Дослідження Карпат під наближенням. Ч2.
Третій день мав бути один з найважчих. Але щоб настільки, то цього не очікував ніхто...
Спочатку планували піднятися на гору Кам'янка. Потрібно було ~500..600 метрів висоти набирати.
Після набору висоти, відкрилися надзвичайні краєвиди на всі сторони.
Спочатку шли по маршруту маркованому (зелений) а потім звернули на саму гору
Дорогу почав ускладнювати жереп. Але до вершини добралися відносно спокійно та швидко.
Далі необхідно було км 5 спуститися на 700...800 метрів до села Синевир по тропі, що відображена на двох різних туристичних картах, навіть на паперовій карті.
Спочатку жереп ставав все менше прочищений і все більше важко прохідний. Але поки було видно тропу, то із стиснутими зубами, але пробиралися крізь нього.
Десь після третини необхідної відстані з Кам'янки тропа почала губитися і виникала необхідність йти за напрямком тропи чи по бездоріжжю чи по тваринних тропах на схилі.
Як пройшли 2/3 даного трешового маршруту( тропу то знаходили, то ні, але вже не було жерепу), то вирішили пообідати. Думали, що далі без жерепу буде суттєво легше...
Але далі крутість схилу була 30..45% і стежка так само вже пропадала, тому потрібно було тримати баланс і спускатися крізь хащі по камінню чи просто болоту крутого схилу як гірські козли.
Даний спуск зайняв майже 6 годин, хоча при нормальні тропі максимум за 4 можна було б пройти.
Вже на підході до села помітили закритий "басейн/криницю" для збору води із гірських потічків. Вирішили набрати води, а там саламандра, спочатку подумали, що вона вмерла, але була в анабіозі і коли помітили, що вона подає ознаки життя, то спасли її.
Далі залишалося 3-4 км по дорозі і потім 5км з набором ~300м до озера Озірце(Дике озеро).
Ще було неочікувано помітити літака в небі
Дорога до озера було на силах, які не можна пояснити з точки зору науки, якась впертість...але таки після 20:00 дійшли як зомбі до озера.
Там святкували ДН компанія місцевих, можна доїхати майже до озера на авто, якщо на вході домовитися на шлагбаумі біля дороги.
Максим впав замертво,тому з останніх сил поставив намет та почав робити вечерю, поки Макс трішки ожив.
Зв'язку в даній локації взагалі не було, тому попросив місцевих передзвонити дружині, коли вони в село повернуться, щоб нас в розшук не подавали)
Ось так і закінчився третій аДень
Озеро та місце гарне, але з ночі почався дощ, тому сильно насолодитися красою не вийшло.
На четвертий день дощ зламав плани на подальший запланований маршрут. Чекали майже до обіду із шансом, що таки закінчиться, але він все лив і лив. Тому вирішили не ризикувати по слизькому схилу лізти на хребет Пішконя і там мокнути, а піти до Синевирського перевалу і там дивитися по ситуації.
Коли піднімалися по дорозі до перевалу, то помітили перед собою групу туристів у дощовиках із пакетами з магазину. Стало цікаво хто і звідки, чи це на один день десь приїхали і прогулювалися чи щось інше. Тому сильно набрали темпу і таки догнали їх.
Інформація виявилася неочікуваною. Вони вже день йшли від Міжгір'я до перевалу, але дощ не дав далеко зайти ( по планах збиралися на озеро Синевир). Але цікаве було те, що зібралася група з 19 людей у соціальній мережі, і більшість один одного побачили та познайомилися вже в поході.
Ми вирішили стати біля них і наступного дня по погоді вирішити, що робити далі. А вони стали біля витягу бугеля "Кам'янка" на перевалі( господар даного господарства запросив і дав можливість користуватися бесідками)
Так і закінчився четвертий день маршруту, весь день під дощем, по дорозі, але із новими знайомствами)
П'ятий день продовжився з дощем, який не зупинявся з минулої ночі, лише змінював інтенсивність. Тому вирішили спуститися до Міжгір'я, там в цивілізації переночувати і наступного дня їхати маршруткою до Мукачево. Вже збиралися йти пішки ~10км від перевалу по дорозі, та одному із компанії терміново необхідно було додому, тому вирішили разом трьох на авто під'їхати до смт.
У Міжгір'ї ми знайшли номер за 500грн з двох навпроти автовокзалу( готель Кооператор), помилися і відпочивали в сухості із залипанням в інтернеті.
Ну і на шостий день ми доїхали до Мукачево на автобусі і там чекали на потяг
