Назви мїсяцїв зими: Україна

На відмїну від писемної мови московскої, руска (вкраїньска) писемна мова заховала давні словяньскії назви мїсяцїв. Се єсть велика перевага нашої лїтературної мови, бо властиво в питомих словах і криє ся краса каждого язика. Тож, нинї наш державний (полїтичний) калєндар виглядає так:

Зима: грудень, сїчень, лютий. Весна (яр): березень, квїтень, травень. Лїто: червень, липень, серпень. Осїнь: вересень, жовтень, листопад.

Мимо полїтичного калєндаря, є ще калєндар народний. Він може ту чи там ся розходити з калєндарем офіцияльним, адже прості люде, називаючи мїсяцї, першочергово виходили з власних потреб і з тої пори, що була в їх тодї (знаємо, же коли на галицких Бойках ще лежить снїг, за дїлом вже може бути веремя). Одповїдно, каждий край витворив свої назови. На жаль, сёгоднї вони все більше та більше занехують ся.

До вашої уваги, нижче подано вкраїньскі* назви мїсяцїв, котрі вдало ся відновити через старі слівники, найперше "Словарь української мови" (роки: 1907-1909) пана Бориса Грінченка, який мемо вважати ту за взірець:

Грудень: сту́день [1][2][3][4], дека́брь [2]; грудень (?)[1а].
[4]: сту́день, -дня, -дневі, у -дні; сту́дні, -нів = сі́чень.

Сїчень: сі́чень (додатково: сїчень) [1][2][1а], генва́рь [2].

Лютий: лю́тий[1][2][1а], сїшне́нко (додатково: сїчне́нко) [1], февра́ль [2].
[1]: Сішне́нко ( = січне́нко), -ка, м. Февраль. Это названіе обозначаетъ, что февраль — сынъ января (сі́чня)... Посилаючи ся на жерело в поясненнях (Мнж. = "Сказки, пословицы и т. п., записанныя въ Екатеринославской и Харьковской  губ. И. И. Манжурою" (рік: 1890)): "Сишненко (Февраль) казавъ: "якъ бы мени батьковы лита, то я бъ быкови третякови ригъ ссадывъ, а дивци семылитци коромысель до плечей прыморозывъ".".

* - етнографічна спільнота русинів, за жерелами:
[5]: Украі́ньці - жители Кіевской губерніи, которая называется Украиною.; Въ Новороссіи нерЂдко называютъ Польщею Волынь и Украину, т. е. Кіевскую губ.
[6]: Украинцы: въ Полтавской, Харьковской и Черноморскихъ областяхъ;

(?): непевна назва; не конче, але цївком ймовірно ся зявила потім під впливом лїтературної мови.

Жерела (--- правопись і шиб авторів текста заховано ---):
[1]: Словарь української мови, робота п. Б. Грінченка, роки: 1907-1909.
[2]: Словарь росийсько-український, робота п. М. Уманця та п. А. Спілки, роки: 1893-1899.
[3]: Словник українсько-російський, робота п. А. Ніковського, рік: 1927.
[4]: Правописний словник, робота п. Г. Голоскевича, рік: 1929.
[5]: МЂста жительства и мЂстныя названія русиновъ въ настоящее время., робота п. М. Левченка, рік: 1861.
[6]: Жерело ся вточнює.
[1а]: Панї Шура (Олександра), вуроџенка мїста Зїнькова на Повтавщинї, що добре заховала тамтешню говірку.

Пишіть свої відгуки та підписуйте ся на наші сторінки в мережї:
Facebook: https://www.facebook.com/pbs.history.culture.language
Telegram: https://t.me/pbshcl
Teletype: https://teletype.in/@pbs.history.culture.language
YouTube: https://www.youtube.com/MolodLem/

Глядати:
#бесїда #довкола_слова #бесїда_українцї #Україна #Вкраїна #Наддніпрянщина #українцї #українці #наддніпрянці #українська_мова #діалект