Нове життя

Мене звати Джейн ,мені  17 і тепер я-сирота . Після смерті батьків я переїхала жити в маленьке містечко Брайтон, живу я разом зі своєю бабусею котрій 60 років.З дитинства я була дуже вольовою дівчинкою і навіть батьки не завжди могли втримати мене , а тепер коли їх нема я повністю вільна в своїх діях , словах і почуттях . Важко згадувати ту ніч ,коли вони померли від пожежі у нашому невеличкому,затишному будиночку. Моя бабуся дуже добра і турботлива,тому з нею я почуваюся краще. Навіть не знаю ,щоб я робила якби і її  не було. Вона-це єдине ,що стримує мене не піти на , той світ до батьків. Я дуже за ними скучаю , і часто плачу ночами згадуючи всі щасливі моменти за життя з батьками. Але я повинна рухатися далі і не стояти на місці тримаючись за минуле;спогади,фотографії та речі завжди будуть мені нагадувати про них .Але я знаю вони б хотіли , щоб я прожила довге і щасливе життя . Тому з раною у серці я буду продовжувати жити і добиватися цілей , скоро я піду до нової школи , де мене будуть чекати нові знайомства , нові друзі і нове життя.