“Сцикливий нацизм”: як вторгнення в Україну зруйнувало міф про крутість Владіміра Путіна

Юрій Мазниченко 11 березня 2022

Війна, розв'язана Росією на території України, вже отримала об'єктивну та одностайну оцінку міжнародної спільноти. Військове вторгнення режиму Володимира Путіна засудили всі демократичні країни, від співпраці з країною-агресором відмовилися всі найвідоміші світові корпорації та бренди, а російська національність стала тавром для всієї цивілізації.

Зараз мільйони людей на планеті вважають багаторічного російського диктатора спадкоємцем Адольфа Гітлера, який намагався за допомогою Другої світової війни поставити на коліна на весь світ і встановити в ньому новий порядок. Чистота арійської раси, єврейське питання - фюрер був божевільним, а його життєві погляди багато в чому були результатом неабияк порушеної психіки.

Націонал-соціалісти в 20-30 роки XX століття скористалися реваншистськими настроями німців, що програли в Першій світовій війні і збідніли у Велику Депресію, а, захопивши владу і посіявши загальний страх, запустили маховик терору, який згодом забрав з собою життя 70 мільйонів жителів планети.

В результаті Нюрнберзького процесу в 1945-1946 роках німецькі націонал-соціалісти отримали звинувачення за чотирма пунктами: злочини проти миру, злочини проти людства, військові злочини та змова з метою скоєння злочинних дій. Лідери та посібники нацистів, які опинилися на лаві підсудних, були засуджені до страт та багаторічних тюремних ув'язнень.

"Ніколи знову", - свідки, що пережили жахи тієї війни, робили все можливе, щоб виростити майбутні покоління на основі гуманізму та терплячості до інакомислення.

Але через 77 років після завершення військової катастрофи світового масштабу виявилося, що нацизм не був повністю викорінений рішеннями міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі. Він з'явився і знову зміцнів у Росії - країні, яка входила до складу в СРСР, боролася з навалою гітлерівських військ і втратила найбільшу кількість людських життів у ті трагічні роки. Ветерани Другої світової точно перевернулися б у трунах, якби дізналися, що Росія піде війною на Україну, а нинішні генерації росіян братимуть участь у винищенні українського народу.

Ось тільки російський нацизм не схожий на німецький. Ще до війни Гітлер підкорив свідомість німців тим, що прямо вказав на ворогів Німеччини. А після її оголошення пояснив своїй армії та шанувальникам, які народи необхідно було викорінити, щоб країна стала успішною, а світ забуяв новими фарбами. Якими б несприйнятними були ідеї вождя німецького нацизму, він був прямолінійний як щодо свого народу, так і ворогів вітчизни. Називав речі своїми іменами: "італійські чорносорочечники - союзники, російські комуністи - вороги, а євреї не мають права на життя".

Російський нацизм схожий на німецький хіба що ступенем насадженого страху та впливу пропаганди на суспільство. А відрізняється масовістю заміни понять. Гітлер вимагав Ельзас та Лотарингію і він їх отримав. Росія вітала “повернення Криму”, але жодним чином не мала наміру його приєднувати. Адже це “рішення кримчан”, які “так довго терпіли злочинну київську владу та бандерівців-націоналістів, а тепер раді повернутися до рідної російської гавані”.

Гітлеру потрібні були потужності Чехословаччини для війни, і під колективне мовчання західних країн він ними заволодів. Росія вже 8 років спростовує участь в операції зі створення "ДНР" і "ЛНР" на території Донецької та Луганської областей та військове підживлення бойовиків для опору Україні, вивезши з українських підприємств усі потужності, що представляли яку-небудь цінність.

Російський нацизм увійде у світову історію як “сцикливий”, що намагається досягати своїх цілей тишком-нишком. Путінський нацизм - це не відкрита війна за ідею. Це про неоголошені військові дії та диверсійні операції з метою заподіяння шкоди "ворогам Росії", про що можна було б з гордістю мовити з екранів телевізорів. Це ФСБ-шні методи, сморід від яких відчувається за кілометр.

А якщо щось пішло не так, завжди можна заборонити Інтернет та будь-які альтернативні джерела отримання інформації, щоб розповісти про “етнічно орієнтовану біологічну зброю, яка розробляється в Україні за сприяння США та переноситься за допомогою птахів”.

У Росії живе дуже багато людей, які готові вірити в будь-яку безглузду ідею путінського режиму і відкрито його підтримувати. Усі вони – спадкоємці великої перемоги у битві за батьківщину, звикли жити в умовах “регулярних загроз” з боку НАТО, а на 9 травня одягають георгіївські стрічки та чіпляють на своїх залізних коней такі патріотичні “На Берлін” або “Можемо повторити”.

Вони свято вірять у велич своєї нації, навіть якщо останні гроші з загашника пішли на горілку, а воду в хаті включать лише наступного тижня. І страшенно раді новинам влади про успіхи в боротьбі з “загниваючим Заходом”, адже ліки від банальної людської заздрості ще ніхто не вигадав.

А ще в Росії живе також багато аполітичних людей, які не підтримують Путіна та його рішення про вторгнення в Україну. Прямо зараз багато росіян ратують проти війни. Але їм не вистачило сміливості зробити нічого того, на що у 2014 році пішло українське суспільство, коли опротестувало злочинні рішення колишньої влади та стало на захист європейських демократичних цінностей.

Можна закопати голову в пісок, але від цього росіяни з антивоєнними настроями не перестануть бути посібниками “сцикливого” нацизму, адже можливість зміни влади – їхнє конституційне право. Пасивний спостерігач є таким самим співучасником злочину, не спробувавши його зупинити.

Військових злочинів Росії в Україні вже не порахувати навіть на пальцях загиблих у цьому незаконному вторгненні російських солдатів. Нанесення удару вакуумною бомбою при бомбардуванні Харкова, використання заборонених конвенцією ООН шрапнельних бомб з ракетного комплексу “Іскандер”, артилерійські удари по житлових будинках та вбивство цивільного населення, порушення домовленостей про “зелені коридори” та ведення по них вогню, штучне створення гуманітарної катастрофи у низці населенних пунктів з метою показати російську армію та її гуманітарні вантажі в позитивному світлі, бомбардування діючого пологового будинку в Маріуполі, спроба за рахунок військової провокації втягнути у війну проти України народ Білорусі - це лише найбільше кричущі пункти російського "сцикливого" нацизму в 16-денній війні в Україні. Якщо все це порівняти з пунктами обвинувачення німецьких нацистів під час Нюрнберзького процесу, то стає зрозумілим, що у міжнародному суді ООН у Гаазі на лідерів путінського нацизму чекає схожа доля.

Росіянам так подобалося ходити доступними курортами Туреччини та Єгипту в майках з написом "Найввічливіший президент", підкреслюючи крутість свого правителя у вирішенні міжнародних питань. Але тепер і на море не злітаєш з огляду на закрите небо для російських бортів і принтом нікого не залякаєш, адже вже ніхто, крім самих росіян, не вірить у статус Путіна-миротворця.

Його несподівано для диктатора з багаторічним стажем відібрав чинний Президент України Володимир Зеленський, який волевим рішенням обороняти країну від другої армії світу отримав абсолютну підтримку українського народу і зараз викликає захоплення людей з усієї земної кулі.

Сцикливий нацизм Путіна є нічим інакшим як ретельно продуманим планом щодо утримання влади в Росії, щоб він і його поплічники могли і надалі розпоряджатися на свій лад ресурсами найбільшої за територією держави світу. Для цього йому і потрібні перемоги на міжнародній арені - приєднання Криму, створення “ДНР” та “ЛНР”, а також так звана “спецоперація” в Україні з метою “денацифікаці” та “демілітаризації” сусіда, який посмів подивитися у бік розвитку на кшталт цивілізованих країн. Щоб народ, незважаючи на злидні, тішився від уявної величі нації.

Україна робить все можливе, щоб протистояти цьому злу на своїй землі та не дозволити йому здійснити експансію на Захід. Як довго ця чума ще гулятиме широкими просторами від Калінінграда до Владивостока, залежить лише від самих росіян.