character list by citrinitas

Через лаг телетайпу всі мої чорновики і пости видалились, через що я переписую це вдруге, бонусом я загубила старі концепти з Юкарі та безрезультатно шукала їх по всьому дому годину....Побажайте мені не вбити себе

Почнемо з того, що всі мої персонажі прикріплені до певних всесвітів:

Також окремо їх можна об'єднати в один незалежний модерн світ, де можна прослідкувати відносини між персонажами, які ніколи до цього не пересікались та ніяк не взаємодіяли. (Взагалі вони існують в окремому моєму сеттінгу, але ви про нього не взнаєте. поки.)

я (смайлик рукостискання) створювати персонажів до всесвітів тайтлів, фендоми яких давно мертві/проблематичні/непопулярні :)

⚠️ ДИСКЛЕЙМЕР: ВСІ ПЕРСОНАЖІ Є ВИГАДАНИМИ ТА НЕ ВІДНОСЯТЬСЯ ДО РЕАЛЬНИХ ЛЮДЕЙ. ЯКЩО ВАМ БОЛЯЧЕ ЧИТАТИ ДОВГИЙ ТЕКСТ ВІД АВТОРКИ, ЯКА В МИНУЛОМУ ЛИШЕ ПИСАЛА КРІНЖОВІ ФАНФІКИ ТА НЕ МАЄ ДОСВІДУ В ПРОПИСУВАННІ ПЕРСОНАЖІВ І СЛАВИТИСЯ ПОГАНОЮ ФАНТАЗІЄЮ, НЕ ЗМУШУЙТЕ СЕБЕ❕

Тепер перейдемо до ближчого знайомства з персонажами НАРЕШТІ

Перелік всіх існуючих персонажів (це скоріше щоб я сама не губила його)

Étienne («crown», «garland»)
Raphaël («God has healed») De Verlei
Wilfrid («desiring peace») De Verlei
Félix («happy, fortunate») De Verlei
Albert («noble, bright, famous») De La Cour ( "of the court")
Damien («to tame») Dumont ("from the mountain")
Elisabeth  («God's promise»)

Yukari (ゆかり// 縁 -  “connection, affinity” ) Fujioka
Yuichi ( ゆういち хірагана // 優 (yuu) "gentleness, superiority" 一 (ichi) "one") Hayashi («ліс»)  - ятагарасу
Akihiro (あきひろ хірагана «яскрава осінь»)

Kuragari (倉がり - «темний» ) Ebina (фамілія має два значення в перекладі, «видатний» або «креветка») «Видатна креветка»
Takumi (拓未 - чиста (земля), майбутнє)

Yureizaki (幽霊咲き) – Ghostly bloom
(ghost) Kuromiya ( 黒宮 - “black shrine”)

Yukari Fujioka (Юкарі Фудзіока)

Найперша, створена мною персонажка та досі найулюбленіша дитина, створювалась ще в мої 12 разом із моєю двоюрідною сестрою в легендарну еру Наруто. Так як я загубила перші концепти, ви, нажаль, не побачите моєї писанини. З фан фактів раніше її ім'я я використовувала як псевдонім щоб підписувати малюнки.

У першому її всесвіті Наруто, по закінченню академії шинобі, вона об'єднувалась у команду з Акіхіро та Юічі (раніше це був інший персонаж,якого я замінила) під командуванням їх вчителя. Та вся їх подальша історія ррзвивається паралельно до оригінального сюжету.

Yuichi Hayashi (Юічі Хаяши)

Той самий персонаж, який створювався під Іназуму з дендро оком бога задовго до виходу цього регіону та стихії, тому його дизайн та історія не раз змінювались.

Akihiro (Акіхіро)

Був створений одразу після Юкарі та спочатку носив ім'я Акіто, але два рижих сіллі Акіто не можуть існувати разом (передаю привіт дизайнеру Акіто Шинономе із Секаю)

Raphael De Verlei (Рафаль де Верлі)

Рандомно створений дизайн специфічного графа під ау з Юкарі, який благополучно був закинутий одразу після концептів та "ожиленийй" знову через декілька років після створення Етьєна.

Щоб краще розуміти його історію треба розуміти механіку світу Казки про цукрове яблуко, з цього і почнемо. Ми маємо світ в якому після перемоги в війні 500-річної давності люди почали поневолювати фей та використовувати їх як рабів. за своєю красифікацією феї бувають робітничі - ті що допоагають в повсякденні, домашні або феї-компаньони - феї з гарною зовнішністтю, які служати "прикрасою" та феї-воїни, котрих використовують як для захисту так як і для полювання на інших вей, допомагаючи мисливцям.

Також в Королівстві існують цукрові айстри що виготовляють священні цукрові скульптури з срібного цукру, який отримують з особливих цукрових яблук. Здавна це ремосло було створене феями та належало їм, правда в тому, що феї, через свою особливість, не можуть відчувати смаку нічого окрім маку срібного цукру.

З коротким ознайомленням завершили, а тепер перейдемо до самого Рафаеля.

Народжений з "срібною ложкою" в роті старший син заможної сім'ї герцога Де Ферляй він був обраний як майбутній наслідник.

Etienne (Етьєн)

Той персонаж, який має гарну зовнішність, але погано прописаний лор, до того ж я збираюсь ще погратись з його дизайном та історією в майбутньому :(

Як уже відомо в королівстві Хайленд люди полюють на фей, відрізаючи їм одне крило та продають на ринках, але що являють собою феї? Цих істот відрізняє від людей не тільки пара крил та продовгуваті вуха, а й те, як вони з'являються на світ. Коли достатня кількість енергії концентрується в певному предметі це дає змогу народитись феї, енергія збирається до купи під поглядом живої істоти - так народжуються феї, а звук, що випромінює енергія стає їх іменем, також вік кожної феї дорівнює привалості існування предмета з якого вони були створені.

Перед вами фей, що був народжений з аметиста та трожив уже не одну сотню років на цьому світі та не раз був перепроданий людьми з рук в руки також не раз вбиваючи свого господаря, який помилково приймав його через його вигляд з домашню фею.

Damien Dumont (Дем'єн Дюмонт)

Відносно останній з усіх персонажів, історія якого рандомно клацнула в моїй голові поки я валялась в ванній під пісні ММ. З фан факті його зовнішність частково базується на челі, якого я бачила декілька разів в кошмарах.

В королівстві Хайленд ходять чутки про таємничого графа вампіра, який рідко з'являється на публіці та носить лише похмурий одяг. Деякі вельможі його бояться, деякі ж навпаки цікавляться, та зустрічаючи на балу намагаються задобрити та зблизитись.

Які б чутки про нього не ходили, але Дем'єн дійсно звичайна людина, хоча й сам часто жартує про свій "вампіризм", не зважаючи на його, на перший погляд, досить моторошний та таємничий зовнішній вигляд він є досить чуйною та доброзичливою людиною,

Наразі його особняк знаходиться на півночі від королівського замку, трішки далі за містом та на доступній відстані від шахти з видобування дорогоцінних каменів, якою він управляє. Через цей бізнес він і отримав змогу познайомитись з, мабуть, найбілишим поціновучем дорогоцінного каміння у всьому королівстві - Рафаелем, з яким в них пізніше склались непогані відносини.

Але так було не завжди. Історія його бере початок з невеликого сиротинця при храмі, в якому ріс ще з якнайменше десятьма дітлахами. Сестра розповідала, що його знайшли плачучим біля кладовища приблизно у віці двох років, тож відтоді день його народження був тим днем, коли його приютили в храмі. Також вона казала, що навіть через декілька місяців пошуку його батьків чи рідних не було жодного результу.

Проте життя в храмі було чудовим, кожен день починався з ранкової молитви та закінчувався також зверненням до Господа. Щодня діти отримували уроки письма граматики, математики та інших не менш важливих наук та могли весело проводити час разом. Старий священник був чудовою людиною, яка розказувала найрізноманітніші історії, часто, після вечірнього богослужіння діти збирались разом щоб послухати їх, через що їх часто сварили сестри, бо час сну ніхто не відміняв.

Так продовжувалось доти доки в одну зимову ніч на храм не напала зграя бандитів, руйнуючи все, без страху перед карою Божою за скоєне. Перед смерттю старий священник допоміг пораненим Дем'єну та двом його друзям утекти через секретний хід з палаючого храму. Пізніше, через декілька років він дізнається, що причиною нападу бандитів була їх улюблена сестра, яка насправді переховувалась від цих самих бандитів, спільницею котрих вона раніше була, а розкривши її місцезнаходження вони без роздумів, напившись вирішили помститись.

Залишаючи позаду себе сліди теплої крові діти змогли добігти до міста, але це не стало їх порятунком. Холодни вулицям як і людям було байдуже до сиріт, тут це було не рідкісттю. Тож зимові провулки стали їх новим домом приймаючи їх холодними обіймами. Через сильну необроблену вчасно рану та лихоманку помер, не протримавшись навіть тижня, перший хлопчик. Смерть щойно врятованого друга стала для Дем'єна та Ізабель сильним ударом. Він запитував Бога чому з ними це сталось та скільки їм ще страждати, адже вони ніколи за своє життя не грішили, тож чому. Але відповіддю служив лише свист зимового вітру.

Зрештою, перебираючись з місця на місце та час від часу отримуючи теплу їжу і одяг від працюючих неподалік жіночок з жалісними очима, вони тримались,але цього було недостатньо. Тож Ізабель не змогла дожити до кінця місяця та, захворівши, померла в обіймах Дем'єна, який так і не зрушив з місця, чекаючи своєї останньої хвилини.

Вранці по дорозі за продуктами покоївка з дому графа помітила два тіла дітей, та вже збираючись повідомити патрульних поітила, що одне з них ще дихає.

Так Дем'єн потрапив до особняка графа Дюмонта, де його відігріли та знову поставили на ноги. Проте лише якби день, якби лише покоївка вийшла за продуктами днем раніше, Ізабель могла б залишитись живою. Він не хотів про це думати. На той момент йому було десять років, а їй вісім і це не те, що повинні переживати діти в їх віці. Він злився, злився на себе, свою безпорадність в той момент, на бандитів, які знищили все, що було дорогим для нього, але найбільше на Бога, який покинув їх, тоді коли був потрібен так сильно.

Пізніше за допомоги графа розбійники були схоплені та приговорені смертної кари. Натомість, розгледівши в юному Дем'єнові талант граф Дюмонт усиновив його та дарував свою фамілію та досі ставиться як до рідного сина. Хлопцеві знадобилось досить багато часу щоб звикнути до нового розкіжного, в порівнянні зі скромним храмом та мерзлими вулицями, житла та до того, що тепер до нього ставились як до юного господаря, а не нещасного сироти. Вративши усе однієї холодної ночі, в останній момент він отримав набагато більше.

Kuragari Ebina (Курагарі Ебіна)

створила буквально недавно через поганий вплив гінтами, спочатку взагалі задумувався як нечисть без прив'язки до будь-якого тайтла, але в ході щось пішло не так і він став нещасною креветкою із шинсенгумі...поспівчуваємо йому.

Знову ж таки щоб зрозуміти його історію ми маємо знати приблизний сюжет Гінтами. Отож ми маємо країну самураїв, двадцять років тому в яку вторглись прибульці та розв'язали війну, що закінчилась на їх користь, через що був введений наказ про придушення самураїв та заборону мечів. Нараці вулиці Едо кишать купою прибульців, але є і ті, хто досі чинить опір на намагається знищити продажну владу.

Перед вами капітан 4-го підрозділу Шинсенгумі, відомий серед інших як Темна Креветка.

Шинсенгумі - спеціальна воєнна поліція, створена для захисту Едо. Також відомі як пси Бакуфу та крадії податків. Були створені із сільських самураїв та направлені в Кіото на службу Сьогуну. (Реально, дивіться Гінтаму, ви не пошкодуєте)

Альберта, Фелікса та Вілфріда детально розпишу пізніше, бо перше: вони не допрацьовані повністтю, друге: мені дійсно лінь щось з цим робити та якщо в перших двох є хоч по два хед скетчі, то третій існує тільки в голові. Просто для справки Фелікс наймолодший брат Рафаеля, Вілфрід середній і Альберт

FAQ

Спочатку я не збиралась додавати формат інтерв'ю, але думаю разом з цим можна буде трішки краще зрозуміти їх манери та характери.

Як до вас краще звертатись?

Юкарі: - Просто по імені зійде, я думаю, займенники будь-які.

Юічі:

Акіхіро:

Етьен:

Рафаель:

Дем'єн:

Курагарі: - Курагарі Ебіна Командир четвертого підрозділу Шинсенгумі. Бажано повністю.

Ваш зовнішній вигляд. Якому одягу ви ввіддаєте перевагу? Зачіска, Макіяж?

Юкарі: - Щось зручне, терпіти не можу коли одяг занадто прилягає та надто сковує або ж навпаки надто вільний

Юічі: - Я не люблю багато одягу на собі, але без нього теж не зручно...

Акіхіро: -

Етьен: - Для людей одяг та зовнішність грають велику роль, що ж,мені подобається елегантне вбрання, яке я отримав від цього бовдура Рафаеля, але за стільки років я звик до простого й відносно зручного одягу.

Рафаель: - Ах, моя зовнішність спроможна прикрасити будь-який одяг, тож я надаю перевагу чомусь більш вишуканому та експресивному, з безліччю прикрас і дорогоцінним камінням. Всі мої наряди шиються на замовлення тож до якості ніколи немає питаннь.

Дем'єн: -

Курагарі: - Все що завгодно окрім робочої уніформи, спробуйте в жару пройтись по вулилям в ній. Зічіска? Хм, в мене сильно заплутується волосся, тож я зазвичай збираю в хвіст, зам командуючого радив відрізати його до біса, але мені шкода....

Чи є у вас погані звички?

Юкарі:

Юічі:

Акіхіро:

Етьен:

Рафаель:

Дем'єн:

Курагарі:

У вас була перша закоханість?

Юкарі: - Ні,дякую.

Юічі: -

Акіхіро: - Нажаль...я навіть не хочу згадувати як ця "перша закоханість" розбила мені серце та два ребра..

Етьен: -

Рафаель: - Зазвичай люди закохуються в мене, а не навпаки, тож для мене не зрозуміле це піднесене почуття. Хоча стривайте-

Дем'єн: - Нажаль в мене занадто мало вільного часу для подібного

Курагарі: - З давніх пір я закоханий в здоровий сон, шкода це одностороння закоханість...

Що вас найбільше дратує?

Юкарі: - Люди, чесно. Я не терплю дурних та безвідповідальних людей, іноді, дивлячись на суспільство в якому ми живемо, стає страшно

Юічі:

Акіхіро:

Етьен:

Рафаель:

Дем'єн:

Курагарі: -

А що приносить радість?

Юкарі:

Юічі: - Мої друзі звісно, я радий, що не дивлячись на все через що ми пройшли ми досі залишаємось разом і сподіваюсь в майбутньому це не зміниться

Акіхіро: - Гроші.

Етьен:

Рафаель:

Дем'єн:

Курагарі:

Що ви можете сказати про своїх батьків?

Юкарі:

Юічі: - Я тільки наполовину йокай, мій батько був звичайною людиною,зараз я вже ледь пам'ятаю як він виглядав, а мати померла більше сотні років тому, я сумую за нею.

Акіхіро: - Наступне питання.

Етьен: - У фей не буває батьків,адже вони народжуються з концентрованої енергії.

Рафаель:

Дем'єн: - Я ніколи не знав своїх справжніх батьків, а сестри та священник, що виховували мене давно мертві. Що до графа Дюмонта, я дуже йому вдячний за те, що маю зараз та в нас дійсно хороші стосунки.

Курагарі:

А як що до друзів?

Юкарі:

Юічі:

Акіхіро:

Етьен:

Рафаель:

Дем'єн:

Курагарі:

Опишіть себе трьома словами.

Юкарі:

Юічі:

Акіхіро:

Етьен:

Рафаель:

Дем'єн:

Курагарі:

З висновків: мені було легко працювати над новими персонажами та ліпити іх особистості пплюс Курагарі та Дем'єн як на мене вийшли найбільш прпрацьованими, а от старі, історії і лор яких я робила сотню років тому і благополучно заабула виявились пиздець якими важкими, мені довелось переліплювати їх заново, хоча це було досить весело, бо я довго не наважувалась взятись за них.