Еволюція жовтих карликів

Жовтий карлик - тип зір головної послідовності, маса яких лежить в межах від 60% до 2-х мас Сонця. Даний тип зір належить до спектрального класу G. Даний термін є дещо не точним, так як жовтий колір характерний для зір з масою від 60% до 90%. А для зір від 1-2 мас Сонця мають білий колір. Жовтий колір Сонця пов'язаний із розсіюванням світла в атмосфері.

Подібності із помаранчевими карликами

Як і в помаранчевих карликах коли вичерпуються запаси водню у ядрі зорі термоядерний синтез зупиняється, при цьому зоря починає стискатися а температура та світність зростати навіть не зважаючи на відсутність синтезу. Це відбувається до того моменту поки температура не зросте настільки щоб запалити водень у навкологелієвій оболонці. Коли це відбувається зростання зорі зупиняється, а зоря починає розширюватися та охолоджуватися. Цей етап закінчується і зоря стає червоним гігантом. Наше Сонце коли увійде у стадію червоного гіганта буде занадто велике, щоб такі планети як Меркурій та Венера це пережили. В процесі розширення Сонце може досягти радіусу в 256 разів більшого ніж зараз це 1,2 астрономічних одиниць що перевищує відстань від Землі до Сонця на 20%. Різні моделі передбачають що орбіта Землі зміниться, а саме буде проходити на 50% дальше, але частина моделювань, які враховують припливний ефект стверджують, що Земля також буде поглинута як Меркурій та Венера

Подальша еволюція зір сонячної маси

У зв'язку з тим, що подальше стиснення ядра зорі призведе до збільшення темпратури ядра а саме до 100 млн К і це дасть змогу "запалити" реакцію синтезу ядрам гелію для утворення вуглеця та кисню. При чому синтез запалюється дуже швидко і для великої кількості гелію, через це процес отримав назву - гелієвий спалах.

Злиття гелію відбувається в процесі під назвою потрійний альфа цикл. Це ланка яка сполучає протон-протонний цикл та CNO - цикл.

Що дає додаткове джерело енергії від горіння гелію у ядрі та горіння водню у водневій оболонці навколо ядра, але незважаючи що це додаткове джерело енергії зоря втрачає свою температуру, яскравість та розміри не зважаючи на це вона все одно залишається яскравішою та гарячішою за більшість червоних гігантів. На HR- діаграмі(діаграма Герцшпрунгелла-Рассела) це виглядає, як зоря зі стадії червоного гіганта переміщується над горизонтальну гілку між головною послідовністю та гілкою гігантів.

Згодом гелій закінчується і ядро зорі перетворюється вугицево-кисневе.

Потрійний альфа цикл

Альфа частинками називаю атоми гелію. Все починається із двох атомів гелію, які зливаються і утворюю нестабільне ядро берилію-8. Майже зразу після цього за мільярдну долю секунди ядро берилію зливається із ще одним ядром гелію, утворюючи вуглець. Тому цей процес отримав назву потрійний альфа цикл. І звичайно ці процеси утворення відбуваються на кожному своєму етапі із випромінюванням фотонів у гамма діапазоні.

Остання гілка еволюція зір зоряної маси

Коли зоря починає вчерговий раз стискатися температура зростає, що призводить до підвищення температури і запалює водневу оболонку навколо вуглицево-кисневого ядра та водень навколо гелієвої оболонки. Це призводить до великого виділення енергії, як результат суттєве збільшення яскравості зорі та її розмірів і зоря перетворюється у надгіганта. Після того, як обидві оболонки вичерпають свої запаси зоря згасне. На цьому етапі сонячні вітри набагато сильніші ніж на даний момент у Сонця. Тому ще до закінчення життя зорі, вже буде значна кількість викинутого газу навколо її оболонки.

Зрештою зовнішня оболонка скидається повністю і залишає після себе вуглицево-кисневе ядро - білого карлика. Білий карлик, ще досить гарячий, щоб випромінювати фотони в гамма діапазоні, що в свою чергу іонізують навколишній газ утворюючи планетарну туманність