Мене звати Джейн ,мені 17 і тепер я-сирота . Після смерті батьків я переїхала жити в маленьке містечко Брайтон, живу я разом зі своєю бабусею котрій 60 років.З дитинства я була дуже вольовою дівчинкою і навіть батьки не завжди могли втримати мене , а тепер коли їх нема я повністю вільна в своїх діях , словах і почуттях . Важко згадувати ту ніч ,коли вони померли від пожежі у нашому невеличкому,затишному будиночку. Моя бабуся дуже добра і турботлива,тому з нею я почуваюся краще. Навіть не знаю ,щоб я робила якби і її не було. Вона-це єдине ,що стримує мене не піти на , той світ до батьків. Я дуже за ними скучаю , і часто плачу ночами згадуючи всі щасливі моменти за життя з батьками. Але я повинна рухатися далі і не стояти на місці...