Марія Матієнко — резидентка відкритих майстерень White World

24 травня у ЦСМ "Білий Світ" почали працювати нові митці у новому форматі. Задуманий нами проєкт відкритих майстерень передбачає простір для роботи і спілкування художників, яким з різних причин зараз бракує місця для реалізації своїх задумів. Представляємо вам першу резидентку відкритих майстерень Білого Світу — Марію Матієнко.

Куратор ЦСМ Єгор Анцигін поговорив з нею про сьогоднішнє життя, і творче, і буденне. Розповідь Марії, викладена нижче, влучає прямісінько у реалії існування дуже багатьох українок і українців.

Про переддень війни

— У мене були звичайні майстер-класи в студії. Заняття для дітей. Мій син сходив до школи. В принципі оці всі розмови про війну — я не могла в це повірити. Якщо це аналізувати з точки зору вигоди для росії — це взагалі безглуздя. Тому я не могла в це повірити, мені здавалось, що все клас, і в наступний день буде звичайний день.

Про життя і виживання у воєнний час

— Ну, не можна сказати що воно змінилось докорінно, тому що я була в Києві, я нікуди не виїжджала, мої батьки були в Києві, родичі в нас є тільки в Маріуполі і вони вже виїхали до своїх родичів у росію… і вони поглядів проросійських, і ми з ними не дуже близькі. А інших родичів, як-от бабусь у селах у нас нема. Було звичайне хвилювання, а коли все досягло небезпечних обертів — ходили спати в метро з сином.

Про власну практику після 24 лютого

— Я працюю вдома, у мене немає можливості мати майстерню з багатьох причин, то моє мистецьке життя в принципі не змінилося. Ясно що не було подій, виставок, продажів картин, ну а працювати в мене була можливість.

— Слухали новини, робили мінімальні буденні справи, а потім розумієш, що не можна слухати новини весь час, і починаєш щось малювати, я робила якісь малі роботи. А коли були ті довгі комендантські години, і ми сиділи в метро, син робив якийсь урок, а я малювала. І тоді це можна витримати — коли щось робиш. А потім сформувалась якась звиклість, людина до всього звикає. І я почала робили великі, свого звичайного розміру роботи.

Інстаграм Марії Матієнко: https://www.instagram.com/maryamatienko/

Про сьогоднішнє мистецтво і його дійових осіб

— Перше, що кидається в очі, це підняття патріотизму. А сучасне мистецтво, воно більш філософське, тому якщо людина якимсь чином зображала свої роздуми, то вона і продовжує їх зображати. Що мені ще кинулось в очі – це підняття цієї, в поганому сенсі, шароварщини. Але це просто потреба часу.

— Що я шукаю у митців? Якщо є хтось, хто може дозволити собі без занадто художньої форми щось сказати... майже прямими словами. Уникати театралізації. А щодо галереї – то просто працювати! Якщо галерея може, то працювати.

Про те, над чим я працюю зараз

— Зараз в мене є великий проєкт. Раніше я займалась абстрактним, і взагалі будь-яким різновидом живопису. І так сталось майже спонтанно, що почала малювати кульковою ручкою. Приймала, звичайно, як і багато художників, участь у Карася в його проєктах, і це виявився зовсім непоганий матеріал. І вперше я для себе серйозно його розглянула на тому самому першому довгому карантині в 2020-му році, коли треба було щось робити, знову ж, щоб не зійти з глузду, і в моєму випадку, не від самотності і безлюдності, а від того що весь час з дитиною, він навчається, і відчувався, навпаки, катастрофічний брак простору. Ну і фінансів було небагато, тому робити великі роботи здавалося недоречним, тому я подумала: «Кулькова ручка? Чом би й ні?» І я почала робити такі роботи.

— Нинішня робота — про нашу ситуацію. Зображення лебедів, чорних, надувних. Коротше, про все наше життя. А з аркушами А4 така історія, що спочатку у мене їх було в наявності дуже багато, і дійсно це сталось десь через фінансову ситуацію, бо папір був, ручки в магазині продавались, і потрібно було щось робити, а потім… я побачила, що воно дійсно естетично виглядає, дуже легке, і зараз справа вже зовсім в іншому.