Зло як чинник, який неминуче супроводжує створення людини
Зло як чинник, який неминуче супроводжує створення людини.
______
Деякі речі Бог робити не може. Бог не може бути жорстоким, бо жорстокість суперечить Його природі (1Ів. 4:8,16; 2Кр.13:11). Він не може брехати. Він не може порушити Свою обіцянку. Але це не всі перелічені моральні властивості, якими володіє Бога. Є інші речі, які Бог не може робити без певних, неминуче пов'язаних із ними наслідків. Наприклад, Бог не може створити коло, справжнє коло, в якому всі точки його кола не знаходилися б на рівній відстані від центру. Так само Бог не може створити людину без деяких обов'язкових для неї особливостей.
Людина не була б людиною, якби вона не мала вільної волі. Це стало підставою для аргументу, що Бог не може створити справді вільну істоту і водночас гарантувати, щоб ця істота завжди чинила так, як того хоче Бог. Слід, однак, відзначити: чи вільна людина в тому сенсі, що приймається армініанами (те, що Ентоні Флу називає несумісною свободою), або ж вона вільна в тому сенсі, що узгоджується з Божою владою робити події неминучими (сумісна свобода), так чи інакше факт створення людини таким, яким Бог мав намір його створити, означає, що людина має певні здібності (наприклад, здібності бажати і діяти), якими вона не могла б повною мірою користуватися, якби не було такої речі, як зло. Якби Бог не допустив існування зла, Він мав би створити людину іншу. Щоб людина була воістину людиною, вона повинна мати змогу бажати і робити речі, які в деяких випадках можуть не співпадати з тим, що очікує від людини Бог. Мабуть, Бог вважав - з причин, які Йому очевидні, але які ми можемо зрозуміти лише частково, - що краще створити людей, ніж андроїдів. І зло стало неминучим супутнім фактором Божого плану створення людини людиною.
Інший аспект цієї теми полягає в тому, що створення Богом фізичного світу таким, яким він є, також пов'язане з деякими обов'язковими супутніми обставинами. Мабудь, люди мають справжній моральний вибір з можливістю покарання за непослух Богові тому, що вони смертні. Крім того, підтримка життя потребує умов, які можуть викликати і смерть. Так, наприклад, для підтримки життя ми потребуємо води. але та сама вода, яку ми п'ємо, за інших обставин може потрапити в наші легені, перервавши надходження в них кисню, і тим самим стати причиною смерті. Вода, необхідна підтримки життя, може і перервати її. Подібним чином, для підтримки життя ми потребуємо тепла. Але за певних обставин той самий вогонь, який дає нам тепло, може нас вбити. Крім того, цей вогонь не зміг би спалахнути без кисню, який теж необхідний для життя. Здатність води, вогню та кисню підтримувати життя означає, що вони здатні викликати і смерть.
Коли Бог потребував миру з справжнім моральним вибором, з справжнім покаранням за непослух і, зрештою, зі смертю, у ньому повинні бути також і досить сильні попереджувальні сигнали, які спонукають нас змінити поведінку. Такий сигнал - біль, який за певних обставин сам може перетворюватися на зло. Але хіба Бог не міг створити світ таким, щоб у ньому не було злих намірів чи поганих вчинків, хіба Він не може втручатися у те, що відбувається, змінюючи перебіг подій? Наприклад, молоток міг би бути твердим і міцним, коли його використовують для забивання цвяхів, але м'яким, як губка, і еластичним, коли хтось збирається скористатися ним для вбивства іншої людини. Але в такому світі життя стало б практично неможливим. Наше оточення було б настільки непередбачуваним, що розумне планування виявилося б неможливим. Тому Бог і створив світ таким, що добро в ньому може звертатися на зло, якщо ми неправильно ним користуємося або якщо щось йде не так у всьому світі.
Тут може виникнути питання: якщо Бог не міг створити світ без обов'язкового зла в ньому, навіщо Він взагалі створив його чи чому Він не створив його без людини? У певному сенсі ми не можемо відповісти на це питання, бо ми не Бог, але тут доречним є зауваження, що Бог вибрав більше з благ. Інакше кажучи, з погляду кінцевих намірів Бога було очевидним, що краще творити, ніж не творити, і краще створити людей, ніж щось менше. Бог вирішив створити істоти, які перебували б у спілкуванні з Ним і корилися Йому, істоти, які робили б такий вибір навіть при спокусі вчинити інакше. Це з усією очевидністю було більшим благом, ніж поміщення "людини" в абсолютно стерильне середовище, в якому була б виключена навіть логічна можливість побажати чогось противного Божій волі.
Але чому б Богові не викорінити зло зараз? Це виглядає швидким і легким рішенням, але слід подумати над питанням, що це могло б за собою спричинити. Можливо, єдиним способом викорінення зла було б знищення кожної морально відповідальної особистості, яка має волю, яка може повести до зла. Але хто з нас може претендувати на таку досконалість, що дає право сказати: я ні в чому і ніколи не чиню зла в цьому світі - чи це активно чи пасивно, словом, ділом чи думкою? Тому викорінення зла могло б означати для Бога тільки знищення всього роду людського або, принаймні, переважної його більшості. Усунення зі світу лише те, що ми сприймаємо як зло чи чого хочемо, було б недостатньо; Бог мав би усунути все, що є зло. Але Бог обіцяв, що Він більше не знищуватиме всього людського роду (Бут. 6:7). А Він не може відмовитись від своєї обіцянки.