На Беньки
Пообіцєли теплий сонячний день, і , так я мавім троха часу, поїхав у гори. Майже так само, як і в минулий раз, але вирішив дійти до Беньок, що на границі Львівської а Станіславської областей, і далі по границі до перевалу між Сукелем з Кам"янков, а потому вже звернути через Кам"янку на Сколе.
Перейшов міст через Опір і далі стежкою- дорогою уверх на Лопату. За місяць, що мене не було, дорогу встигли перегородити залізною сіткою - певно чиясь приватна власність вилізла межи люди. Але нічого, узбіччя не огороджене, то мож було обійти.
Порівняно з минулим разом йшлося тим самим кроком - аж можна звіряти дзигарок. Так само за годину 25 відкрилася знизу Кам"янка
Далі підоймаюся у гору. Перед самою Лопатою відкривається вид на долину. Далеко внизу місто Стрий - то звідси більше за 35 кілометрів.
Троха ближче, оточене горами - Сколе
При великому збільшенні хатинки, як іграшкові. Можна розпізнати і фігурки людей - як тут, коло Сколівського вокзалу.
Підоймаюся на Лопату і обсервую спереду по хребту нинішню ціль - Беньки. На знимку вона зліва, троха зближена.
Іду потроху хребтом. Зліва в осінніх фарбах Кам"янка
Лопата за спиною, зазнимкувавім її як вже троха відійшов хребтом далі.
траверсую зустрічні горбки, а разом з ними і заліснену вершину гори Мутної (1261 м). Як ся обернути назад, то добре видно гору Добряну, під якою ся розмістило Сколе.
Гори справа від хребта, які будуть мене супроводжувати аж до Беньок.
обійшовім Мутну. і далі тягнеться стежка хребтом
вид на стару вирубку. Цікаво виглядає дорога, обросла з обох боків якимись кущами.
Гори коло Тухлі. Зліва направо - Кичера (1135), Кіндрат(1155) і Менчелик (1078м)
А це, власне, ті гори, що постійно супроводжували мене з правого боку хребта, але вже перед самими Беньками. В першу чергу навколо Славського - Тростян, Менчіл, Скубениця, Клива . Справа з самого краю виднієся Пікуй, а зліва - вал Боржави.
Далі - краєвиди з Беньок. Як ся мовить, вилупівім беньки на навколишні гори.
Вид на Лопату з Беньок. Зліва - Кудрявець. Справа - пасмо Парашки.
Далі по хребту - найвища вершина Зелеміну, гора Широка(1265м) . Але я вже туди не йду.
Найвищі гори видко з Беньок якраз зо східного боку Широкої - найдалі синіють далекі Горгани.
А з західного боку - вже знайомі гори навколо Славського
Зелемін. Найближче Мутна, за нею Лопата, і найдалі посередині Кудрявець
Посередині Парашка, справа - Зелемін, зліва - Кам"янка.
На одній знимці Зелемін з Парашкою
Стрий з Беньок. Такий самий як з-під Лопати, та і відстань та сама.
Село Тисів під Болеховом . Сам Болехів скромно ся примістив за смерічкою.
Роблю знимку самого верху Беньок і йду в долину межею Львівської і Станіславської областей.
Але там краєвиди анітрохи не гірші. Пасмо Парашки, спереду Корчанка (1178м). Замикає справа Парашка, найвища гора Сколівських бескидів(1268 м).
Тілько одна Парашка на фоні осіннього лісу
Довгий хребет, що ся тягне від Лужок до Нового Мізуня. На кінци гора Церковна (1177м)
Зліва, над Козаківкою, гора Томнатик , а посередині горби десь аж коло Вигоди
Дев"ятисил, по львівську сторону
такий самий, але вже зо сторони Станіславської
В долині по львівськім боці -Кам"янка
По Станіславськім боці - Сукіль. Це вже майже з перевалу, звертаю уліво на Кам"янку
Бачивім у цей день і вужа, і яструбів, і навіть, як вже вертав на автобусі домів, над Верхнім Синєвидськом якогось запізнілого бузька (2-го жовтня). Але ніхто ся не дав до знимку - хіба отака чорна волохата гусінь чи стонога.
Оден з них ну дууже подібний на обличчя якогось вусатого діда
Знов міст через Опір. Троха південніше, як той, через який проходив зранку, підіймаючись у гори.
Далі - Сколе і дорога додому. Так як будній день, то і людий поменше, і корків катма - за 3 години вже відкривав двері помешкання.