Що може відбуватися з інноваціями в кризу?

Хоча і прийнято вважати, що під час фінансової кризи інноваційна діяльність практично «затухає», з цією думкою погоджуються не всі. Філіппо Меццанотті (Filippo Mezzanotti), професор фінансів у Школі менеджменту Kellogg, стверджує, що у кризові часи проявляється більш тонка динаміка взаємодії різних, подеколи неявних факторів, котрі можуть впливати на стан інновації — і не лише у негативному ключі.

Меццанотті зазначає, що у кризу, коли кількість інноваційних проєктів, як правило, суттєво скорочуються, можуть проявлятися менш очевидні тренди, котрі у підсумку мінімізують сукупний негативний вплив на інновацію, і які залишаються, коли стан справ виправляється. Так, серед іншого, криза змушує організації переглянути свої довгострокові цілі і глибше замислитися над тим, які проєкти несуть у собі найбільшу цінність.

Тема нового дослідження, яке провів Філіппо Меццанотті з групою своїх колег, — патенти, отримані окремими винахідниками і компаніями під час Великої депресії. Дослідники виявили кардинальне скорочення числа патентів, отриманих незалежними новаторами, що, швидше за все, стало наслідком браку фінансування у найбільш вражених кризою округах США. Водночас великі компанії з цих районів відносно безболісно пройшли крізь економічні негаразди і, можливо, навіть отримали певні переваги. Тож можна припустити, що в цей період творчі уми не зникли. Багато з них знайшли роботу у великих організаціях, які продовжували реалізовувати інноваційні проєкти.

Дослідження частково пояснює — чому незалежні винахідники, які колись були основним джерелом інноваційних ідей, у сучасному світі не відіграють жодної значущої ролі.

Радикальне скорочення приватних інвестицій

Здебільшого вчені пояснюють вищезгаданий зсув тим, що для створення технологій, які з’явилися у ХХ столітті були потрібні великі обсяги капітальних інвестицій і участь чималої кількості розробників. Тому компанії почали створювати інноваційні хаби. Меццанотті та його колеги не відкидають цю тезу, але при цьому ставлять запитання — якою мірою Велика депресія каталізувала дану зміну. Вивчаючи дані щодо патентів, виданих у першій половині ХХ століття, дослідники побачили, що кількість заяв, поданих окремими винахідниками у 1930-тих кардинально зменшилась і більше не відновилася до попередніх рівнів. У той час як скорочення кількості патентів, виданих компаніям, не було ані радикальним, ані незворотнім.

Крім усього, як зауважили дослідники, на початку Депресії такі скорочення, проявилися у всіх технологічних сферах. Якби зменшення активності незалежних винахідників було спричинено виключно технологічними трендами, то, залежно від типу технології, це проявлялося би у різний час.

У часи Депресії незалежним винахідникам стало важче отримувати фінансування. На відміну від компаній, які більшою мірою покладалися на банківські кредити, індивідуальні інноватори здебільшого отримували фінансову підтримку від місцевих бізнесменів (так само як сьогоднішні стартапи покладаються на бізнес-ангелів). А якщо бізнесмени втрачають гроші в кризу, то навряд чи можна було очікувати, що вони інвестуватимуть у нові проєкти. Потоки банківських кредитів теж «пересихали», але компанії отримували доходи від наявних продуктів і так-сяк «утримувалися на плаву».

➥ РОЗРОБКА І ЗАПУСК НОВОГО ПРОДУКТУ

Удар по молодих винахідниках

Кількість патентів, виданих у період Депресії незалежним інвесторам, в округах, які найбільше постраждали від кризи, скоротилася на 13% у порівнянні із заможнішими районами. Цей розрив зберігався впродовж наступних семи десятиріч. А Меццанотті зауважує, що «ніщо не вказує на його подолання».

Аналізуючи дані Бюро перепису населення за 1910-1940 роки, дослідники виявили, що молоді винахідники постраждали більше, ніж їхні досвідченіші колеги, котрі мали особисті збереження або репутацію, за рахунок якої продовжували отримувати фінансування.

Щодо молодих фірм – загальна кількість патентів скоротилася на 3,4% у найдепресивніших округах, можливо тому, що ці гравці покладалися на такі ж джерела фінансування, як і незалежні винахідники. У разі гравців із глибшим корінням, кількість патентів дещо зросла, при цьому левова частка зростання припадає на великі компанії. Отже, можна припустити, що туди попереходили незалежні винахідники, залишившись без підтримки «своїх» інвесторів.

Вихід у корпоративний простір

Як вищезгаданий зсув вплинув на стан інновацій? Позитивно або негативно? Меццанотті не дає однозначної відповіді на це запитання. Але дослідники проаналізували, як змінювалася якість патентів (індикатором служила кількість посилань). Під час та після Депресії середня кількість посилань на один патент в округах із більш несприятливими, ніж у заможніших районах, економічними умовами, була вищою. Дослідники вважають, що скорочення числа патентів, отриманих незалежними інвесторами, значною мірою зумовлено зменшенням кількості низькоякісних ідей.

Не виключено, що суспільство упустило можливості отримати деякі із потенційно видатних інновацій. Але Меццанотті вважає, що результати дослідження дозволяють припустити: якщо ви були винахідником із по-справжньому цінною ідеєю, негативний вплив кризи на шанс її успішної реалізації був набагато меншим.

Кардинальні зміни

Виглядає, що Депресія стала «спусковим гачком» переміщення інновацій у компанії. Якщо це так, тоді даний тренд мав проявлятися сильніше в ситуаціях, коли організації мали перевагу над індивідуальними винахідниками.

Наприклад, для продуктивної розробки деяких нових технологій була потрібна участь груп фахівців. Незалежному винахіднику, який працював без підтримки колег, реалізувати складну ідею було непомірно важче. Таке припущення ґрунтується на даних. Кількість патентів, виданих винахідникам-«одинакам» у сильно депресивних округах, як правило, зменшилась більше, ніж кількість патентів, отриманих групами розробників. Інакше кажучи, індивідуальна винахідницька діяльність поступово зникала, оскільки на перший план виходили технології, які створювалися у колаборації.

Так само незалежні винахідники опинялися у невигідному становищі, коли працювали над проєктами, що потребували значних капітальних інвестицій. «Саме в цій площині з часом компанії отримали суттєву перевагу», — зазначає Меццанотті. Кількість патентів, отриманих незалежними винахідниками скоротилася суттєво більше в галузях, які значною мірою покладаються на зовнішнє фінансування.

Але можливо такі тренди пояснюються тим, що держава, вкладаючи кошти в розвиток інновацій «після кризи», віддавала перевагу великим компаніям? Дані спростовують таке припущення. Тривале скорочення кількості патентів, виданих незалежним винахідникам, не проявилося сильніше в галузях, де було більше урядових інтервенцій. Фактично скорочення в цих сферах було меншим, ніж в царині інших технологій.

Дослідження показує, як економічна криза може змінити середовище, де створюються інновації. За словами Меццанотті, це часи, коли люди змушені переосмислювати способи організації свого життя, діяльності або бізнесу. Технологія відеоконференцій напевно інтенсивно поширювалась би протягом наступних десятиліть, але пандемія прискорила цей процес, за лічені місяці зробивши її повсюдною.

Меццанотті зауважує, що Велика депресія — це унікальне явище в історії США і її уроки неможливо екстраполювати на недавню або поточну економічні рецесії; а виявлені дослідниками тренди не є рецептом подолання наступної кризи. Але дослідження показує, що в ході розгортання таких екстремальних явищ, можуть проявлялися інші сили, котрі перебувають поза межами очевидної економічної катастрофи. «Завжди будуть переможці і переможені — і нам потрібен детальніший, більш вдумливий погляд на кризу», — підсумовує вчений.

Strategic® Insights — telegram-канал зі щоденним оглядом глобальних трендів та актуальних бізнес-інсайтів від бізнес-девелоперської компанії Strategic®