходу,
Ні океану, ні земному звіру.
Моє місце — це не-місце,
Мій образ без обличчя.
Я не тіло і не душа,
Я частина Божественного Цілого».
Онтологія Румі виражена у двох його поетичних та оригінальних творах, «Divan-i Shams-i Tabrizi» та «Masnavi-Ye Ma’navi», які цілком вільно можна вважати найважливішими містичними творами, написаними перською мовою. Мова, якою написані ці два безсмертні твори, багата метафорами, алегоріями, розповідями, вишуканими наративами та стилістичними формами, сюжет яких служить для вираження тонкощів сенсу.
Містицизм має глибоке та послідовне коріння в людській онтології. Румі — це унікальна особистість, онтологія якої відрізняється від того, що пропонує нам філософія, логіка чи наука. Він не шукає аргументів, не прагне інтелектуальних дискусій, не приділяє значення сенсорному досвіду. Незрівнянна чарівність Румі полягає в його містицизмі, він прагнув розкрити таємницю всесвіту не через мудрість, а через любов. Розуміння Румі можливе лише через містичну пристрасть та містицизм; отже, щоб осягнути Румі, людина вже повинна пережити містичні емоції, бути містиком, а не філософом чи логіком.
У цій статті ми прагнемо розділити наші думки з Румі, як він сам каже: «Кожен сприймав мене відповідно до своїх уявлень, але ніхто не намагався зазирнути в глибини моєї душі».
Містицизм називають «великим духовним потоком, який пронизує всі релігії». У найширшому розумінні його можна визначити як усвідомлення Єдиної Реальності — себто: Мудрість, Світло, Любов або Порожнеча (Ніщо).
Сутність містицизму — це любов, яка слугує зв'язком або довірою, дарованою Богом містикові та шукачеві для того, аби привести їх до істинного дому. Тому містицизм та суфізм втрачають сенс без любові. Це любов до Бога, до всіх створінь всесвіту, адже все є Богом. Як зазначила Аннемарі Шиммель: «Містицизм можна визначити як любов до Абсолюту, адже саме любов є тією силою, що відрізняє істинний містицизм від простого аскетизму. Божественна любов наділяє шукача здатністю витримувати і навіть знаходити радість у всіх поразках та стражданнях, які Бог посилає йому, щоб випробувати та очистити його душу».
2. У чому відмінність містичної онтології від філософської та наукової онтологій?
Для визначення онтології Румі, необхідно принаймні визнати її місце. Зрозумівши різницю між містицизмом, філософією та наукою, можна усвідомити містичну онтологію. Тому ми розглянемо відмінності містицизму від філософії та науки.
а) Любов як основа містичної онтології:
Про любов написано безліч книг, а безліч різних наук присвятили їй свої дослідження: біологія, філософія, психологія, педагогіка та інші. Містицизм не веде дебатів про любов, оскільки він сам є любов’ю. Отже, щоб зрозуміти містицизм, потрібно закохатися, іншого шляху немає. Тож поговорімо про значення любові.
У перській літературі згадуються два види любові: істинна любов і віртуальна любов. Істинна любов – це чиста, духовна любов, яка відрізняється від віртуальної любові. Істинна любов не має нічого спільного із сексуальним потягом, тоді як віртуальна любов є біологічним явищем та часто піддається критиці з боку істинної любові. Таким чином, містицизм представляє собою істинну любов.
Істинну любов «неможливо визначити, хоча можна описати її сліди», пише Вільям Читтік. Вона є духовною та божественною. «На божественному рівні любов можна назвати рушійною силою творчої діяльності Бога» [Чіттік].
Як вже згадувалось, основою містицизму є любов, почуття, яке оживило душу Санайї і досягло свого апогею у творчості Румі.
З точки зору вчених, відчуття є критерієм для знаходження істини. Оскільки ми маємо небагато інших джерел поза нашими відчуттями для отримання істини, цей підхід навіть заперечує роль розуму. Відмінність між розумом і відчуттями має давню історію у філософії, починаючи з епохи софістів, які надавали перевагу відчуттям, тоді як Сократ і Платон підтримували розум. Ця дискусія продовжилася в епоху Відродження на чолі з такими філософами як Декарт, Кант, Гегель, Лейбніц та Спіноза, які були прихильниками розуму, тоді як Бекон, Джон Стюарт Мілль і Джеремі Бентам підтримували значення відчуттів. Отже, з наукової точки зору, все в людському житті може бути використане для експериментів та розвитку науки, навіть сама людина, оскільки наука розглядає людину як машину. Розум може погодитися або не погодитися з цим через аргументи, але містична любов зображає руйнівний аспект науки. З точки зору містицизму, єдиний справжній та найбільш реалістичний прогрес — це розвиток у любові, який повертає людство до його Початку та Істини як сутності Бога, і звільняє його від матеріальної та світської в'язниці.
в) Розум є основою філософської онтології:
На думку Дельоза: «Філософія – це мистецтво формування, винаходу та створення концептів». В такому сенсі неможливо уявити розум без філософії. Хоча існує багато різних значень слова «розум», його можна зрозуміти як здатність чітко розрізняти «добро» та «зло» і як здатність до пізнання. Тож, хоча розум сам по собі й не є філософією, він є важливим предметом її досліджень. Філософія починає свої запитання саме зі значення людського розуму.
З точки зору містицизму, основою життя та творіння не може бути ні наука, ні розум, але одна лише любов. Людина мусить йти шляхом любові та пристрасті, якщо вона хоче розпізнати сутність творіння.
Румі був містиком, сповненим пристрасті та любові, досконалою людиною. Його життя радикально змінилося після зустрічі із Шамсом. Відтоді Румі відкинув логіку та філософію, залишивши нам дві великі книги.
«Divan-i Shams-i Tabrizi» відображає пристрасть Румі, тоді як «Masnavi-Ye Ma’navi» слугує зв'язковою ланкою між «Hadiq al-Haqiqa» Санайї та «Mantiq al-Tayur» Аттара, фактично завершуючи ці два містичні твори. Містицизм досягає свого апогею в «Masnavi». Румі, як великий містик зі своїм унікальним стилем та досвідом, представив людству незалежне знання, окреме від логіки, філософії та науки, яке можна осягнути лише через любов.
«У кожній компанії я віддавав свій голос, спілкуючись зі скорботними й з радісними.
Кожен вважає мене своїм другом, жоден не здійснював польоту усередину моєї таємниці.
Моя таємниця витає серед моїх скарг, та вухо й око марно шукають світла, щоб її сприйняти.
Тіло не сховає душу, і душа — тіло, та нікому не дано побачити її».
Пристрасть Румі не тільки глибоко впливала на його власну особистість, але й стала дечим більшим, ніж лише моментом екстазу. Пристрасть Румі безкінечна, вона включена в містичну сферу Румі; цю здатність неможливо виміряти філософією, логікою та наукою. Містична і переконлива пристрасть Румі надала його вченню такої чарівності, якої не зустріти ні в теології, ні в висловлюваннях інших містиків.
б. Любов – основа онтології Румі:
У філософії більше значення приділяють розуму, але в містицизмі — серцю, яке є місцем любові. Як сказав Румі: «Отже, серце є сутністю, а світ є випадковістю: як може тінь серця (відображення) бути об’єктом бажання серця?». Отже, погляд Румі на світ є романтичним. Він вважав любов джерелом світу. Тому тільки любов можна зрозуміти як сутність буття. Румі любить світ. Його онтологія базується на любові. Він не хвалив любов бездумно, оскільки знав природу любові; він сам був любов’ю.
У цих віршах Румі розкриває природу любові та сутність світу любові:
«Недуга кохаючого відрізняється від усіх інших недуг: любов є астролябією таємниць Бога. Чи то любов із цього (земного) боку чи з того (небесного) боку, в кінці вона веде нас туди. Що б я не сказав у викладі та поясненні Любові, коли я доходжу до Любові (самої), я соромлюся цього (пояснення). Хоча коментар язика робить усе зрозумілим, проте безмовна любов ясніша. Коли ручка поспішала писати, вона зламалася, як тільки дійшла до Любові. У поясненні (Любові) розум ліг (безпорадно), як осел у болоті: це була (лише) Любов, яка промовляла пояснення любові та закоханості».
Романтична онтологія Румі – це справжня любов, а не віртуальна (яка розрізняє колір та зовнішність); він любить істину. Ніхто не зможе зрозуміти (розумом) джерело, яке відкриває нам Румі. Найкращий спосіб осягнути романтичну онтологію Румі – це зануритися в містичну атмосферу, адже її не можна збагнути ні словами, ні письмом, ні промовами.
Румі зовсім не відкидає раціональність та науку, але він й не приймає їх. Оскільки вони ґрунтуються на людських твердженнях, він вважає, що ні інтелект, ні наука неспроможні осягнути істину буття. Тому, коли Румі говорить про це, він має на увазі не звичайну мудрість та науку, а лише те, що розвинулося через аскезу та любов.
Хоча неможливо просто говорити про Румі та його онтологію, оскільки вони настільки широкі, що перебувають лише в душі Румі, тому наше сприйняття його творчості не може дати задовільного результату, але висновок цієї статті можна виразити так: основою містицизму та містичних знань є епістемічна любов. Румі, як найбільший містик сучасного мусульманського світу та людства, підніс містичну онтологію. Оскільки її не можна зрозуміти за допомогою сучасних раціональних філософських та наукових систем (академічних наук) (містичну онтологію Румі не слід порівнювати з такими системами), його знання про людську природу можна осягнути лише через аскетизм та душевну любов.
Оригінал: Mahdieh Boostani, Rumi’s Mystical Ontology in his Poetry // Research Result. Theoretical and Applied Linguistics. Т 3, №3, 2017