Етнографична граница меже польскым, а лемковскым населением от запада и сівера провадит от Лелюхова ріком Попрадом до місцевости Мнишек, а оттуда через Ганушов, Барновец, Чачов в направлению Камьонкы и звертаєся на восток и провадит через Пташкову, Концльову, Холм, Ропу, Шымбарг, Цьеклин, Змигород, Дуклю, Балутянку, Вороблик, Беско, Грабовницю, Витрылов до Сяну...
На відмїну від писемної мови московскої, руска (вкраїньска) писемна мова заховала давні словяньскії назви мїсяцїв. Се єсть велика перевага нашої лїтературної мови, бо властиво в питомих словах і криє ся краса каждого язика. Тож, нинї наш державний (полїтичний) калєндар виглядає так: