Натуральна віспа давно поширилась серед людей. Вважається, що її збудники потрапили від худоби, зокрема верблюдів, які переносять її легше через природний імунітет та густе хутро. Перебіг віспи рідко залишався безслідним. Нерідко все тіло покривалось гнійними висипами, які лопались і приносили нестерпне печіння, загрозу сепсису, зараження паразитами та личинками комах, крововтрату, а також можливість померти від високої температури тіла. Якщо віспа була особливо гостра, то могла дійти до очей, у такому разі людина могла осліпнути. Часто люди втрачали волосся через враження шкіри голови наривами. Для полегшення симптомів та зменшення загрози зараження шкіри та крові, під час важкої форми, хворого закутували у чисту тканину.