- Ви, випадково, не гей? - Пфффф, – щойно зроблений ковток кави вилітає із рота Пак Чаньоля немов вода із пульверизатора. Хлопець закашлюється, розплескуючи розбавлений молоком напій прямо на редакторський стіл. До Кенсу подає йому серветки так буденно, немов молоді автори в його кабінеті тільки і роблять, що плюють на стіл. Хоча, судячи по в’ївшимся в стару стільницю кавовим плямам, можливо, так воно і є. - Вибачте, – злегка поклонившись, Чаньоль ставить кружку на стіл і обома руками приймає серветки. - Нічого, нічого, – заспокоює його Кенсу, доки хлопець нервово витирає стіл. – Так ви гей, пане Чан? В голосі редактора стільки надії, що Чаньолю вперше у житті стає соромно за свою цілком традиційну орієнтацію. - Як жаль, – плескає...