"Віспові" прізвища

Натуральна віспа давно поширилась серед людей. Вважається, що її збудники потрапили від худоби, зокрема верблюдів, які переносять її легше через природний імунітет та густе хутро. Перебіг віспи рідко залишався безслідним. Нерідко все тіло покривалось гнійними висипами, які лопались і приносили нестерпне печіння, загрозу сепсису, зараження паразитами та личинками комах, крововтрату, а також можливість померти від високої температури тіла. Якщо віспа була особливо гостра, то могла дійти до очей, у такому разі людина могла осліпнути. Часто люди втрачали волосся через враження шкіри голови наривами. Для полегшення симптомів та зменшення загрози зараження шкіри та крові, під час важкої форми, хворого закутували у чисту тканину.

На віспу хворіли менше жінки та дівчата, у сім'ях, які мали корів. Це пояснюється тим, що в організмі корів віспа перебігає у дуже легкій формі і цей штам передавався дояркам через контакт з твариною. Це було помічено ученими і завдяки цьому було створено першу безпечну вакцину пасивного типу від віспи. Власне слово "вакцина" і походить від лат. vaca — "корова" 🐮 До того навмисне зараження віспою для уникнення важкої форми практикувалось багатьма народами, але часто призводив до тяжких наслідків та навіть смерті.

Вакцинований і невакцинований близнюки. На лівій руці у вакцинованого можна побачити характерний рубець

Для українських земель епідемії віспи були частим явищем, оскільки хвороба через свою особливість має схожі риси з еритроцитами групи крові А (ІІ). А ця група крові займає перше місце за поширеністю в українців.

Після нелетального перенесення хвороби людина могла отримати суцільне рубцювання на місці загоєних гнійників, або як казали в народі люди ставали "рябими". Часто такі риси закріплювались у прізвищах. Розглянемо деякі з них.

Близнюк і т.п. Окрім власне етимології пов'язаної з близнюками також це прізвище може бути пов'язаним з діалектним словом "близна", тобто "рубець", "шрам".
Дзюба/Дзюбенко/Дзюбюк (Зюбченко/Зюбюк, іноді переходило в Зубченко, Зубчук тощо). Походить від дієслова "дзюбати" або "дзьобати". Шкіра людини після віспи була ніби подзьобана якимось птахом.
Осипенко/Осипчук/Осиповський/Осипов і т.п. Окрім форми імені Йосип, етимологія може бути пов'язана з віспою. Сім'я могла отримати таке прізвище не лише після перенесення хвороби, а наприклад як біженці від епідемії віспи. Певний час таких людей цурались, тому за ними закріплювалося таке хворобливе прізвисько. Відомий також випадок, коли хлопчик від якого були взяті віспові струпи для пасивної вакцинації Катерини ІІ та її посіпак, отримав дворянство та прізвище Оспєнний.
Рябченко/Рябчук/Рябий і т.п. Прізвище походить від назви рубцьованої шкіри — рябої шкіри. Особливо таке прізвище могли отримати люди з "рябим" обличчям.
Шрам/Шрамко/Шраменко і т.п. Окрім козацької етимології як показника отриманих рубців у битві, також це прізвище могли отримати люди зі значним ступенем рубцювання шкіри від перенесеної віспи. У людей, які народились до ліквідації віспи у 1978 рр. на передпліччі можна помітити озероподібний рубець різного розміру. Це реакція вакцини пасивного типу, яка полягала у дряпанні тамтешньої ділянки шкіри зараженою голкою з ослабленим штамом віспи. Розмір рубця залежав від імунної реакції людини, яка була індивідуальною. Майже завжди після вакцинації люди хворіли до тижня, маючи високу температуру, слабкість та болючий гнійник на місці введення вакцини.
Щербак/Щербань і т.п. Ця низка прізвищ також пов'язана із зовнішнім виглядом шкіри, яку отримувала людина. Людина була ніби "пощерблена" рубцями.