Чи можемо ми існувати без мислення?

Якщо є думка — вона все розділяє на Я, МИ, ТИ, БОГ, МИНУЛЕ, МАЙБУТНЄ і т.д. А якщо думки немає — немає і розділення. Тоді духовна сутність здобуває можливість побачити все, яким воно є насправді. Тобто це одне ціле, цю Єдність (Абсолют).

Але це ні в якому разі не означає, що думками не треба користуватись. Треба, адже без мислення ми не зможемо жити в цьому відносному світі, якому зараз перебуваємо.

Просто, якщо все правильно розуміти, то думки стають контрольованими, вони стають інструментом і зникає ототожнення, що «Я — це мої думки». Тільки тоді не думки керують людиною, а людина керує своїми думками.

До речі, часто можна почути твердження, що «Бог — це колективна сутність, яка складається з усіх нас». Але це твердження не зовсім точне, так як воно намагається пояснити суть Бога мовою думок. Але через думки, які постійно щось розділяють і класифікують, неможливо сприйняти цю Єдність (Абсолют). Це можна зробити тільки відкинувши їх, вірніше взявши під контроль, і переставши асоціювати себе, все навколо і самого Бога зі своїми думками та уявленнями.