Війна і прогрес
Війни, несучи людству смерті та руйнації, також можуть бути потужним рушієм розвитку; соціальний прогрес, добробут, безпека та концепція відкритого суспільства, — все це народилося в горнилі страждань та випробувань, через яке проходило людство в часи війни, — зазначає відома канадська історикиня і професорка Оксфордського університету Маргарет Макміллан (Margaret MacMillan).
Тема війни як одного із найпотужніших чинників, котрий впливав на наше формування як людей та змінював хід історії — одна із провідних в дослідницькій роботі Макміллан. Ось деякі тези, які вона виклала у своїй лекції «War and the Open Society in the 20th Century» («Війна та відкрите суспільство у ХХ столітті») та в книзі «War: How Conflict Shaped Us» («Війна: як конфлікт формував нас»).
Парадокс війни
Макміллан звертає увагу на те, що війна може мати ненавмисний ефект, породжуючи політичні течії, які каталізують рух у бік прогресу. Так, потреба здобути громадську підтримку (під час або напередодні війни) змушує уряди реалізовувати корисні для суспільства реформи. Коли в ході англо-бурської війни (1899-1902) виявилося, що з кожних трьох добровольців один непридатний до військової служби, обурення, що охопило суспільство, дало поштовх запровадженню до системи охорони здоров’я низки потрібних вдосконалень.
У 1918-му британський уряд прийняв закон, відповідно до якого виборче право отримували громадяни, які не мали власності, та жінки старші 30 років. Це було знаком визнання участі цих категорій громадян у Першій світовій війні. З цих же міркувань наприкінці Другої світової у Британії було утворено державу загального добробуту. В останні роки деякі відомі історики та економісти, зокрема француз Томá Пікетті (Tomas Piketti), довели, що масштабні війни сприяли зменшенню розриву між багатими і бідними. «Досвід промислово-розвинутих країн у період між двома світовими війнами підтверджує цю тезу», — зауважує Макмиллан.
Війна і прогрес науки
«Казати, що війна несе з собою певні переваги та допомагає створювати сильніші і навіть справедливіші суспільства, не означає захищати її; звісно, нам би хотілося покращувати наш світ, допомагати бідним, просуватися у розвитку науки в мирний час — але тоді все дуже легко відкладається “на потім”», — зазначає Макміллан, додаючи, що «саме війна змушує нас сконцентрувати увагу на якихось питаннях — і так було завжди, протягом усієї історії людства».
Реактивний двигун, транзистори, комп’ютери — зокрема, ці винаходи були інспіровані війною. Мікробіолог Александр Флемінг (Alexander Fleming) винайшов пеніцилін у 1928-му, але ресурси на розробку препарату були надані тільки під час Другої світової війни. У 1936-му, під час громадянської війни в Іспанії канадський медик-інноватор Норман Бетьюн (Norman Bethune) створив перший у світі мобільний госпіталь, що дало змогу проводити операції та здійснювати переливання крові протягом короткого часу після отримання поранення. Практика медичного сортування була започаткована в час наполеонівських війн.
Допомога засновникам та керівникам у перезавантаженні компаній в умовах війни та після
Тотальний характер війни
У ХХ столітті війна кардинально змінила свій характер. У сучасних умовах держави здатні вести набагато триваліші битви (потягом місяців чи років, а не днів, як колись), що призводить до загибелі незрівнянно більшої кількості людей. Підрахувати кількість вбитих, взятих у полон чи зниклих безвісті неймовірно складно.
Канадсько-американський історик Стівен Пінкер (Steven Pinker) вважає, що кількість втрат потрібно розглядати у пропорції до загальної чисельності населення. Наприклад, якби монголо-татари вели війни у ХХ столітті — то кількість убитих становила би не 40 млн, а 284 млн.
Битва за Лейпциг (найбільша в серії наполеонівських війн) відбувалася в 1813-му і тривала чотири дні. Чисельність солдатів з обох сторін становила десь 500 тис., а кількість втрат — біля 150 тис. Битва на Соммі (1916-й рік) тривала чотири з половиною місяця, а кількість втрат перевищила 1 млн. У цілому кількість загиблих військових у Першій світовій війні оцінюється у 9 млн, а в Другий світовій щонайменше — у 18 млн.
За оцінками, кількість цивільних, які загинули під час Другої світової, становить біля 50 млн. Лише від однієї атомної бомби, скинутою на Хіросіму, на місці загинули від 60 тис. до 80 тис. людей. У 1943-му в результати бомбардувань ВПС союзників у Гамбурзі загинуло 40 тис. людей, у Дрездені — ще 35 тис. Захопивши в 1937-му, в ході японсько-китайської війни (1937-1945) місто Нанкін (тоді столиця Китайської республіки), японці вбили біля 300 тис. цивільних, а третину будівель зрівняли з землею.
Соціальний прогрес
Оскільки війна набула тотального характеру, а кількість її жертв катастрофічно зросла, уряди почали активно шукати способи уникнення конфліктів. В 1919-му була заснована Міжнародна федерація Червоного Хреста, а в 1920-му Ліга Націй. «Несправедливо ставитися до заснування Ліги Націй як до провальної ідеї», — зауважує Макміллан, звертаючи увагу на те, що завдяки цій організації, яка мала величезну підтримку громадскости цілого світу, в міжнародні стосунки були інкорпоровано нові ідеї та нові методи взаємодії. В той же період з’явилися такі структури, як Всесвітня організація охорони здоров’я і Міжнародна організація праці. Все це створювалося для розв’язання різноманітних соціальних проблем.
У 1941-му році Франклін Делано Рузвельт узагальнив цінності демократії у своїй знаковій промові «Чотири свободи», де висловив надію, що буде створено світ, в якому повсюди люди матимуть чотири базові свободи (свобода слова та висловлювань; свобода віросповідання, свобода від злиднів та свобода від страху). У 1945-му це знайшло відображення у схваленому у 1945-му році Статуті ООН — організації, яка, попри свою недосконалість, прагне збудувати краще суспільство у світових масштабах.
Як вважає Макміллан, за минулі десятиріччя не вдалося досягти бажаного прогресу в реалізації сформульованих Рузвельтом цілей. Зокрема, на настроях суспільства позначився страх перед тероризмом, поштовх якому дала реакція на події 11 вересня 2011-го року («Ми побачили готовність багатьох відмовитися від деяких свобод в обмін на успіх у війні з тероризмом»). Також Макміллан звертає увагу на певний зворотний рух процесу глобалізації і на активізацію течій неліберального толку (як правих, так і лівих). За її словами, небезпека полягає в тому, що ми з часом схильні забувати для чого створювалися нові інститути після Першої і Другої світової війн (хоча їхні засновники дуже добре знали, чого потрібно уникнути людству); а забуваючи, ми відкриваємо двері перед тим, що може завдати величезної шкоди кожному з нас.
«Споконвічне переплетіння суспільства і війн, найімовірніше, завершиться — і не тому, що змінилися ми (тяга до війни була і залишається частиною людської природи), а тому, що змінилися технології; з появою штучного інтелекту, автоматичних бойових машин та кібервійн — перед людством постає перспектива повного знищення і тому для нас, як ніколи раніше, важливо розуміти причини конфліктів, їхній вплив та наслідки, бо лише тоді з’явиться шанс уникнути війн», — підсумовує Макміллан.
Strategic® Insights — telegram-канал зі щоденним оглядом глобальних трендів та актуальних бізнес-інсайтів від бізнес-девелоперської компанії Strategic®