"ЩИРІСТЬ" ЗВЕРНЕННЯ КОНСТЯНТИНА

Уже довгі роки вчені ведуть досить-таки нудну суперечку про щирість звернення Костянтина в християнство. Чимало сучасних фахівців сприймають цю суперечку як марнування часу, хоча спостерігачі, не настільки занурені в тему, як і раніше, думають, що питання це серйозне і важливе. Розпочав цю суперечку 1853 року швейцарський учений Якоб Буркхардт, який заявив у своїй книзі Die Zeit Konstantins des Grossen ("Століття Костянтина Великого"), що кінцевим мотивом навернення стали для Костянтина не релігійні ревнощі, а "всепоглинаюча жага влади". Багато чого можна було б сказати і про сам цей аргумент, але до нього Буркхардт додав такі пояснення: Костянтин, мовляв, побачив у "християнській церкві", яка швидко розвивається, силу, яка допоможе йому завоювати світ, і уклав з нею союз - з особистих амбіцій, анітрохи не цікавлячись ні самою церквою, ні її домаганнями на істину.

Під час суперечки історики наводили безліч свідчень на користь такої точки зору. У римській давнині немає джерела, за яким можна судити про особисті погляди і цілі імператора краще, ніж за монетами. Зображення і написи на монетах дають змогу безпомилково визначити , якої ідеології, поглядів і цінностей дотримувався той чи інший правитель. З огляду на це, варто звернути увагу, що з 310 року на монетах Костянтина з'являються образи Sol Invictus - бога-сонця.

Але ось що особливо вражає і не дає змоги багатьом повірити в "щирість" християнського навернення Костянтина: ті самі образи залишаються на монетах і через роки після битви біля Мільвійського мосту. Якщо Костянтин справді став християнином, чому ж продовжував карбувати на монетах язичницькі зображення?

Ба більше, продовжують прихильники цієї думки: після свого ймовірного навернення і Костянтин, і його близькі висловлювалися про Бога дуже ухильно. Варто звернути увагу на Арку Костянтина, що й донині стоїть неподалік від римського Колізею. Цю Тріумфальну арку спорудив сенат на честь славної перемоги Костянтина над Максенцієм, з нагоди другого візиту Костянтина до Риму 315 року. На арці є напис, що описує цю велику подію; згадується і про те, що перед початком бою Костянтин закликав для себе "божественну" допомогу. Однак прямих згадок християнського Бога тут немає. Навпаки, в дуже загальних і ухильних виразах говориться, що Костянтином керувало "натхнення божества". Якби Костянтин був воістину новонаверненим, невже посоромився б відкрито заявити, що йому допоміг саме християнський Бог?

Ба більше: прихильники нещирості Костянтина вказують на те, що після рішучої битви за Рим Костянтин повівся зовсім не як християнин. Незабаром після перемоги він наказав стратити свого десятирічного племінника, сина Галерія. Який же християнин стане вбивати десятирічну дитину? А ще пізніше - стратив власного старшого сина і спадкоємця Кріспа, а також дружину Фавсту. Вчинки, гідні деспота, а не істинно віруючого!

Абсолютно вірно, що і після подій 312 року Костянтин продовжував використовувати у своїй особистій пропаганді образ Sol Invictus, іноді навіть карбуючи поруч з ликом бога-сонця свій власний профіль.

Нарешті вчені зазначають, що Костянтин охрестився лише на смертному одрі, приблизно через двадцять п'ять років після передбачуваного навернення. Невже лише тоді він нарешті "побачив світ"?