ІВАНА КУПАЛА - СВЯТО ХТИВОСТІ.

У ніч на 7-ме липня за українськими традиціями на берегах водойм збирається люд справляти Купала: відбуваються масові гуляння, дівчата гадають на судженого, хлопці шукають цвіт папороті в лісі, молодь стрибає через ватру. Однак христианство не визнає такого свята.

Це відлуння хтивого язичницького минулого. І нічого спільного зі Івано Хрестителем і тим паче із справжнім христианством немає.

Традиція святкування Івана Купала має язичницьке походження, більше того, зазвичай наголошують на про христианские свята. На справді, це дохристиянське марновірство русичів – наших предків-язичників – не могло оминути час літнього сонцестояння, і ледь не наймістичнішим періодом року вони вважали ніч із 20 на 21 червня.

...

Культ сонця зумовлював асоціації із родючістю, народженням нового життя, відтак і поклоніння йому передбачало пік ночі Купала: ігрища біля багаття перетворювалися у масові оргії. Зустрічаємо один із описів цього свята:

«Споконвіку в ніч на Івана Купала звичай зрівнював шанси всіх жінок і дівчат в бажанні мати потомство. В селах у цей час влаштовувалися веселі зборища з хороводами спеціально для тих, хто засидівся в дівках. Дівчата, яким не пощастило із зовнішніми даними і кому не дісталося багатого приданого, щоб пом’якшити помилку природи і знайти щастя в особистому житті, один раз в році отримували шанс знайти хоч би радість материнства, якщо вже радощі взаємного кохання і родинного життя обходили їх стороною. У ніч напередодні Івана Купала старі діви мали право зачати від будь-якого чоловіка в селі, не боячись осуду сусідів і вічної ганьби для майбутньої дитини. Кожній дівчині, яка втратила надію знайти собі чоловіка, дозволялося відвести з хороводу того, хто їй до вподоби, не залежно від того, одружений він чи ні. І ніхто не смів відмовлятися від цього «почесного обов’язку». Якщо дівчині в цю ніч таланило, то через дев’ять місяців все село святкувало народження немовляти. Батька йому замінювало все село. І навіть якщо хтось з жінок помічав, що дитя аж надто схоже на її благовірного, це не давало їй законних підстав докоряти чоловікові в зраді: подружня вірність – це, звичайно, добре і правильно, але право старої діви в ніч на Івана Купала священне».

Як кажуть, без коментарів.

Однак ці люди зневажливо говорять про все, чого насправді не розуміють, вони й далі розбещуються, віддаючись тому, що сприймають лише інстинктивно, як нерозумні тварини (Юди 10)

Божий погляд на моральну чистоту

Якого погляду на статеву поведінку повині дотримуються християни?

Хоча здатність вести статеве життя — це дар від Бога, нею не слід надуживати. Цей принцип стосується навіть взаємин між подружніми партнерами (Ефесян 5:28—30; 1 Петра 3:1,7). Мати статеві стосунки поза шлюбом заборонено, і Біблія говорить про це дуже конкретно. «Не чини перелюбу!» — було написано в Законі, якого Бог дав ізраїльтянам (Вихід 20:14). Пізніше Ісус сказав, що «розпуста» та «перелюби» належать до «лихих думок», котрі зароджуються в серці й опоганюють людину (Марка 7:21, 22). Під Божим натхненням апостол Павло дав християнам з Коринта пораду ‘утікати від розпусти’ (1 Коринфян 6:18). А в Посланні до євреїв він написав: «Нехай буде в усіх чесний шлюб та [«подружнє»,НС] ложе непорочне, а блудників та перелюбів судитиме Бог» (Євреїв 13:4)

Досконалим прикладом непорочності для молодих християн є Суламітка. Будучи молодою та вродливою, вона полонила серце не тільки юного пастуха, але й заможного ізраїльського царя Соломона. У прекрасній Пісні над піснями розповідається, як Суламітка зберегла свою цноту і цим заробила собі повагу в очах інших. Хоча дівчина відмовила Соломонові, під Божим натхненням він написав оповідь про неї. Цнотливу поведінку Суламітки шанував і її коханий пастух. Одного разу він захоплено промовив, що Суламітка є наче «замкнений садок» (Пісня над піснями 4:12). У мальовничих садках стародавнього Ізраїлю росло велике розмаїття овочів, пахучих квітів та величавих дерев. Зазвичай їх обносили живоплотом або муром, а ввійти в садок можна було лише через браму, котру замикали (Ісаї 5:5). В очах пастуха моральна чистота та чарівність Суламітки були немов такий винятково красивий садок. Її цнота була абсолютною. Її кохання та ласки призначалися лише для майбутнього чоловіка.

Суламітка дала сучасним християнкам чудовий приклад непорочності. Бог взяв до уваги чеснотливість цієї дівчини і поблагословив її так само, як у свій час Йосипа та Йова. Розповідь про непорочність цих людей міститься у Божому Слові і служить керівництвом для нас. І хоча Біблія не поповнюється описом наших теперішніх зусиль залишатись непорочними, тих, хто старається виконувати Божу волю, Бог записує в «пам’ятну книгу». Ніколи не забуваймо, що він ‘прислухується’ і радіє, коли ми вірно намагаємося зберегти свою моральну чистоту (Малахії 3:16).

Незважаючи на всі глузування безвірних осіб, ми дуже тішимося, що виявляємо послух до нашого велелюбного Творця. Наша мораль стоїть на вищому рівні, вона ґрунтується на Божих нормах. Нею слід пишатися, її потрібно високо цінувати. Зберігаючи моральну чистоту, ми можемо втішатися Божими благословеннями вже тепер і мати яскраву надію на нескінченні благословення в майбутньому.