ЗМІНИ ЗА АРИСТОТЕЛЕМ: ЧУДЕРНАЦЬКА МЕХАНІКА

Аристотель в “Фізиці” малює напрочуд дивну як для нашого ока схему, як відбуваються зміни.

Спочатку він каже, що має існувати більше одного початку. Але таких початків не може бути нескінченність. Натомість два чи три. Один з початків - субстрат. Це не матерія в нашому розумінні цього слова. Субстрат залишається незмінним в процесі перетворень. Він є, так би мовити, стабільним початком. Ніщо не вказує на те, що він змінюється.

Натомість, змінюються і можуть щезати два інших початки. Це форма і позбавленість. Вони, ці два початки, можуть змінюватися, винникати та щезати. З субстратом складніше. Він, по суті - та частина чи той елемент речі, якеа не щезає, залишається незмінною.

Позбавленість присутня лише на етапі первинного існування речі у вигляді субстрата - так, бронза не оформлена, з неї ще не зробили меч чи шолом (форма). Проте, те, що бронза неоформлена - це не відсутність форми, це окремий принцип, позбавленість.

Уважно - форма протиставляється позбавленість, а не субстрату. Останнє було б для нас логічно: адже діаду форми і змісту ми засвоїли пречудово. Але не для Аристотеля. Субстрат виступає доволі незалежним компонентом, і він обовʼязково присутній, толді як, наприклад, позбавленість - акцидентальна.

форма й позбавленість утворюють пару контрарних термінів, що окреслюють напрямок і межі самого процесу зміни; субстрат-матерія — це те, що фізично переносить цей процес, залишаючись тим самим; а після завершення зміни з трьох принципів практично залишаються лише два — матерія і форма, — тоді як позбавленість, виконавши свою роль "стартової точки", зникає з опису вже сталої речі. Форма не протиставляється субстрату тому, що вони не перебувають в одній координатній системі: форма протиставлена лише позбавленості (це два полюси одного спектра можливих визначень), а субстрат — окрема, третя вісь, вздовж якої й відбувається сам перехід від одного полюса до іншого. (192a24-33)