Кертіс Ярвін: «Circling» і нердівська спільнота
"Мрії не збудуться, поки ти нічого для цього не робиш."
Завдяки нетривалим і провальним стосункам (для шокованих читачів – так, я користуюся порадою своєї покійної дружини, і ні, дітям це не шкодить) я отримав досвід свіжого контакту із тим, чого останню чверть століття намагався уникати: із нердівською спільнотою.
Радий повідомити вам (привіт трилобітам із talk.bizarre!), що вона анітрохи не змінилася. І сьогодні, для уявної аудиторії з яскравих, хоча й дещо незграбних молодих хлопців чи дівчат, котрі все ще намагаються намітити собі план на життя і дотримуватися цього обраного напрямку й надалі, дозвольте мені відверто поговорити про плюси і мінуси цієї штуки: нердівської спільноти.
Ви причетні? Хочете бути причетними? Хочете припинити бути причетними? Це все цікаві питання, на які немає простих відповідей.
Сьогодні хтось називає цю річ спільнотою «раціоналістів», але це зарозумілий і претенціозний ярлик – ніби ніхто інший ніколи не був раціональним! – що всіх непокоїть. Тим не менш, це все ще та сама культура нердів, на якій я ріс із 1991 року – у 1991-му Елізеру Юдковському було мабуть років дванадцять чи щось таке. Нердівська спільнота існувала й раніше 1991-го – вона походить від конвенцій по науковій фантастиці, від треккерів[1], SCA[2]… і губиться десь глибоко в сімдесятих. Моя перша двічина (привіт, Мередіт!) якось попросила Айзека Азімова дати автограф у неї на грудях.
Дозвольте-но чітко окреслити позитивні аспекти нердівської спільноти. Нердівська спільнота по суті має лише два позитивні аспекти – але обидва були вкрай важливими для одного з етапів мого життя. Перший полягає в тому, що кожен нерд є членом спільноти. Другий – у тому, що це спільнота. І хоча вона практично не має інших позитивних аспектів та має надзвичайно багато вад, більшість із них аж ніяк не перевершуюють цих двох аспектів.
Якщо ви нерд і у вас немає спільноти – ви просто ширяючий атом в якомусь анонімному академічному або пост-академічному просторі – у вас немає іншого вибору. Ви так чи інакше потрапите в систему Дагоба[3]. Ви увійдете в нердівську спільноту. Там ви знайдете представників потрібної статі; сформуєте з ними міцні дорослі зв’язки; і разом станете традами, де-юре або де-факто. Тим самим виконаєте свою місію.
Принаймні, це найліпший варіант розвитку подій. Ви також можете зробити те, що зробив я – тримаючись за голову втекти геть звідти. Моя дружина була драматургом – коли ми з нею познайомилися, вона закінчувала магістратуру в SF State. І де ж я з нею познайомився? Любий читачу, познайомився я з нею на Craigslist[4] (це було досить давно, коли Craigslist був крутим, і взагалі там була довга й мила історія, якій тут не місце).
Взагалі, я надаю перевагу атомарності. Ця радикальная ре-ізоляція далеко не для всіх. Відчуваю, що в моєму випадку це спрацювало (шанс приблизно як у нетерплячого покупця на ринкові продавця[5] кардіологічних послуг для жінок[6]) – але я певен, що для всіх не спрацює. Вочевидь, що не всі настільки гарні, як я, і не такі… байдуже.
Як би там не було, у підлітковому віці в мене не було друзів, а потім, коли мені стукнуло трішки більше двадцяти, у мене… не було друзів. Навіть у Гітлера були друзі! Зараз мені треба, я не знаю, окреме програмне забезпечення щоби керувати спілкуванням з усіма своїми друзями. Та чи дійсно вони є друзями для мене – хто може точно сказати це у наш час?
У будь-якому випадку, те, що цей трюк спрацював для мене (поки що), не значить, що він спрацює для вас, ось чому вам дійсно треба забити на це й вирушити в систему Дагоба. Пам’ятайте: тут нема спроб, тільки дії.
Оскільки нердівська спільнота не змінилася за останні 30 років і, ймовірно, не зміниться й наступні 30, я вирішив описати коротко ознаки, помічені мною під час моїх занурень, з різницею в три декади, в густу, тропічну атмосферу Дагоби. Ця словесна мапа може вас застерегти; може допомогти вам зоорієнтуватися на вологій поверхні Дагоби; а може навіть залучити вас до культури нердів. Suum cuique!
Дефолтний світ
Цей термін асоціюється з бьорнерами (відвідувачами фестивалю Burning Man). Багато хто з нердів відвідує Burning Man; багато хто не відвідує, і не всі відвідувачі Burning Man є нердами. На Burning Man поняття «дефолтний світ» окреслює світ поза межами Burning Man.
Проте цей термін виражає фундаментальну ідею спільноти нердів, оскільки світ нердів спрямований на перевідкриття людства. «Дефолтний світ» – це неперевідкритий світ.
Про це може багато що розповісти освітня система стратифікації: щойно когось поміщають в касту «обдарованих» (цікаво, у мене такий же показник IQ, як в Унабомбера), як його племінна лояльність переноситься на світ нердів. Я навіть ходив у дитячий табір для нердів – увесь набір.
Ця потреба перевідкриття світу стає фундаментальним кредо, яке зв’язує разом усіх нердів. Вважається цілком очевидним, що звичайні люди, звичайні звички, звичайні думки – все, чого ви навчилися від батьків, або повинні були би навчитися – по суті є неадекватними.
Особисто я симпатизую абстрактній ідеї перевідкриття – більше ніж ідеї ремонту – з різних причин. У деякому сенсі цей вибір визначив мою кар’єру. Однак, чому я обрав саме дефолтний світ – вибір, який я зробив у 14 років, будучи випускником державної старшої школи в Меріленді? Чел, це було круто!
Усе, що ви можете знайти в світі нердів, переважно є перевідкриттям таких соціальних рішень, як дружба, побачення, одруження та релігія – які, за суперечливим виключенням останнього, взагалі не потребують перевідкриття.
Ця зухвала спроба створити Life 2.0 походить не від майстрів Life 1.0 – ба навіть не шукає в них поради. Інакше вона була би частиною дефолтного світу – це був би «Череп і кості»[7], або Богемський гай, або Союзна ліга чи Давос.
Помстою нердів є створення нових, перевідкритих соціальних інститутів для соціальних невдах – таких, як я, у яких в школі не було друзів. Аутсайдерів.
Вічною мрією нерда, який не став би нердом, якби не зазнав тих чи інших соціальних невдач між 10 і 20 роками, є не досягти успіху в людському бутті – не наздогнати дефолтний соціальний світ, не дізнатися його секрети і бути прийнятим в цей простір, не піднятися у його конвенційних рангах – але скіпнути людське буття – і відразу перейти до якогось паралюдського, транслюдського, постлюдського чи просто надлюдського досвіду.
Питання полягає ось у чому: чи зможуть ці аутсайдери, ці нерди, ці невдахи, створюючи з нуля справитися з завданням ліпше, аніж майстри Life 1.0 – особливо враховуючи, що останні успадкували свій образ життя від багатьох поколінь? На кого б ви поставили? Враховуючи і той факт, що нерди навіть не перевідкривають себе в якості групи, кожен працюючи окремо зі своїм крихким психологічним капіталом… я би поставив на Чада та Стейсі.
Є сенс, власне, у тому щоби мати колективну нердівську ідентичність. Є сенс навіть у тому, щоби модифікувати безкінечні уроки минулого, аби вони відповідати теперішньому, яке теж щомиті оновлюється. Нердам не потрібні такі самі моделі життя, як у фермерів з Міннесоти.
Однак, у них набагато більше спільного з фермерами з Міннесоти, аніж майже кожен з них думає – і якби вони перейняли життєві моделі фермерів з Міннесоти без змін, то вони, ймовірно, досягли би значно більшого, аніж від того, чим вони увесь час займаються, перевідкриваючи себе.
«Шалена п’ятниця»
Значне протиріччя нердівської спільноти полягає в тому, що у цій-от погоні за зірками вони постійно натикаються на власні граблі. Вони із задоволенням винаходять нові способи життя, яких ніколи досі в історії людства не існувало, і перевіряють їх не на чуваку з реклами Dos Equis, який має величезний життєвий досвід, але на дорослих, що не мали жодного соціального досвіду від 8 класу й далі. (У мене практично не було соціального життя з 9 до 19 років – а яким було твоє травматичне дитинство, любий читачу?)
У свої 20–30 років наші любі нерди все ще накопичують життєвий досвід, який Чад і Стейсі здобули ще в старшій школі. Вони схожі на підлітка-переростка; а їхні соціальні структури і вибори (що я бачив у 1991 і 2021 роках) часто відображають ефект «Шаленої п’ятниці». А потім їхня гордість та інтелект змушують їх забажати перевідкрити все людське суспільство – чому й присвячене це ессе.
Ви перебуваєте в соціальній групі «Шалена п’ятниця» навіть у свої 20+? Ось один з епіфеноменів спільноти «Шаленої п’ятниці»: низький соціальний паралакс. У скількох натовпах ви перебуваєте? Скільки незбіжних соціальних множин необхідно, щоб порахувати ваших друзів? Вони не пересікаються за межами вашої родини, чи всі ваші знайомі знають один одного, або ж вони геть не знайомі між собою?
Ось вам мотиваційно-календарна думка: ваш зв’язок зі світом і реальністю вимірюється в натовпах, а не в друзях. Якщо ви перебуваєте в культі, то ваш номер завжди буде 1. Чим більше натовпів, у яких ви перебуваєте, і чим більше вони відрізняються між собою, тим більше перспектив дійсності ви повинні вміти утримувати в своїй свідомості, щоби брати участь у всіх цих натовпах. І чим більше (осмислених) способів спостереження за реальністю у вас є, тим ви розумніше.
Якщо ви перебуваєте у ситуації, де кількість ваших натовпів дорівнює 1, то маєте тільки одне соціальне око – тільки один колективний спосіб спостереження за світом. У вас немає паралакса. Якщо ви відчуваєте себе як вдома будучи трейдером дорогоцінних металів на Лондонській біржі, але ніколи не пропускаєте байкерські ралі в Стерджіс; якщо ви проводите один місяць літа за полюванням на китів-вбивць у якості почесного члена племені Маках, а взимку викладаєте давньогрецьку мову і астрофізику в Стенфорді, одночасно допомагаючи ЦРУ то тут, то там... то у вас мегапаралакс.
У людей з дефолтного світу, навіть у ранньому дорослому віці, кількість натовпів, як правило, швидко зростає, оскільки ви зустрічаєте все більше і більше різних людей і налагоджуєте з ними контакти. Будь-який досить успішний дорослий космополіт мусить бути пов’язаний з багатьма різними натовпами. Ця множинність забезпечує не лише наявність паралаксу, але й почуття соціальної безпеки.
Якщо у вас є тільки один паралакс, як це часто буває у молодих нердів, які об’єднані в одну соціальну групу або кліку, то ваша мережа соціальної взаємодії більше схожа на середню або старшу школу. (Якщо ви знайшли себе в группі з одиничним паралаксом, то негайно зробіть усе можливе, щоби встановити людські зв’язки поза цією групою).
Соціальна політика цієї структури виводиться з жорстокого протистояння через остракізм тощо. Оскільки ці соціальні структури розвиваються природньо в стилі «Володаря мух»[8], як і у звичайній початковій школі, вони не будуються на будь-якій спадковій соціальній технології.
Та оскільки паралакс дорівнює 1, ставки максимально високі. І оскільки зараз 2021 рік, політика тут відіграватиме надзвичайно важливу роль! Чудові часи.
Природно виниклі спільноти, по типу спільноти нердів, не мають жодного спільного відчуття манер – ніякого зводу правил поведінки в соціумі. Ясна річ, вони можуть еволюціонувати у цей бік, або навіть скласти такий звід правил – саме так і роблять культи. Але більшість нердів просто грають на слух – часто здійснюючи такі соціальні помилки, яких не припустився би жоден нормально вихований дев’ятикласник.
Circling
Тож чому би не скласти новий звід правил? Чому б не створити нову систему манер? Чому б дійсно не переробити те, як люди ставляться один до одного? Ви думаєте, що я жартую.
Зустрічайте «circling», що хоча й не є чистим продуктом культури нердів – але є продуктом людського потенціалу культури нью-ейдж – Еsalen, Est, Landmark тощо – трішки приправлених культурою нердів. Зрештою, воно немало забов’язане Квакерським зустрічам.
Для уточнення, групові взаємодії в колі походять від старої традиції групових зустрічей, але в більш рослинній та менш конфронтаційній формі; двосторонні взаємодії більше походять від аутентичних взаємодій; а метод висловлювання – напряму від ненасильницьких комунікацій (що, як не дивно, мої діти протягом двох років вивчали у дивній маленькій «незалежній» школі). Як культ, але в організаційному сенсі це все не має нічого спільного з культом – принаймні я так думаю.
Як мінімум в колах нердів, яких я знаю (знав), circling себе добре зарекомендувало – наприклад кажуть, що цим займаються люди в топах MIRI. Це тема! Це реально тема! Але чому я взагалі цікавлюся цією штукою? Як вона потрапиша в поле зору августійшого Gray Mirror? Ну…
Змішані бойові мистецтва
Ну… так вийшло, що у вашого автора, ну, був зв’язок з дамою, яка любила circling. Що ж, дійсно! Жінки не роботи. Вони теж мають свої справи, свої хобі. У неї ще був астрологічний додаток на телефоні – нічого страшного. Вона ж не вірила у це насправді. І взагалі: я філософ.
На жаль, її хобі проникало всюди – включаючи стосунки – особливо у стосунки – адже ясна річ, що бути експертом в circling це те саме що бути доктором філософії, або майстером кунг-фу, тільки для серця, в стосунках.
Це була її фішка! Це якби я зійшовся з кимось, у кого ступінь бакалавра з поезії, і з якоїсь причини вона би читала мені лекції по інформатиці. Вибачте, але, блядь, що? Такий-от був вайб.
Але що б там не було... ця штука... хобі... культ... ну, це було дуже дивно. Через деякий час почали виникати проблеми. Як сказала мені одна моя старша подруга, «провина тих, хто переконує молодих жінок у тому, що секрет здорових стосунків полягає в глибокому міжособистісному розумінні, більша за провину в якомусь військовому злочині».
Загалом, мій єдиний досвід – це щасливі 20 років спільного життя, доки нас не розлучила смерть, і я дійсно можу поділитися з вами секретом здорових стосунків. І тут є тільки одна заповідь.
Дбайте про свою партнерку. Дбайте про її почуття. Слідкуйте за тим, що їй подобається і не подобається. Намагайтеся продовжувати робити те, що їй подобається; намагайтеся припинити робити те, що їй не подобається. Так – це дійсно настільки просто.
Якщо ви зможете це робити, ваші стосунки не розпадуться. Якщо ви не зможете цього робити, то принаймні з цією людиною у вас не може бути стосунків – усвідомте це ліпше раніше, аніж пізніше. Якщо можна, то стосунки ставатимуть глибшими і кращими, якщо у вас є хороший секс чи чудове спілкування тощо, але ніщо з цього не зможе перевершити оцю-от єдину заповідь.
Коли я поділився цим глибоким секретом – навіть не зовсім оригінальним! – подружньої мудрості дефолтного світу зі своєю circling-подружкою, вона буквально вибухнула. Дівчина буквально ВСЕ писала КАПСОМ. Це була буквально якась співзалежність. Прийняти на себе тягар турботи про довільні, примхливі бажання свого партнера – значить зазіхнути на власну свободу.
Швидше, коли ваш партнер робить щось, що вам не подобається, ви повинні повідомити про це наступним чином: «Люба, коли ти гризеш арахіс на дивані, мені стає гидко, і я відчуваю себе менш близьким з тобою».
І ви повинні відповісти на це ось так: «Мені дуже приємно дізнатися про те, що ти відчуваєш, коли я гризу арахіс на дивані. Мені здається, що я хотіла би, щоби ти залишався поруч зі мною. Тому я відчуваю, що, можливо, перестану гризти арахіс на дивані».
Якщо порівнювати це з версією такої ж розмови в дефолтному світі – «Вибач, але мені не подобається, коли ти жуєш арахіс на дивані» – «ОК, постараюся більше цього не робити», – крім абсурдно громіздкої форми такого-от «ненасильницького спілкування» (ясна річ, що мої діти в школі з ненасильницьким спілкуванням, не кажучи вже про мою колишню дівчину, стали вельми майстерними в мистецтві «ненасильницького насильства»), виділяється й те, що «аутентичний» спосіб насправді виглядає вкрай напружено.
Ділитися своїми почуттями означає готувати ґрунт для розриву чи розвороту стосунків. Це одне з найважчих знарядь, яке тільки можна використовувати в будь-якій суперечці в стосунках – загальноприйнята мудрість говорить про те, що використовувати її потрібно лише з великою обережністю.
Але, встановивши ці глибокі й аутентичні стосунки, ви можете у будь-яку мить «трігернути» свого партнера – якщо він відчуває себе менш захищеним у стосунках, ніж ви. А так завжди почуватиме себе один з партнерів, так влаштовані людські стосунки.
Відтак, як тільки ваш партнер навчиться розбирати і розшифровувати протоколи ненасильницького спілкування, як усе, що він почує з цієї безглуздої балаканини, зазвучить для нього ось так: «Якщо ти продовжуватимеш їсти арахіс на дивані, я порву з тобою». Так діла не буде, принаймні в стосунках. Навіщо ділитися цими емоціями? Якщо це дійсно настільки потрібно, то воно розуміється саме собою. Якщо не розуміється, то це безплідно.
У ширшому сенсі, кожен хто хоче мати щасливі й задовільні стосунки, має зрозуміти основні принципи ввічливості й уваги, що часто є прямо протилежними будь-якому виду «аутентичного ставлення».
До прикладу – суто гіпотетичний приклад – припустимо, що ви страждаєте від якихось перепадів настрою. Таких випадків безліч! Ні, це не завжди симптом «маніакальної депресії».
Якщо ви, пані, аутентично ставитеся до свого хлопця, то не будете стримувати ці коливання. Ви говоритимете «я люблю тебе» у вівторок, але не в четвер, просто тому, що відчуваєте це у вівторок, а не в четвер.
Це призведе до того, що ваш хлопець впаде в паніку та стрес і почне міркувати про те, що він зробив не так в середу – адже ви поводитеся саме так, як поводилися б, якби він зробив щось не так у середу. Але ж він нічого не зробив. Це погана муштра для хлопця.
Ви ж просто ділитеся своїм аутентичним «я» в обидва дні. Ви дали собі дозвіл порушити одну єдину заповідь – і навіщо? Що стосується його стресу, то він повинен сам оволодіти ним. Це його провина. Чому він настільки не впевнений у собі? Коротше кажучи, ця ідеологія – це чисто Bitch Powder™.
На мій погляд, ви не готові до дійсно щасливих і спокійних дорослих стосунків, доки не навчитеся грати роль у цих стосунках. Ваша мета як гравця – не передати сухий факт, а послати істинний меседж, що відображає довгострокову реальність, яку ви хотіли би передати, а не короткострокові коливання вашого серотонінового балансу.
Наприклад, якщо в четвер ви візьмете себе в руки і скажете «я люблю тебе», навіть якщо не відчуваєте у ту мить нічого, окрім холодної сірої порожнечі, ви передасте істинний меседж про те, що не перестали любити свого хлопця. В іншому разі ви відправите хибний меседж про те, що ви, можливо, могли перестати любити свого хлопця. Отже щоб сказати правду, ви мусите збрехати – саме так. Саме так насправді працюють нормальні, успішні, багаторічні стосунки. Коли ви в останній раз бачили труп своєї дружини? Йдемо далі.
Тепер візьміть ось це і помножте десь так на 100, і ви отримаєте те, що трапилося зі мною. В перший раз. Вдруге я лише зміг прийняти вдосталь цієї культової пропаганди стосунків – моя позиція полягала в тому, що аспекти культу – це прекрасно, але, можливо, звичайні зауваження також заслуговують на те, щоби бути почутими, – і тут я втратив контроль.
Я сказав: «Я відчуваю неповагу до себе, коли та, хто, як мені здається, не зважає на мій досвід того, як влаштовані щасливі стосунки – і щодо кого я зовсім не певен, що вона взагалі мала такий досвід – читає мені лекції про те, як мати щасливі стосунки».
Незважаючи на те, що це був приклад абсолютно ненасильницького спілкування (окей, я трішки відредагував свою відповідь), це спричинило вибух термоядерної бомби. Це безумовно геть не призвело до того, що хтось визнав мої почуття! Що, незважаючи на безліч прекрасних якостей моєї колишньої дівчини, було, безумовно, чудово. Сумно, люба.
Супресивна особистість
Енівей. Цю мерзенну історію можна проводити далі: навіть найнекультовіший з культів культ все одно є культом. Я розійшовся з цією прекрасною і чудовою жінкою (ну, взагалі-то, вона кинула мене – такого ще не було! – лише після того, як я двічі намагався кинути її, торжественно заявляю), адже був тим, кого в Саєнтології називають супресивною особистістю.
Що ж, якщо туфелька підходить, то одягніть її. Особисто я вважаю всі культи захоплюючими. Я навіть не думаю, що всі культи – це погано; circling – це надзвичайно некультовий культ, давайте-но подумаємо; і я навіть піду ще далі, сказавши що цей досвід є корисним для багатьох людей. Що ж, окей. Ну а я – суперсивна особистість. Вибач, люба!
Коли ми мали стосунки я намагався уникати дослідження circling, адже це була її фішка, і я щиро хотів, щоби вона володіла нею повністю. Я хотів, щоб вона пояснила мені це, чи, якщо можна, то спробувала на мені. Але зараз це надзвичайно цікаво – думаю, ця штука багато чого може розповісти про те, як ми сьогодні живемо.
У якийсь момент вона, ймовірно, зрозуміла, що на мені це не спрацює – що я один із тих людей, яких неможливо загіпнотизувати чи ефективно піддати іншим подібним джедайським трюкам. Я просто не ввійду в цей транс, навіть якщо захочу. Тому мене ніколи не садовили в коло, адже транс тут є необхідним.
Друг зі схожим характером, який пробував усе це, розповів мені про один з двох випадків. Він або прикидається і вдає, що відчуває те саме, що відчувають всі інші, і це круто, або він говорить про те, що відчуває насправді, і в підсумку деконструює сам момент – тобто стає супресивною особистістю. Чи, як ми говоримо в CA[9], ламає всім кайф[10].
Якщо у вас є вільна година – я думаю, що година цього circling може розповісти вам дуже багато про те, як ми сьогодні живемо – ось всього один сеанс, який відрізняється від інших:
Це «коло народження», де одну жінку, китаянку у верхній частині кадру, новачка, «сьорклять» інші. Ведучий – один із засновників circling, і це професійно зняте відео демонструє дуже успішний сенс, що посідає перше місце за запитом «circling» на YouTube. Це те, чим вважає себе circling.
У цьому відео є драматична дуга; якщо у вас немає часу на перегляд, промотайте в довільних моментах, щоби вловити загальний тон. Так, я думаю, що це явище багато що говорить нам про світ, у якому ми живемо. Справа не тільки в моїй навіженій колишній подружці; справа в сучасному досвіді людських почуттів. Так, без жартів.
Платонічні оргії
Перше, що ви помітите у вищезгаданому відео, це те, що по суті це оргія – вірніше платонічна оргія.
Платонічна оргія – це коли група людей, не впадаючи у стан дикості й не розкидаючи на всі боки шмаття розірваного одягу, відчуває почуття близькості, яке зазвичай є характерним для стосунків подружньої пари. Наприклад, нормально довго й глибоко дивитися у вічі своїй дружині або подрузі. Це нормально – пильно стежити за її тілом чи настроєм. Це нормально – знеособлювати себе й намагатися проникнути в її точку зору. І геть ненормально робити це з несексуальними друзями чи незнайомцями.
Отже, ви бачите коло (яке, як і в багатьох порнофільмах, уже «запущене»), що використовує медитивні та інші гіпнотичні техніки входу в спільний транс. У порівнянні з іншим людино-потенційним рухом ХХ століття, таким як est, circling створює примусову близькість і деперсоналізацію надзвичайно м’яким і люблячим способом.
Проте, досягнутий стан миттєво розпізнається як щось оргаїстичне, нетверезе. На 2:26: «Я відчуваю умиротворення, ніжність... перебуваючи з вами», ми порушуємо стандартні соціальні кордони тим же методом, що призначений для сексуальних контактів. Платонічна оргія вже розпочалася.
За годину китаянка, абсолютно цнотлива у питаннях circling, не маючи ні найменшого уявлення про те, у що вона вплуталася, повністю ламається й навертається. Вона сама називає цей досвід «сеансом сповіді». Але при цьому жодного разу не відбувається жодної грубої конфронтації в стилі est.
Якщо у вас немає часу це переглядати, просто подивіться на її настрій спочатку і в кінці. Цю зміна настрою можна порівняти лише з сексуальним досвідом – ця жінка здається зміненою, відкритою, звільненою. Імовірно тому це відео (яке дивився не тільки я, але і моя дочка – у спробі бути неупередженою) є головним хітом «circling» на Youtube.
І я не сумніваюся, що цей «сеанс сповіді» їй сподобався – сповідь, зрештою, вигадали зовсім не 20 років тому.
Гіперстимуляція
Це був ваш щоденний майстер сталевих аргументів. Тепер же перейдімо до кейсу подібних культових ритуалів. Насправді я вважаю, що це, загалом, жахливо – хоча для деяких людей, навіть для жінки з відео, вони все ж можуть бути корисними.
Перш за все, я вважаю що платонічні оргії це жахливо з тієї ж причини, що і звичайні оргії. Вони ослаблюють і затвердівають людську здатність до близькості. Безкоштовного ланчу не буває – як тільки ви звикнете генерувати фальшиву інтимність, сексуальну чи ні, справжня інтимність зникне. Гіперстимуляція у будь-якому разі стягне свою плату.
У традиційному шлюбі ні чоловік, ні дружина не дивляться в очі іншим людям протягом більш як 30 секунд і так далі. Я б ніколи не став цього робити! Це жахлива ідея. Цнотливість душі важливіша за цнотливість тіла.
До чого призводить безладна близькість? У підсумку я відчуваю, що у мене немає можливості дізнатися, чи дбала моя колишня дівчина про мене взагалі – майже так само, як ніби я зустрічався зі стриптизеркою, але в плані стосунків, а не сексу. А це ще гірше.
У підсумку мені здалося, що ця практика знищила у неї здатність до аутентичного ставлення – вона занадто часто вдавала, що глибоко поглинена у цілком сумнівні й банальні людські історії тисяч випадкових людей, які проходили через її семінари та майстер-класи.
Як і координатор у відео, вона (координатор кола, і, я певен, відмінний координатор) стала справжнім майстром синтетичних емоцій. Ви майже ніколи не змогли би розкрити її – я лестив собі, що можу, але я, ймовірно, помилявся в половині випадків. І вона ніяк не могла цього контролювати; зрештою вона дійсно почала саме так почувати. Я навіть не певен, що вона сама могла помітити цю різницю. Це свого роду професійна травма.
Фальшиві емоції легше помітити на великій соціальній відстані. Повернімось до запису. У той час як китаянка (новачок в circling) має цілком природний аффект, всі решта протягом усього відео – особливо гросмейстер Гай Сенгсток, невисокий та лисий – мають аффект, який поза контексту трансу виглядає вкрай дивним і тривожним – це ледь не педовайб.
Уявіть собі будь-який короткий уривок відео з їх участю поза контекстом – це як дивитися на порнозірку поза контекстом. Чому вона так задихається? Чому він такий... пристрастний? І все ж в контексті він здається ідеально гідною кандидатурою, хоча це все ще... не зовсім схоже на щось нормальне і людське.
Не те щоби порнозірки і повії нічого не відчували під час професійного сексу. Вони відчувають фізичні відчуття від сексу, але духовні відчуття з них випалені. Коли я дивлюся на цих продвинутих практиків circling, то відчуваю, що вони схожі на емоційних порнозірок: не гарячіше ніж в пеклі, але холодніше, ніж на Північному полюсі.
Програмування
Проте гіперстимуляція – це не найбільша проблема у порівнянні з тим, що тут відбувається.
Ось короткий зміст відео: китаянка входить в коло нервовою, некомфортно себе почуваючи, нормальною людською особистістю, яка заплуталася в тому, хто вона і чого хоче від життя; вона виходить з нього теплою, відкритою і сяючою, з чітким уявленням про себе.
Що тут може не сподобатися? Ну... ми не можемо не відзначити кілька моментів, пов’язаних з винаходом цього наративу.
Перше: координатори роблять досить багато роботи, допомагаючи їй розповісти свою історію. Можна сказати, що вони грають у щось по типу «обери свою пригоду», додаючи блоки в суміш і дозволяючи їй обирати чи додати свої власні красиві деталі.
Що ж хтось із цих людей – координаторів – пам’ятатиме про цю жінку через шість місяців? Може візьме щось зі своїх нотаток на папері. «Китаянка – під 30 років – сильна, тепла, незалежна – її хлопець накричав на водія Uber – заслуговує на ліпшого».
Після цілої години, витраченої на розмову зі всіма, ось увесь фактичний зміст. Це новий наратив бідної жінки про себе, про своє життя – це найтонший стереотип, настільки ж прозорий, як і погане есе в коледжі.
І він, значною мірою, написаний координаторами – на основі дрібних деталей, наданих самим автором. Шаблон здається стандартним – переписування історії про себе, про дуже чутливу жінку, так само як Гордон Рамзі завжди збирається дати вам чистий яскравий погляд і нове свіже меню. Звісно ж, вони роблять це постійно – не дивлячись на те, наскільки аутентичними вони здаються на цей раз... ох... професіоналові завжди складно.
Усе решта – банальності, лестощі, жаргон – безглузде, незграбне наповнення, котре, якщо його вирвати з контексту, саме по собі перетворює усе це на дивний кліп. Але для замилених платонічною оргією очей парасексуальне тепло емоційних групових обіймів перетворює ці солодкі, беззмістовні нотації в глибоке, надзвичайно значуще спілкування – приблизно як Вільям Джеймс, прокинувшись від азотного кайфу, зрозумів, що таємницею світу є скипидар.
Коханці лижуть один одному шиї. Друзі – ні. Мені було б огидно лизати шию більшості моїх друзів – але, теоретично, існує наркотик, який зробить це дико гарячим. Можливо, існує якась молекула, від якої ви можете зашаленіти навіть від собаки. І протягом п’ятнадцяти хвилин, чи як довго ви зможете, допоки ваша печінка не скаже свого слова, – цей гарячий тваринний запах Ровера, її губи, очі, її шерсть – буде найяскравішим моментом у вашому житті.
І все ж, якщо ви на самоті та в тверезому стані прочитаєте стенограму цього відео – ви не відреагуєте нічим іншим крім нудьги або сміху. Без гіпнотичних підказок воно абсолютно позбавлене змісту – за винятком колишнього хлопця і водія Uber. Натомість ми бачимо лестощі і банальності, здатні Булвер-Літтона перетворити на Гемінгвея, і стенограма навіть не фіксує, що все це вимовляється заспокійливим тоном педофіла, переодягненого у водія автобуса. «А куди б ти хотів сісти, Біллі?»
Насправді тут немає ніякого глибокого порозуміння. Усе дуже поверхнево. Старе добре співвідношення сигнал/шум шкребе дно діжки. Передбачуваний жаргон і банальності в усіх напрямках; жодної нової інформації.
Подумайте-но про цю бідну китаянку. Вона була запрограмована. Вона прийшла в кімнату одинокою – напруженою, конфліктною, розгубленою, невпевненою в собі, нормальною людською особистістю. Вона вийшла з кімнати з історією про себе. Чи отримала вона від цього користь? Якщо так, то яким чином? Давайте-но обговоримо.
Нарцисизм
На жаль, написання історії про себе – це пряме визначення нарцисизму.
Нарцисизм – це коли ви вживаєтеся у роль персонажа, якого щиро вважаєте собою – саме цьому коло навчає цю бідну жінку. Воно показало їй, що її місія в цьому світі – бути повною фальшивкою, безглуздим стереотипом хорошої людини, яка могла би запросто полаятися з продавцями книжкового магазину в аеропорту. Воно взяло її складний, ніжний, сором’язливий пучок емоцій і замінило стандартною пропагандистською лінією. Так, їй це приємно. Але це не означає, що це було добре для неї.
Коло навчило її оголювати свою душу перед світом; швидко переходити до цих шматків одноманітної пропаганди, які вона навчилася вивергати; і вже точно ніколи не зустрічатися з неотесаними мужланами на кшталт її колишнього хлопця, який накричав на водія Uber за те, що той запізнився на дві хвилини. Що за нечутливість! А ось це – вона, людина яка по-справжньому співпереживає.
Коли ми просимо людей розповідати свої історії в безпечному просторі, де кожен, хто поділиться, буде почутий, і ніхто не буде відчувати себе засудженим, то створюємо тим самим машину для підживлення нарцисизму. Ми просимо людей відкрити себе – а це складне завдання. Натомість вони будуть вигадувати себе – це набагато простіше. Що з того, що картинка і реальність розходяться? Все одно важливою лишається лише картинка.
Нарцис – це письменник з незакінченим романом. У нього є персонаж, це він сам; та інтерпретації того, як він мав би вчинити з огляду на те, що дійсно сталося. Що б не трапилося в майбутньому – якщо це буде доречним, це доведеться вписати в історію.
Що коло точно зробило цій бідній жінці, або зробило для неї, так це дало їй власну історію, щойно випущену з типографії. Тепер вона може вписати подальші події свого життя – нового бойфренда, можливо більш чутливого до водіїв Uber – у свою героїчну подорож за $16,99. Якщо це те, що Гіларі Клінтон мала на увазі під «політикою сенсу», то немає у цьому світі нічого сумнішого.
У кожної людини є нарцисичні нахили, і кожен може стати нарцисом – особливо коли йому 20. У найкрасивіших дівчат шалений блиск цієї сили може тривати до 30 років, а зустріч з силою его-розчиняючого трансу circling стає просто неймовірною. Після перегляду цього відео приваблива жінка, у якості координатора circling-гіпнозу, мусить стати ледь не платонічною домінатрікс – можна навіть побачити, як вона перебудовує світ якогось бета-самця, подібно до того як гросмейстери з відео перебудовують світ свого щойно сором’язливого суб’єкта відповідно до власних вимог. Ось той рівень взаємного нарцисизму, якого світ ще ніколи не бачив, який навіть не має бути можливим... живий, з повнотою сили платонічних оргії... Та я відволікся.
Хоча китаянка була новачком, мені здається, що ті, хто повертаються після цього в circling і стають глибоко втягнутими, є людьми, які глибоко вкладаються у процес спільного конструювання свого образу, як наче це персонаж D&D, і які, чудово розбираючись у цьому процесі самоавторства, створюють для себе дуже красиві й ретельно опрацьовані нарцистичні аватари.
У кінцевому підсумку, симетричне коло досвідчених практиків має виглядати як група з імпровізації – заняття не в терапії, і навіть не в спілкуванні, але в театрі. Разом вони створюють один одному історії, яких раніше не існувало. Як і у випадку з китаянкою, немає жодної миті, щоби можна було запитати у неї: а це дійсно ти? Чи просто та, ким хотіла би бути?
Світ, який не треба винаходити[11]
Пройшовшись цією жахливою щурячою норою, якою є «circling» (любий читачу, сподіваюся що ти вибачиш мені цей відступ – боюся, що він був катарсичним), розгляньмо вирішення цієї проблеми.
Вирішення полягає в тому, що «дефолтний світ» – хуйня, як і «світ нердів». Єдина відповідь – це, в тому чи іншому сенсі, «світ традів». Світ традів – це той самий дефольний світ, але раніше на кілька десятиліть, і тому він не настільки прогнилий. Він не перевідкритий, його взагалі не треба винаходити.
Хоча ми з моєю покійною дружиною ніколи не були релігійними в буквальному сенсі цього слова, я міг би порівняти наших базованих дітей з чужими. Я міг би мати більше дітей. (Я хочу мати більше). Бо я думаю, що це робить мене традом. Просто визначте, що саме означає для вас бути «традом», і робіть це.
І все ж неправильно думати, що нам нема чому вчитися у сучасного світу. Можливо, circling – це просто неповноцінна версія католицької сповіді. Можливо це навіть найліпша версія католицької сповіді, про яку католики, навіть тради, здається забули.
Невже в 2020-х роках усе настільки погано, що людям треба вигадувати нові культи й нові церемонії? А може єдина проблема з circling полягає у тому, що ця річ недостатньо амбітна – що це лише сповідь, без католицизму?
А що таке сповідь без релігії, без Бога? Групова сповідь без допомоги духовенства? Будь-яка відповідь буде прийнята, окрім «квакерство». Це якась чудова примха історії, що хіпі та нерди віднайшли первинний дух цієї ключової релігійної секти XVII століття. До відома: Ніксон був квакером.
На це питання є цікава відповідь: сатанізм – або, якщо бути більш м’яким, люціферіанство – ось суть сповіді без Бога. Адже сповідь у будь-якому схожому на circling контексті призначена для того, щоби її почули слухачі, а не судили. Та очевидно, що для Бога почути значить судити.
Ergo, ваша сповідь – це сповідь самому собі, і ви, у звичайному для сучасності стилі, вклоняєтеся собі. І не потрібно розбиратися в теології, щоби зрозуміти, хто є неминучим адресатом поклоніння самому собі. Без традиції не обійтися!
Поклонятися собі – значить пишатися своїми недоліками: неврозами, забобонами, упередженнями тощо (у прямому сенсі цих термінів). Як тільки ви навчитеся непреривно визнавати свої недоліки, ви втратите почуття болю при його визнанні; ви перестанете, по суті, боротися з ним; ви зробите його частиною себе.
Постійне сповідання у дорослому віці мусить створювати ці складні характери, буквально літературних персонажів, і підтримувати само-відкриття до глибокої старості – але ці персонажі будуть лише готовими кондиторськими виробами, відшліфованими в сотні мозкових штурмів. Кому вони потрібні? Ви що, подаєте заявку на грант?
Щоби відмовитися від літературного персонажа, якого ви створили в свої 20–30 років, не треба ясного відчуття Бога. Circling – це всього лиш турбо-версія само-відкриття. Як тільки ви навчитеся розуміти себе, дивлячись на те, ким ви є, а не запитуючи себе про те, ким хочете бути, ви станете готові до середнього віку.
І в цю мить, хоча завжди круто мати друзів, лише ваша сім’я, коли вона стане повною, матиме значення. Без традиції не обійтися!
Переклад: Анатолій В’ятрович, СЗ
[1] Треккери – збірна назва для фанатів «Зоряного шляху».
[2] Товариство творчого анахронізму – группа по середньовічній реконструкції життя «таким, яким воно мало б бути».
[3] Система Дагоба – система планет з лору Зоряних війн, в якій, зокрема, є однойменна тропічно-болотиста планета, на якій проходило навчання Люка Скайвокера у майстра Йоди.
[4] Craigslist – сайт електронних оголошень, що користувався великою популярністю у американських користувачів Інтернету.
[5] Ситуація на ринку, при якій обсяг попиту на певний товар з боку покупців значно перевищує обсяг пропозиції товару з боку продавців, що представлені на ринку.
[6] Дружина Кертіса Ярвіна Дженіфер Колмер померла 6 квітня 2021 року від спадкової хвороби серця, так і не дочекавшись трансплантації. Тему бюрократизації та «негуманності» системи охорони здоров’я у США Ярвін неодноразово обговорював у своїх текстах та віршах (саме так, цей чел до всього іншого пише ще й вірші…)
[7] Настаріше закрите студентське товариство в Єльському університеті.
[8] Володар мух – роман англійського письменника Вільяма Ґолдінґа.
[9] Каліфорнія.
[10] В оригіналі сленгове каліфорнійське «harshing everyone’s buzz».
[11] Англ. Un-invented.