КУЛЬТ ПРЕДКІВ (Радоница) — чи це для християн?

БІЛЬШІСТЬ людей знають, що культ предків(Радоница)відіграє головну роль у житті мільйонів людей.Але чи ви знали, що культ предків також вторгувався в життя людей вашої країни? В дійсності сліди культу предків можна бачити майже в усіх релігіях, а навіть можливо й у вашій. Це «всесвітнє явище», каже один професор релігійного дослідження.

Що це культ предків? Можливо ваше розуміння цього культу погоджується з цим поясненням: «Вшанування душ померлих родичів жертвоприношенням, заклинанням тощо, грунтовано на переконанні, що духи [померлих] впливають на долю живих» (Стисла колумбійська енциклопедія, англ.).

Тому на могилі поклонника культу предків — напркилад православія, можна бачити часто віддані поклонники кладуть харчі й квіти на вівтар померлому родичеві.

Люди взагалі вірять, що живі можуть спілкуватися з померлими.

У країнах Західного світу — Франції або Канаді — присвячують церкви, каплиці, або святині святим, яких можна називати герої-предки. Віддані поклонники декламують молитви перед німими статуями, або падають навколішки й з простертими руками, приносять дарунки позолоченим іконам. Правда, поклонники в релігіях так званого християнства сердилися б через думку, що їхня відданість є поклоніння предкам; Вони знають, що поклоніння цих «християн» не є інакшим від їхнього власного.

Основа культу предків(Радоница)

Суть культу предків є переконання, що коли людина помирає, то якась частина її продовжує існувати. Це «віра в безсмертя душі», так як каже католицький письменник Даміан Лваса з Уганди. Яка здорова є основа такої віри? Теолог Геррі Сайерр з Сьєрра-Леоне признає, що так званого християнства які вірять, що «їхні предки живуть як духи не мають жодної основи на своє переконання».

Дійсно Біблія каже, що в людини духовної частини немає, яка переживала б смерть тіла. Творець Сам сказав: «Тож усі душі Мої: як душа батькова, так і душа синова — Мої вони! Душа, що грішить,— вона помре» (Єзекіїля 18:4). Науковці й лікарі не знайшли жодного доказу на те, що якась свідома, жива частина людини переживає смерть тіла.

Давно перед Конфуцієм і Буддою, розумний чоловік дохристиянської ери написав: «Бо знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають» (Екклезіаста 9:5). Перед тим, Йов сказав: «А помре чоловік — і зникає, а сконає людина — то де ж вона є? Чи сини Його славні, того він не відає» (Йова 14:10, 21). Тому мертві не можуть служити як «духовні наглядачі родинних справ». Коли людина помирає, то «нічого не візьме з собою» (Псалом 49:10, 17​-19, Хоменко).

Подумайте: Чи померлі предки споживають харч, якого приносять їм? Чи тому, що харч не з’їдений не є доказом на безсилля мертвих? Крім того, померлі предки не усвідомлюють пошану або пожертви живих нащадків. Неіснуючі, вони не можуть цікавитися колишньою родиною або втручуватися в її справи. Біблія каже: «Нема вже їм частки навіки ні в чому» (Екклезіаста 9:6).

Надія для померлих предків

Чи це значить, що немає надії для живих возз’єднатися з улюбленими померлими? Зовсім ні! Люди, давно розлучені смертю, возз’єднаються, коли воскреснуть до життя. «Настає година,— сказав Ісус,— коли всі, хто в пам’ятних гробах, почують Його голос і повиходять» (Івана 5:28, 29, НС).

Надія на воскресіння допомогла одній жінці , яка поклонялася своїм предкам, змінити своє життя. Вона пояснює: «Світогляд змінився. Я стала послідовником Ісуса Христа й це допомогло мені більш любити моїх живих родичів та інших». Чи любов до живих батьків не є багато краща, ніж обожнювання померлих предків? (Ефесян 6:2, 3). Вона продовжує й каже: «Коли я бачила самітність моїх старіючих батьків і дідів, то була дуже вдячна, що навчилася показувати моїм батькам дійсну любов і шанувати їх, коли вони ще живуть».

Крім того, поклоніння предкам є дуже серйозною справою для християн, тому що це бунт проти Божого ясного наказу: «Хай не буде тобі інших богів передо Мною!.. Бо Я Господь [Єгова, НС], Бог твій, Бог заздрісний [вимагає виключної відданості, НС]» (Вихід 20:3, 5). Отже, замість поклонятися мертвим родичам, послухайтеся поради в Біблії, щоб поклонятися Єгові, Єдиному Богові, Який уможливлює радісне возз’єднання живих з померлими родичами (Об’явлення 20:12, 13).