Закономірності в політиці

В політиці, схоже, немає закономірностей. Як і всяка складна система, вона дуже залежить від контексту і особистостей, що її творять. В ній присутній суттєвий ірраціональний елемент. Всі рішення, які приймаються в поліфтиці, залежать відж двох речей: поточного контексту і коаліцій.

Коли Ленін в своєму заповіті, посилаючись на Наполеона, згадував як в принципі прималось рішення про ревіолюцію ("ми ввязались в бій, а там подивимось") він не брехав і не кокетствовав. Він напрочуд чесно говорив про те, що відбувається кожного разу. Політик діє за обсчтавинами в тому коридолрі можливостей, які в нього є. Масштаби, легітимність його діяльності, а відповідно і можливість вплинути на перебіг подій визначаються тим, яку коаліцію він зможе під це зібрати. Наскільки ідеї відповідають "духу епохи" та настроям людей.

Не інтересам, саме настроям. Вони первинні, інтереси вторинні. Це стан відношення до процесів тут і тепер. А інтереси - це такі довготривки і до того ж дуже модерні штуки. Їх ще треба усвідомити. Вони не завжди співпадають з інтересом.

Загалом, кожний крок індивідуальний, унікальний, обумовлений контекстом і здатністю на коаліцію. Можна звичайно постфактум виділити якісь аналогії, але в майбутнє екстраполювати їх не можна. Тобто не можна передбачити те, що буде відбуватися. Надто багато факторів.