У 2007 році французький кіночасопис Cahiers du Cinéma склав список 100 найзнаковіших фільмів усіх часів. 78 кінокритиків віддали свої голоси за улюблені стрічки і обрали топ-100.
Як і більшість критичних понять, "французька хвиля" чинить опір простому визначенню. Створена Франсуазою Жиру на сторінках "L'Express" в 1958 році, вона спочатку стала новим юнацьким духом, потім дала про себе знати у французькому фільмі. Розмовно, "нова хвиля" переродилася в синонім "авангард", хоча мала конотацію, яка є менш спокійною.
Французька кінематографія ініціювала сміливі пошуки нових форм. Так у 1958 році заявила про себе течія "нова хвиля", яка відкинула канони старого кіно, зневажливо називаючи його "дідусевим". Цей напрям започатковананий під впливом італійського неореалізму та класичного голівудського кіно. Термін "нова хвиля" належить французькій пресі, яка назвала, таким чином, групу молодих кінематографістів, що поставили на рубежі 1958-59 років свої перші повнометражні фільми.
Поговоримо про творчість Вуді Аллена, якого дивляюсь уже 3 роки поспіль. Для мене це істинно геніальний режисер, бо навіть доволі "зеленому" поціновувачу кінематографу його роботи можуть донести шматочок істини через сатиричні та гумористичні манери подачі.