Сервер у кожен дім 🏡, або quick review of HPE ProLiant DL560 Gen8

Привіт, друзі! Сьогодні хочу поговорити з вами на одну цікаву тему, пов'язану з серверним залізом, а саме про мій кейс його використання у домашніх умовах. Коли виникла гостра необхідність оновлення моєї основної робочої станції, яка використовувалася для віддаленої роботи, розробки і тестування програмного забезпечення та інших цікавих речей, у мене було декілька можливих рішень:

• Збирати новий комп'ютер самостійно (на основі AMD Ryzen чи Intel Core)
• Придбати нову робочу станцію чи сервер і поступово його "збирати" (погодьтеся, такі речі коштують занадто дорого, і платите ви ще й за бренд)
• Придбати вживаний сервер з необхідною мені конфігурацією
• Апгрейд минулої робочої станції не розглядався, бо усіх максимально підтримуваних нею характеристик вже було досягнуто

Оптимальне рішення

Найбільш оптимальним рішенням виявилась можливість придбання вживаного сервера. Маючи достатній досвід роботи з серверами HP Enterprise, я вирішив розглядати саме їх. Ще одною їх перевагою є те, що запчастин до цих серверів є вдосталь, тому про труднощі зі знаходженням "замінок" відпрацьованим чи несправним складовим можна не хвилюватися найближчі 5-8 років (для Gen8-Gen9). Наступним кроком був підбір моделі і покоління, які б задовольняли мої численні вимоги, серед яких основними були: можливість подальшого апгрейду, достатня продуктивність, підтримка останніх версій гіпервізорів, тощо.

Таким чином, мій погляд зупинився на моделі HPE ProLiant DL560 Gen8 — чотирьохсокетному сервері, що ідеально підходить для віртуалізації, роботи з великими об'ємами даних, організації віддалених робочих місць (зараз актуально для тих компаній, що працюють дистанційно), а також для роботи з програмним забезпеченням, швидкодія якого напряму залежить від кількості процесорних ядер та потоків, доступних до використання. Таким чином, мною було підібрано наступну конфігурацію для цього сервера:

• 4 x Intel Xeon E5-4650
• 8 x 8 GB DDR3-1600 ECC
• Інтегрований RAID контролер P420i з 1 GB кешу і конденсатором
• Чотирьохпортовий ethernet-контролер HPE 366FLR.
• 5 кареток 2,5", один PCIe райзер, 2 x 1200 W блоки живлення
• Усе інше залишилося без змін

Придбання сервера

Після того, як я підібрав необхідну мені конфігурацію, одразу ж почав шукати компанію, що займається продажем та гарантійним обслуговуванням вживаного серверного обладнання. За порадами друзів, які з тим усім працюють більш професійно, звернувся до компанії ТОВ "АЙТІ БІЗНЕС ТЕХНІКА" (Servak.com.ua), яка спеціалізується на вживаних серверних платформах з дата-центрів США.

Вже за кілька днів (зважаючи на новорічні свята) я забрав зібране і протестоване "залізо" з вантажного відділення "Нової пошти" (за якість пакування особливий респект). Попри те, що сервер не новий, я б оцінив його зовнішній стан на 9/10, а всередині 10/10. Все було ретельно очищено від пилу, термопаста замінена, усі складові частини були у файному стані, готові працювати ще багато років. На усе це компанія надала гарантію два роки. Треба зауважити, що за потреби її термін можна розширити і до 5 років (за окрему платню).

Також, я придбав декілька вживаних SAS дисків від HP Enterprise та HGST, на них компанія Servak дала гарантію 1 рік. Тестування показало, що диски у відмінному стані, жодних проблем чи слідів надмірного використання не виявлено — можна і не здогадатися, що до цього вони використовувалися у якомусь дата-центрі США. Разом з ними було придбано два SSD диски від Kingston (не серверні), проблем з їх сумісністю з примхливим RAID контролером від HPE не виявлено, а от кілька SATA жорстких дисків від Western Digital працювати не схотіли — що очікувано, бо вони не брендовані HP Enterprise. Більше про сумісність накопичувачів від інших виробників можна дізнатися на сайті компанії Servak.

Зараз розглядаю можливість встановлення відеокарт-"заглушок", які за допомогою функції PCIe passthrough можна буде прив'язати до моїх двох основних віртуальних машин, а саме термінальних серверів на основі Windows Server 2019 і Ubuntu Server 20.04 з оболонкою Xfce, що дозволить використовувати апаратний рендеринг замість програмного, що використовується за замовчуванням.

Що далі?

На базі цього сервера я вже розгорнув усю необхідну інфраструктуру для своєї роботи, починаючи від Windows Server у ролі термінального сервера і закінчуючи LXC і Docker хостами на основі Ubuntu Server. Усе це працює у вигляді віртуальних машин під VMware ESXI 7.0.1. HPE DL560 Gen8 очікувано виявився продуктивним і зваженим рішенням для моєї повсякденної роботи. Про його налаштування і використання розповім вже у наступній частині цієї статті. Дякую за увагу і рекомендую підписатися на цей блог і мій Telegram-канал — далі буде цікавіше!