Інтерв'ю з Анатолієм Варваровим

Відкриємо секрет — серія матеріалів про резидентів відкритих майстерень Білого Світу спочатку була задумана як ще ширший огляд історій наших знайомих діячів українського арт-простору. І розповідь Анатолія Варварова, автора виставки "Універсальність Свободи", ми почули першою з усіх. Його роботи та стіни Білого Світу тримались одне за одного під час обстрілів Києва у перші місяці війни. А за що тримався сам митець? Читайте про це далі.

Про життя у воєнний час

— Що ми робили у переддень війни? Відпочивали вдома з усією родиною, поснідали і полягали спати. А потім – налякані як і всі, мабуть, були. Але на 3-4 день ми з Києва нікуди не поїхали, хоч і була пропозиція старшому сину виїхати у Мукачево. Але ми вирішили залишитись вдома. Моя дружина теж сказала: «Я без вас, хлопці, нікуди не поїду». І ми боронили Київ – півтора місяці ми з синами ходили і допомагали теробороні й ЗСУ робити укріплені споруди на лісовому масиві.

Про власну мистецьку практику

— Працювати я не мав можливості. Тільки 12 травня потрапив зі свого масиву в центр Києва. Ми не переміщалися, ми боронили свій рідний Лісовий масив (сміється). А в квартирі умов не було, бо не були ми готові, що таке трапиться, і не мали ні фарб, ні полотен, все залишилось в майстерні. Та й така напруга була, що і не хотілось, і не було сил та натхнення, був самий переляк. Інші художники пишуть, по соцмережах бачу, що багато хто від війни тільки і рятувався своєю працею, в майстернях. У мене не було такої змоги…

Про трансформації в українському мистецтві

— Висновки про якісь фундаментальні зміни ще робити зарано. Все воно мобільне і все міняється з кожним днем. Так, воно-то змінюється, але як само… можу сказати, що точно міняється, і думаю, що в кращу сторону. Але те, що в Києві вже з 10-12 травня почали відчинятися музеї, галереї – це мене дуже радує!

— Хочеться більше творів про нашу єдність. Про те, як з’єднались українці, про силу духу, націю. Але з часом воно все саме випливе і художники це відобразять у своїх творах. А зараз те, що найкраще виходить, те і роби. І в процесі роботи з’являться нові виходи і нові напрямки. І поки ти не зробиш, то й не побачиш, як воно може виглядати по-новому.

Про зміну експозиції «Універсальність свободи» в Білому Світі

— Після відкриття галереї в травні моя виставка тривала ще 5 днів і я запропонував її частково змінити. [З початку вторгнення] я в соцмережах просто перебувати мовчки не міг, і виставляв деякі свої роботи з архіву. На них, написані і в 2013, і в 2010, я раптом подивився з іншого боку. Я по одній виставляв їх у себе на сторінці, і вони підтримували не тільки мене, але й моїх друзів, глядачів, надихали мене, і тоді я вірив, що ми не зламаємося, ми переможемо, і так сталося, що оборона Києва відігнала окупантів. Саме ці роботи (а точніше, ті з них, що в мене є в наявності, а не в колекціях) дуже гарно лягли в експозицію. І вийшла зовсім інша експозиція, інший проєкт, але цільний – і з новими роботами, і з більш ранніми. Фінісаж вийшов оптимістичний і з впевненістю у нашій перемозі. Не побачив я в цій новій експозиції ніякого трауру і горя, а тільки краще майбутнє!

Інстаграм Анатолія Варварова: https://www.instagram.com/anatoliivarvarov/