Не введи мене в спокусу.

Полуденне сонце наполегливо простягало промені крізь напівприкриті віконниці. Окрім косих потоків світла в яких весело танцювали легкі порошинки, невелика кімната наповнювалася тихими плескотом, шелестінням і задоволеним пирханням. Стоячи в масивній дерев'яній діжі Раф обережно поливала себе з ківшика. Тепла вода моторними цівками злизувала з гладкої шкіри мильну піну, що пахла лавандою. Дівчина робила це обережно, щоб не замочити пухнастого чорного хвоста з білим кінчиком, а також не потрапити водою в величенькі гострі вушка, що стирчали над її маківкою. Усупереч своїй котячій половині натури, звіролюдка обожнювала водні процедури і мурчала при цьому від задоволення абсолютно як кішка. Що правда митися вдавалося не так часто як хотілося б. Якось так склалося, що Раф тепер постійно ночувала в кімнаті Сіндрі. Капітана Сіндрі, як тепер всі зверталися до велетеньського бороданя. Зайнятий роботою над бойовою машиною дворф звик не думати про побутові питання і кішкодівчинці доводилося постійно бути на підхваті. Спочатку її місцем був набитий соломою матрац в кутку. Потім його замінило дерев'яне солдатська складане ліжко, а сам кут відгородили від кімнати фіранкою. Якраз за нею, користуючись відсутністю господаря, звіролюдка і мала можливість привести себе до ладу, бо в громадські купальні рабам вхід був заборонений. Доводилося поспішати, оскільки, останнім часом, слова "розпорядок" і "Сіндрі" взагалі ніяк не поєднувалися. Тому, те що сталося далі було тільки питанням часу.
Раф почула як двері без стуку відчинилися, важкі кроки миттю перетнули кімнату і фіранка безцеремонно відкрилася.
- Раф, готуй папери. Мені... Гм...
Ківшик встиг впасти в котел з гарячою водою, а руки звіролюдки схреститься на грудях. Із зоною нижче пояса теж було просто, пухнастий хвіст вмить підібгався надійно прикриваючи все що треба. Зазвичай бліде личко густо залилося фарбою.
Сіндрі за свій вік побачив досить оголених жінок, щоб не впадати в істерику від незручності ситуації, але за мірками дворфів і усупереч брутальній зовнішності, він вважався ще юнаком що ледве досяг повноліття, з відповідним рівнем гормонів і лібідо, щоб затримати погляд на вигинах точеної фігурки довше ніж потребувала пристойність.
- Гаразд, закінчуй, і спускайся до двору, треба пробігтись у справах.
Дворф відвів погляд, відпустив фіранку і обернувся було до виходу.
"Отаке тобі, бачиш щодня і не помічаєш. Прямо таки все при ній. І півкулі які хрін руками закриєш і животик плаский, ще й кубики проступають... Стоп... Півкулі? Кубики"?
Синдри різко зробив крок назад знову шоркаючи нещасну фіранку.
- Так, юна адептка магії плоті, а ну но просвіти темного! При нашій першій зустрічі була дитина дитиною, а тут раптом такі зміни.
Раф, стиснула руки міцніше, почервоніла ще густіше і здавалося була готова втопитися у своїй діжі, не було б в ній води всього по кісточку.
- Я ж попереджав, що трансформації плоті для магів початківців дуже небезпечні, один невірний рух і злоякісна пухлина гарантована. Моє тіло збільшував і посилював сам Великий Магістр. А ти куди лізешь?! Давно ти з цим бавишся?! І як далеко збиралася зайти?! Ти хоч перевіряла себе?!
Якщо усі нападки Раф зносила з видом якнайглибшого розкаяння, то звинувачення в медичній некомпетентності змусило звіролюдку випрямится і гордо підкинути ніс.
- Моя провина, я зробила це без дозволу. Але, поступово, контрольовано і в міру, як ви і вчили, пан Сіндрі. І, користуючись магією, я щодня роблю ретельний огляд усього організму, знову таки як ви і наставляли. Можете перевірити! – Раф рішуче опустила руки і зробила крок з цебра назустріч дворфу. Тільки хвостик залишився на місці і білий кінчик його почав нервово кидатися з одного боку в інший обмітаючи голий живіт.
- Вірю! - Сіндрі швидко виставив перед собою долоню зупиняючи дівчину.
- По перше - прикрийся, по друге - ви, баби, ніколи не бачите країв, коли з'являється можливість досягти якихось там стандартів краси, а по третє - я чекаю у дворі.

Цього разу, на шляху до дверей Сіндрі не зупинявся і не озирався.
Чеканячи крок по коридору і звівши густі брови на переніссі дворф часто кліпав очіма намагаючись позбутись нав'язливого видіння, чіпкого, немов пляма перед очима, якщо подивитися на занадто яскраве світло. Але нічого з цього не виходило. Плавні дуги, пагорби і долини. Але поступово образ перед уявним поглядом змінювався. Довге чорне волосся перетворилося на коротшу, але пишнішу зачіску кольору червоного дерева, звабливі карі оченята на фіялкові, відверті і сміливі, в яких ніколи не зникали несамовиті бісики, а апетитні півкульки на розкішні форми жінки у самому розквіті своєї краси.
"Мила моя Аріадно, як же я за тобою сумую! Але що поробиш?"
Одна з найкращих людей гільдії, бойовий маг найвищого рівня і кохана дворфа Аріадна постійно зникала виконувати спеціальні місії керівництва і загадувати коли вона повернеться додому було марною справою. Незважаючи на те що вона носила під серцем дитину. Його дитину.
Але все одно у носі уперто засів запах лаванди. І від цього дворф дратувався ще більше.
У дворі міської казарми, у невеликого кам'яного фонтану-чаші, бородань рішуче хлюпнув в обличчя холодною водою остаточно відганяючи видіння і приводячи збуджений розум до ладу. Плюхнувся на лавку, закинув лікті на спинку, задер бороду до неба і прикрив очі. Намагаючись відволіктися він спробував систематизувати події останніх тижнів.
Капітан загону гільдії найманців "Его" мав відповідати очікуванням і високій довірі. А також, хочеш або ні, назві гільдії. Коли в будівництві Машини знадобилися робочі руки, командування пішло найпростішим шляхом – прислало півсотні рабів-звіролюдів. Хоча, нащо такі уточнення? В Імперії звіролюд завжди раб, а раб лише звіролюд.
Сіндрі згадав той день коли вперше побачив Раф.
В приборкуванні рабів Сіндрі безпосередньої участі не приймав, не за статутсом. Споглядав осторонь. Один з підлеглих дворфа, якому саме ця справа була явно по душі, вистроїв новоприбулих перед собою. Проголосив огидну у своїй відвертості промову, а щоб закріпити свої погрози висмикнув із строю молоденьку кішкодівчинку і не вагаючись полосонув її по горлу кинджалом. Сіндрі мимоволі смикнувся було вперед, але вояк з глузливим сміхом обхопив рану бідолашної долонею і за пару хвилин знов штовхнув дівчину до інших рабів. Геть скривавлена, але зовні здорова звіролюдка налякано кліпала очіма, а її соплемінники понуро і мовчки дивилися в землю. Мета була досягнута.
На наступний ранок Сіндрі став свідком сцени як один з його бійців замахнувся на дівчину палицею за те що вона не відповіла на його питання. Кішкодівчинка намагалася було показати на горло але майже одразу просто мовчки сіла навпочіпки, звично затулила голову руками і чекала удару. Дворф зупинив солдата і покликав дівчину до себе. Причина з'ясувалася одразу. Його вояк пошкодив таки кинджалом гортань дівчини і просто заростив рану, як є, не піклуючись про "дрібниці".
Реконструкція голосового апарату коштувала немало часу і сил але результат був того вартий. Сіндрі не знав який голос у Раф був до поранення, але тепер вона могла б співати якщо не в опері, то в церковному хорі, напевно. Дворф залишив рабиню переночувати, під приводом контролю результатів лікування. Хоча можливо йому просто подобалося відчувати себе не тільки безжальним вбивцею а й кимось здатним на добрі вчинки. На ранок він наказав приготувати сніданок й почистити одяг і спорядження. Та так все і покотилося далі. Раф хоч і знову набула дару мови їм майже не користувалася виконуючи накази хазяїна швидко і без заперечень. Дворф забув про побутові проблеми і повністю зосередився на інженерній справі, спочатку звертаючи на дівчину не більше уваги ніж на меблі. Навіть ім'я він в неї спитав лише для того що б не желіпати постійно: "Ей ти!".
- Я готова, пане Сіндрі.

Бородань розплющив очі ще раз оглядаючи миловидну звіролюдку з ніг до голови. Одежинка, колись мішкувата, тепер буквально була в облипку по фігурі, що так несподівано витягнулася і округлилася в потрібних місцях. Верхні ж гудзики блузи здійснювали титанічні зусилля стримуючи міцні груди, до яких дівчина притискала теку для паперів і письмове приладдя.
- Добре. Зараз в ратушу, потім до кордегардії і... На ринок, треба оновити твій гардероб. І без заперечень.
День видався насиченим і ноги дворфа незважаючи на тренованість до вечора вже почали гудіти. Присутність Раф з одного боку допомагала, в плані роботи з паперами, з іншою гальмувала, оскільки відношення людей до звіролюдки було далеко не толерантним. З цієї ж причини не було класичної сцени з приміркою нарядів. Рабині в жодній крамниці не дозволили б надіти одяг призначений для людей. Довелося Сіндрі здійснювати покупки узгодившись зі своїм особистим смаком і набитим оком інженера.
Вдома, скупо кивнувши у відповідь на вдячні погляди Раф, дворф мовчки вмився, витерся поданим Раф рушником і став готуватися до сну.
Сон проте, ніяк не йшов. Дворф, то крутився з боку на бік, то бездумно вдивлявся в темряву над головою. За фіранкою так само іноді поскрипувало старе ліжко, хоча звичного сонного сопіння чутно не було. Щось неодмінно повинне було статися, він це відчував. І проте, тихе шелестіння тканини, легкі кроки і запах лаванди що заполонив повітря заскочили Сіндрі зненацька.
Дворф втупився на ледве помітну в темряві фігуру у білій нічній сорочці.
- Це що таке? Ти в своєму розумі, Раф!
- Так, в своєму. Помовчте, будь ласка, пан Сіндрі. Якщо я не скажу це зараз, то не скажу вже ніколи. - дівчина сіла на край ліжка намертво вчепившись руками в зап'ясток дворфа.
На подив, у Сіндрі не було ніякого бажання а ні щось говорити, а ні відбирати руку. Ось, абсолютно. Тепло дотику було приємним, аромат лаванди заспокоював, а воркуючий голосок пестив слух.
– Я пам'ятаю ваші слова, що розумний раб - поганий раб. Мабуть, ще гірше - раб свавільний. Я чула ім'я Аріадна, і здогадуюся що воно для вас означає. Знаю також що для вас означають принципи. - дівчина зробила невелику паузу, а тонкі пальчики міцніше стиснули зап'ясток дворфа. Зітхнувши вона продовжила:
- Але я знаю і інше, що зв'язок з рабинею не вважається зрадою яким би то не було обіцянкам, що усе оточення і так абсолютно упевнене в цім зв'язку і спроби їх переконати в зворотньому сприйняли б за дивацтво. І ще я бачила ваш погляд сьогодні, відчувала вашу цікавість і... бажання. Вам подобалася моя відвертість? Я буду відверта, чого б це мені не коштувало. Я змінила своє тіло, бо зрозуміла, що ви любите стиглі фрукти. Ви скажете, що я хочу вас використати заради своїх цілей?
– Не подобається мені ця кицька, вона читає мої думки. - пробурмотів Сіндрі, цитуючи стару казку.
– Так, і це правда. Адже ви розумієте, що у рабині що ночувала в кімнаті хазяїна шляху назад у барак вже немає. Краще вже одразу смерть. Я хочу бути для вас чимось більшим, ніж забавним пухнастим звірятком, що створює затишок і задовольняє потребу про когось піклуватися. Я хочу і можу задовольнити більше запитів і бажань. Хочу задовольняти і бути вдоволеною. Я жива дівчина, зі своїми потребами і потягом, врешті-решт. Напевне ще більш відвертою і бути вже не можна. – ніжний голосок зірвався задушений сльозами.
- Не можна... І не треба.
Ще якісь слова вже не мали сенсу. Треба було діяти. Відштовхнути або притягнути до себе. Сіндрі обрав останнє.
Розмова тіл, почуттів і емоцій що зав'язалася даліі і що тривала до самого світанку з короткими перервами, вже не потребувала додаткових описів. Як Сіндрі збирався тепер дивитися в очі Аріадні він і сам не знав, та й менш за все про це думав тієї ночі.
– Вечір добрий, любчику!
Саме ця фраза, що зненацька пролунала за спиною, примусила Сіндрі підстрибнути. Дворф миттєво обернувся й сгріб в обійми жінку котру дійсно вважав своєю. Аріадна розсміялася жартівливо барабанячи кулачками по широченним грудям. Тільки й встигла кинути: "Обережніше!".

Миттю опом'ятавшись дворф опустив магічку на підлогу, обережно, як корзинку з яйцями. Припав на коліно і спробував бува поцілувати дівчину, але Аріадна, спритно повернула голову і підставила губам Сіндрі щічку. Її погляд з питанням вказав на Раф, що витягнулася по струнці, біля своєї пічки.
Сіндрі зітхнув і випростався. Він чекав цієї розмови. Не так швидко, але чекав.
– Так, поговорити треба. Тут у нас виникла мода на відвертість. Хоча я і завжди вважав її надлишок ознакою дурості. Але я не хочу бути для себе самого сцикливіше за деяких, тому кажу прямо.
Дворф перевів дух і про всяк випадок перевірив, чи не знаходяться його чресла в межах досяжності ноги його майбутньої дружини.
– Отже. Перед тобою моя особиста рабыня. По перше, вона позбавляє мене від побутових проблем і завдяки цьому ми закінчили створення Машини принаймні на тиждень раніше. Навіть дивно скільки часу забирає, хоча б натопити піч зранку і намолоти кави. По друге, ця звіролюдка єдина істота з контролем магічних сил яка є в моєму розпорядженні і якій я можу довіряти. Я витратив достатньо часу для навчання її магії плоті і вона мні необхідна для экспериментів.
Сіндрі замовк з усіх сил намагаючись не зводити очей з Аріадни що слухала цого схрестивши руки на грудях і злегка виставивши ніжку. На її ідеальних губах грала іронічна усмішка.
Пауза затягувалася. Першою не витримала Аріадна:
– По третє?
– По третє, не збираюсь юлити і виправдовуватися, вона зігрівала для мене постіль. В усіх сенсах. – Сіндрі видохнув и опустив таки очі.
Раф, в свою чергу, вступила очі в підлог з самого початку розмови. Просто стояла стовпчиком ніяково смикаючи білий фартушок. Тільки ближче до останньої фрази її щічки почервоніли.
Аріадна задумчиво торкнулася пальчиками підборіддя и взяла драматичну паузу. Їй вочевидь приносило задоволення спостерігати за розгубленою парочкою.
– Ну що ж, щоб зізнатись в подібному треба мати яйця. Це, доречі, недолік який легко усунути, але ти, любий, напевно і так в курсі. Однак, мні ваш тренд з відвертістю, подобається. Підтримаю і я. Раб, це навіть непогано. Раз вже ми надумали створювати сім'ю. Маю надію що ти розумієш – я ніколи не погоджуся на роль домашньої клуші і дитина в жодному разі не поставить хрест на моїй кар'єрі. Не мала змоги дізнатись як ця...
– Раф. Її звуть Раф. – пробурмотів Сіндрі.
– Прекрасно... Дізнатись як Раф готує, але охоче оціню. Що ж до самотності у відсутності половинки... То я теж не люблю лягати в холодну постіль.
За час проголошення останньої частини монолога магічка неквапливо подолала відстань до кішкодівчинки зосередивши всю увагу на ній. А з останньою фразою рішуче й безцеремонно ухопила Раф за сідниці и різко притягнула до себе. Звіролюдка злякано зойкнула розкривши й так великі котячі очі до кордонів можливого й развела в сторони руки, вочевидь не знаючи куди їх діти. Але вариант відштовхнути нову хазяйку якщо й розглядався, то не більше секунды.
Аріадна ж, уважно, з лукавою посмішкою слідкувала за реакцією Сіндрі. Але останній просто вдало вдавав з себе камінь.
– А що, ти вважав що маєш монополію на неї?
Магічка, не відсторонюючись, перехопила Раф за голову і, як вампір у шею жертви впилася губами в уста кішкодівчинки. По пухнастому хвосту пробігло дрібне тремтіння. Але несподівно він м'яко обвив стегна Аріадни, а руки Раф знашли таки місце на спині і талії магічки. Остання тільки й видала що вдоволено-заохочувальне: "Мммм!" із зайнятими губами і язиком. Її руки теж пустилися гуляти по спині звіролюдки. І нижче.
Часу це зайняло достатньо багато. Набагато більше усіх меж пристойностей. І весь цей час дворф здавалося прислухався до співу цвіркунів за вікном.
Нарешті, Аріадна розімкнула поцілунок з обіймами і відійшла оцінюючи Раф вже зовсім іншим поглядом з ніг до кінчиків волохатих вушок.
– Здібна дівчинка. На багато що здібна. Ти приглядай за нею, Сіндрі. Ох, приглядай!

Аріадна нарешті повернулася до дворфа як ні в чому не бувало, знов претворюючись на милу і ніжну молоду жінку.
– Раз зі знайомством покінчили, давайте вечеряти. Перекусити я хотіла ще чотири години тому. Дві години тому хотіла їсти. А тепер просто маю намір жерти, за двох, як мінимум. – Аріадна безтурботно розсмеялася – Раф, що ти зможешь приготувати тямуще за 15 хвилин? Здивуй мене ще раз.