у гори
Хтівім на 1-вересня у неділю поїхати у Славсько . По розкладу побачив, що якраз з цего дня мали б відновити рух Мукачівської електрички, то поперся зраня на приміський вокзал. Але там - засада. Як ся виявило, її рух скасували ще на місяць, до кінця вересня. Наступна - аж по 9й годині, і у Славсько приходит десь коло 1-ї. Ніби запізно, то злапавім автобуса на Моршин у надії доїхати до Стрия, а там вже щось найти більш підходяще. У Стрию знов засада. Приїхалисьмо на нову автостанцію десь на загумінках - на залізничний вокзал звідти ніц не їде, але зате був автобус на Сколе. Доїхавім десь о пів-десєтої до Сколього, побачив що на Славсько тра щось чекати більше години і подумав си - ну його в пєнь з тим Славським, піду я си ліпше на Лопату.
Це , власне, вид з ранішнього Сколе на гору Корчанку з ретранслятором.
Пройшовімси по мості через Опір
по боках у лісі росли розмаїті голубінки, але я їх не чіпав - перся на Лопату. За годину і 25 мінут зліва відкрився вид на Кам"янку
а ще за 45 мінут можна побачити то місце, звідки я виходив - Сколе.
Вид на гору Добрянка межи Сколем а Дубиною
Ще якісь 5 мінут і я на вершині Лопати.
табличка мовить про партизанку підчас 2-ї світової .
на горі серед трави відніються квіти дев"ятисила , але не того колючого, що більш звиклий для цієї місцевості (зобачивім го пізніше, то далі буде), а такого як сонечка.
Пам"ятаючи, як минулий раз сходивім з Лопати через Кудрявець на Гребенів, вирішив пройтися троха далі Зелеміном, а раптом буде якась ліпша стежка в тім керунку.
Вид з Зелеміна на село Сукіль - то вже Станіславщина
гори межи Кам"янкою а Сукелем - десь тут границя Львівської і Станіславської областей.
Вид з Зелеміна на північ. Далеко за Кам"янкою в осінній імлі долина Опора / Стрия.
Вид з Зелеміна на південь. В долині Тухля, а далі десь там Менчул з Тростяном, де би я мав бути, якби електричка була зраня. Якби...
Дійшовім майже до Беньок, то на границі Львівської а Станіславської областей, жадної стежки у сторону Львівської не знайшов, і повернув назад до Лопати, помаленьку, нахиляючись і смакуючи осінніми афинами.
Ще раз покорив Лопату, тепер уже з південного сходу , і пішов у долину на Кам"янку. Стежка спочатку стрімко йшла в долину, але потому ся майже вирівняла.
Лопата зі сторони Кам"янки.
А це вже звиклий для Карпат дев"ятисил.
Через годину, як почав ся спускати з Лопати, майже перед носом побачивім хатки Кам"янки
Ще через 10 мінут - в центрі села. Пам"ятник борцям за волю України.
Далі вже по дорозі до Сколього.
Річка Кам"янка
Знимка з того ж місця, що і попередня, але в інший бік.
Хтівим си там купити літру квасу, але з націнкою в два з половиною рази най си п"ют сами. Вода смакує більше.
Далі - на автобусі . Здавалося би, мало б бути ліпше як електричков. Але - перед Львовом довжелезний корок. Неділя, вечір, всі вертают домів. Жарко, душно, противно. Но але хіба згадки про Карпати вартують того.