Матриця вже тут. Симулякри Бодріяра: когнітивна війна — невидима битва за реальність у кожному з нас
Передмова: Ця стаття не лише про війну держав. Вона про більш глобальну та давню війну — за здатність людини мислити...
1. Природа війни
Війна — явище, яке з’явилося на Землі разом із людством і триває всю історію нашого існування як виду. Але ми рідко замислюємося над її природою, і для більшості людей війна — це бойові дії, танки, ракети, окопи. Проте це не зовсім так: коли безпосередньо йдуть бойові дії — це вже крайня форма прояву війни. Насправді війна починається задовго до того, як лунають вибухи.
Американський економіст-футуролог Герман Кан (RAND Corporation) у книзі 44 ступені до ядерної війни описує «драбину ескалації» конфлікту, де перша сходинка — це суперечливість поглядів, а остання, 44-а, — божевільна війна: повна, неконтрольована, всеосяжна ядерна війна без будь-яких обмежень, політичних цілей чи раціонального контролю. До речі, 42-а сходинка — це спустошливі атаки на цивільне населення, що ми нині маємо нещастя спостерігати.
Війна починається в момент відмови вважати іншу сторону суб’єктом. Коли одна зі сторін вирішує, що думка іншої не має значення, і починає дії, які порушують її інтереси.
За визначенням класика — прусського воєначальника й військового теоретика Карл фон Клаузевіц у книзі Про війну: «Війна є продовженням політики іншими засобами». Це інструмент примусу противника до виконання волі агресора.
Але що, якщо перемогти противника можна ще в той момент, коли в нього лише має з’явитися думка про незгоду, яка згодом веде до агресивного конфлікту, що проявляється у бойових діях?
У книзі китайського стратега і полководця Сунь-цзи Мистецтво війни, яка є фундаментальною класикою військової стратегії та філософії, сформульовано принцип: найкраща війна — та, що не відбулася. Перемогти ворога, не вступаючи в бій, підкоривши його задуми й волю. Це означає досягти повної перемоги, знецінивши спротив противника й змусивши його здатися без кровопролиття — що по суті є вершиною військового мистецтва.
2. Когнітивна війна
У 2020 році Франсуа дю Клюзель, керівник інноваційного підрозділу НАТО, публікує програмну доповідь «Cognitive Warfare».
У ній стверджується, що когнітивна війна розглядає розум як поле бою.
У червні 2021 року в Бордо (Франція) відбувся перший науковий симпозіум з когнітивної війни, де когнітивну сферу було визнано шостим доменом ведення бойових дій. Раніше визнавалися п’ять доменів: суша, море, повітря, космос і кіберпростір.
Вам може здатися, що йдеться про інформаційно-психологічні операції (PSYOP), які іноді мають місце. Але ні: когнітивна війна включає PSYOP і різні елементи рефлексивного управління, вона триває 24/7. Генерал-майор США Роберт Х. Скейлс зазначає: «Перемога визначатиметься більшою мірою з точки зору захоплення психокультурних, а не географічних висот». Тобто перемога в когнітивній війні — це не те, що ми думаємо, а те, як ми думаємо.
У звіті НАТО принципово розмежовується когнітивна та інформаційна війна. Інформація тут — лише вхідний сигнал. Ціллю є когнітивні процеси, епістемічна логіка: увага, пам’ять, емоції, логіка інтерпретації та механізми ухвалення рішень. Тому навіть правдива інформація може бути використана як інструмент ураження.
Дослідження, що спираються на цей звіт, показують: у стані інформаційного перевантаження людина втрачає до 30–40% здатності до критичного аналізу. Це означає, що ключовим стає не зміст повідомлень, а їхня кількість, ритм і емоційне забарвлення.
Один із ключових ефектів — epistemic confusion: стан, у якому людина перестає розрізняти, де правда, а де маніпуляція, і зрештою відмовляється від спроб розібратися. Це призводить до апатії або радикалізації — обидва стани вигідні противнику.
Когнітивна війна — це поєднання нових технологій, методів впливу й використання соціальних суперечностей, які можуть бути задіяні для формування умов, у яких люди формують переконання, розподіляють увагу й генерують наміри. Природа війни може залишатися незмінною, але в оперативному плані когнітивні дії змінюють три фундаментальні аспекти військових місій:
• Цільова аудиторія розширюється від окремих платформ чи повідомлень до когнітивних і соціальних систем людини (мереж довіри, наративи ідентичності, інституційна легітимність).
• Поле бою стає безперервним, функціонуючи некінетично нижче порогів збройного конфлікту, поєднуючи стратегічну конкуренцію, гібридний тиск і маневрування в умовах війни.
• Критерій ефективності зміщується від короткострокового проникнення інформації до стійких змін когнітивних моделей і поведінкових установок (наприклад, сприйняття ризику, оцінка загрози, громадянська згуртованість і готовність підтримати воєнні дії).
Про це пише доктор Джеймс Джіродано у стратегічних висновках доповіді НАТО щодо когнітивної війни 2026 року.
У доповіді НАТО Франсуа дю Клюзель зазначає: інформація використовується як зброя на численних платформах для впливу на окремих осіб, уряди й масову свідомість, виправдовуючи стратегічні цілі противників. Когнітивна війна також може бути описана як використання всіх знань, стратегій і доступних інструментів для впливу на поведінку людини через когнітивні процеси з кінцевою метою маніпуляції та зміни процесу ухвалення рішень.
3. Методи впливу
По суті, йдеться про руйнування циклу OODA (НОРД). У концепції НАТО та західних військових стратегій цей цикл використовується для аналізу ситуації й випередження противника за рахунок швидкості реакції.
Швидкість і правильність ухвалення рішень у веденні бойових дій є визначальними.
Яскравим прикладом цінності циклу OODA є війни Наполеон Бонапарт. Він одним із перших усвідомив, що успіх битв передусім залежить від швидкості та якості ухвалення рішень. Він використовував систему оптичного телеграфу (семафор), яка дозволяла за допомогою комбінацій кольорових прапорів на вежі передавати інформацію та накази за 30–60 хвилин на маршруті Париж → Ліон (~500 км), тоді як вершнику потрібно було 2–4 дні.
«Розділяй і володарюй» — вислів із давнини, що належить римському Сенату (і Юлію Цезарю), який маніпулював ворогами, створюючи недовіру й не даючи їм об’єднатися в союзи, якнайкраще відображає те, що відбувається.
НАТО називає фрагментацію довіри однією з ключових загроз сучасним демократіям. Коли довіра руйнується, кожна криза стає глибшою, а кожне рішення — більш конфліктним.
По суті — потрібно роздробити ворога на дрібні групи й знищити поодинці, самим залишаючись у єдності. Згадайте байку Езопа «Віник»: вона розповідає про старого батька, який навчав своїх дітей, що постійно сварилися, жити в злагоді. Він дав їм переламати віник — вони не змогли. Потім розв’язав його й наказав ламати прути поодинці — і сини легко це зробили.
Люди живуть не у світі фактів — вони живуть у світі сенсів. Звіт НАТО зазначає: sensemaking є центральним полем когнітивної війни.
Коли події не мають зрозумілого пояснення, люди шукають прості історії, навіть якщо вони хибні. Саме тут противник може запропонувати емоційно привабливу, але руйнівну інтерпретацію навколишньої дійсності й подій, що в ній відбуваються. А відсутність єдності й довіри дозволяє кожному індивідуально змінити картину світу, але і водночас — одразу у всіх. Адже роздрібнені люди перестають синхронізувати спільні сенси, які відповідають за рух і точку прикладання зусиль суспільства, нації. Інакше кажучи, усе, що відбувається, перетворюється на байку про лебедя, рака й щуку.
4. Ерозія пізнання та симулякри
Розберімо, як саме це влаштовано і де тут персональна точка дотику безпосередньо до вас.
Перший президент Української академії наук, академік Вернадський, пише:
«Людина глибоко й повно охоплює реальність лише працюючи з емпіричними фактами та емпіричними узагальненнями; така праця вводить її в навколишню реальність глибше, ніж будь-яка інша форма людського пізнання».
За останні 20 років ми значною мірою втратили емпіричність мислення і, як наслідок, по суті все, що є в нашій сфері знань, — це симулякр реального світу. Спостереження замінене репрезентацією спостереження. Факти перетворилися на об’єкт довіри, а не переживання.
Людина тепер дивиться, але не бачить, майже не намагається особисто досліджувати межі й правила реальності, по-справжньому не перевіряє й не опрацьовує інформацію, а приймає на віру чужий досвід, запакований у модель симуляції інформаційного потоку в мережі.
Постійне перебування в мережі та делегування інформаційним потокам функції евристичного розуміння породило ерозію пізнання, яка зараз веде нас до епістемологічного колапсу.
Тому те, що ми в сучасному світі маємо проблему з фактчекінгом, критичним мисленням і відірваністю від реальності, пояснюється відсутністю повноцінного досвіду взаємодії з реальністю. Сьогодні емпіричний досвід людини підміняється синтетичними даними, які у колосальних обсягах генерують соціальні мережі та мовні моделі, які називають штучним інтелектом.
Аналітики компанії Imperva з’ясували, що 51% усього світового трафіку у 2024 році припадав на ботів. На початку 2025 року фахівці компанії DesignRush опублікували дослідження, у якому йдеться, що вже 80% трафіку згенеровано ботами. Тобто з 5 «людей» у мережі 4 — це боти, і ця цифра лише зростатиме.
Людина сьогодні перебуває в ехо-камері, приблизно як у фільмі «Матриця». Відбулася глобальна підміна реальності. Замисліться: усе, що ідентифікує вас як особистість, може виявитися фейком, уся ваша соціальна конструкція в суспільстві, архітектура довіри в один момент можуть виявитися ілюзією.
Давайте подумки зробимо експеримент: що для вас є реальністю і де ваші дії формують справжню реальність?
Звідки ви берете уявлення про події в навколишньому світі? Із соцмереж, від друзів, близьких, рідних? А вони звідки? Як ви визначаєте, що смішно, а що ні? Що прийнятно, а що ні? Що важливо, значуще, добре, погано, який вчинок правильний, а який політик — хороший?
Мабуть, ви безпосередньо звертаєтеся до першоджерел, заглиблюєтеся в роздуми про світосприйняття Канта, Гегеля, Сартра, Спінози та інших мислителів, які осмислювали сутність буття? Читаєте передвиборчі програми й стратегії, моделюєте складні конструкції ментальних репрезентацій із прогнозом імовірних наслідків ваших дій і подій у навколишньому світі?
Ось ці ваші розмови в барі, у на перекурі, на кухні про сенс буття, що означають дії Путіна, Трампа, Зеленського, чому звільнили Ермака та поставили Буданова, чи реальна змова фарми — звідки ви взяли інформацію для своїх думок на ці теми? Хто її написав у мережі, чи реальна вона, яке її першоджерело, хто його автор, які в нього цілі та мотиви для публікації цієї інформації?
Коли ви востаннє чули себе, серйозно замислювалися над природою та мотивами ваших рішень і вчинків?
5. Геополітичні актори
Тим часом Росія і Китай є великими гравцями у сфері генерації ботоферм. Лише в першому кварталі 2025 року Meta (Facebook, Instagram) заявила про дії проти понад 1 мільярда фейкових акаунтів.
У лютому 2025 року Мін’юст США спільно з ФБР та міжнародними партнерами припинив діяльність великої ботоферми, керованої російськими акторами, яка використовувала AI-згенеровані акаунти для поширення дезінформації у США та за кордоном. Російський державний новинний канал RT розробив, а ФСБ експлуатувала бот-ферму, що використовувала штучний інтелект для поширення дезінформації та посіву розбрату у Сполучених Штатах та інших країнах — зазначається на сайті Мін’юсту США.
Якщо ви сфокусуєте увагу на цих подіях, то помітите: буквально щомісяця повідомляється про десятки й сотні мільйонів виявлених ботів. Щороку — про мільярди. А скільки ще невиявлених? На ринку автоматизації бот-послуг з’являються дедалі витонченіші способи обходу антифрод-систем, які детектують бот-активність. Тепер бот — це вже не просто емулятор, а повноцінний фізичний пристрій, централізовано керований хитрими алгоритмами, прорахованими так, щоб максимально нагадувати справжню людину.
І ось уже з 10 публікацій у вашій улюбленій соцмережі 8 припадає на ботів. Із мільйона переглядів трендової публікації 800 тисяч — це боти, чиї перегляди й зробили її трендовою. А потім мас-медіа напишуть, що «Лабубу стали трендовими в мережі», і ось уже ви чи ваша близька людина, а може й дитина, хочете купити цю іграшку або проголосувати за політика, який випадково візуально схожий на цю кумедну іграшку. Ну а що, прикольно ж…
Коли ви переписуєтеся в коментарях, комусь запекло доводите свою позицію або з цікавістю стежите за ходом думки особливо активного акаунта з гарною й зв’язною лінією аргументації — ви впевнені, що читаєте думку людини, яка це написала, чи це якісний бот-акаунт, який модерують у підрозділі 5-ї служби ФСБ (Служба оперативної інформації та міжнародних зв’язків — СОІМС)?
6. Методи захисту
І що робити з цією інформацією?
Ви мабуть думаєте: «Усе це дуже цікаво, але нічого не зрозуміло, навіщо нам це і що з цим робити, окрім як сидіти й гуглити половину слів, написаних вище».
Відповідь і проста, і складна водночас — приблизно на рівні «як кинути курити» або «почати бігати з понеділка».
Доведеться почати усвідомлювати те, що відбувається, або змиритися з тим, що ваш вибір, спосіб мислення і самі думки вам більше не належать. І якщо ви не відчуваєте й не дуже розумієте, що щойно прочитали, — краще й не треба. Закривайте статтю, відписуйтеся від каналу, звідки взяли на неї посилання, припиняйте спілкуватися з людиною, яка вам його надіслала.
Ідіть у бар, замовте два пива з фісташками й попросіть увімкнути будь-який телеканал на повну гучність.
Проблема полягає в тому, що мало хто готовий визнати: те, що він знає про навколишній світ, те, що відчуває, у що вірить, — може виявитися неправдою.
Як казав Марк Твен, людину легше обдурити, ніж переконати в тому, що її обдурили.
Щоб залишитися собою й зберегти об’єктивне сприйняття, доведеться попрацювати. Почати прищеплювати собі критичне мислення, фактчекінг, шукати, вивчати й читати першоджерела, перестати спрощувати, ставати «душними».
Джордж Орвелл у книзі 1984 пише: «Щоб бачити те, що відбувається просто перед вашим носом, необхідно відчайдушно боротися».
На жаль, ніхто, окрім вас, цього робити не стане, і на державу тут сподіватися не доводиться.
Тому що в інтересах влади — керованість населення, можливість маніпулювати суспільною думкою через ті самі ботоферми на виборах, під час наступу на антикорупційні інституції. Навіщо ви їм — із детально прочитаною передвиборчою програмою, з картонкою у руках на площі і запитаннями: де гроші, чому ваш кум на посаді?
Тим часом країни, які більше схильні піклуватися про своє населення, запроваджують правила, що оберігають когнітивні функції людей від зовнішнього впливу.
Китай, наприклад, запровадив обмеження щодо TikTok та подібних платформ для дітей.
Платформи на кшталт Douyin (китайська версія TikTok) зобов’язані впроваджувати «режим для неповнолітніх» (minor mode), який обмежує час використання: діти до 8 років — до 40 хвилин на день, від 8 до 16 — до 60 хвилин. Контент фільтрується як «позитивний» (освітній, патріотичний), заборонені нічні години (з 22:00 до 6:00), повідомлення про перерви кожні 30 хвилин і блокування повідомлень від незнайомців. Для ігор — не більше 1 години в будні та 2 годин у вихідні для підлітків до 18 років.
Велика Британія акцент зроблено на захисті від шкідливого контенту через закон Online Safety Act 2023, який почав поетапно діяти з 2025 року. Він спрямований на запобігання доступу дітей до матеріалів, шкідливих для психіки.
Чехія запроваджує уроки критичного мислення: з 2025 року в початкових і середніх школах впроваджується нова рамкова освітня програма (Framework Educational Programme), де акцент зроблено на компетентностях: критичне мислення, розв’язання проблем, креативність, медіаграмотність і застосування знань у реальному житті.
Ну а в нашій країні, як і з інноваціями на фронті, поки доводиться виробляти імунну відповідь через горизонтальні зв’язки — часто не завдяки, а всупереч. Рятування потопаючих — справа рук самих потопаючих.
Post Scriptum: Мої матеріали ніким не фінансуються. Це означає, що написане є максимально незаангажованою персональною діяльністю — за якою ніхто не стоїть, і вона обмежена лише моїм баченням і розумінням суті того, що відбувається.
У вас може виникнути запитання: навіщо тоді все це писати, витрачати стільки сил і часу?
Відповідь дуже проста — хочете вірте, хочете ні. Це дія з мотивів совісті: я вважаю, що можу зробити такий внесок у суспільство просто тому, що відчуваю — так правильно.
Якщо ви вважаєте, що подібні матеріали потрібні й мають цінність, ви можете підтримати їх донатом на банку або картку. Думаю, що оцінка, яка потребує зусилля і має ціну, — вагоміший показник, ніж кількість лайків. І надалі це дасть мені розуміння, наскільки у вас є потреба в такій інформації.
Хоча навіть якщо підтримки не буде, я все одно продовжу свою діяльність, тому що вона насамперед важлива для мене особисто й надає моєму життю усвідомленної наповненості.