Molly Route — резидентка відкритих майстерень White World
Ця мисткиня приєдналася до резиденції трохи пізніше за інших, проте встигла і попрацювати, і взяти участь у фінальній виставці, і розповісти свою історію. Що робила Molly Route до та після 24 лютого, та як вона стала називатися цим іменем — читайте далі в нашому матеріалі.
Про життя і мистецтво під час війни
— 23 лютого я знаходилась у майстерні, у мене навіть є відривний календар з цією сторінкою. Була у своєму звичайному режимі, але у жахливому настрої, бо вже відчувала щось таке… відчувала тривогу, як і ми всі.
— Чесно кажучи, в перший місяць війни було дуже складно. Я навіть не могла творити. Перші два тижні я просто плела сітки у Львові. Я поїхала у Львів і знайшла один центр, де дівчата й хлопці плетуть сітки, і таким чином це була така своєрідна медитація. А вже десь на третій тиждень я збагнула, що я вже можу творити, що мені є що сказати. І з’явились мої перші цифрові роботи, бо матеріалів у мене з собою не було, але був планшет, і я почала спершу створювати цифрові малюнки. Вже трошки пізніше з’явилась графіка. Я зазвичай малювала якихось милих звірят, затишне місто, а тут раптом малюю хрести і біль. Це не притаманно мені, я дуже рідко торкалась таких тем.
Інстаграм Molly Route: https://www.instagram.com/molly_route/
Про трансформації українського арт-простору
— Мабуть, все як раніше вже точно не буде. А до чого все приведе, я не можу знати. Втім, мені здалося, що Україна зробила тут в останні роки певні кроки вперед. Люди нарешті почали колекціонувати мистецтво. Навіть ті, хто раніше у цьому не розбирався, почали вішати його в своїх квартирах.
— Зрозуміло, що митцям не вистачає грошей. А публіці – наче, публіка задоволена. Мистецькій інституції потрібно давати художникам просто можливість говорити, казати правду. Власне, це ми і робимо зараз, на сьогоднішній день. І працювати щодня, тобто, не порушувати цей механізм.
Про власний шлях у мистецтві і резиденцію
— Сама я трішки із Києва, трішки із Ніжина. Кажу то так, то так – залежно від настрою. Навчалась в ПТУ 34, це швейне училище, здобула в 2007 році диплом швачки 5 розряду, а ще через 2 роки в цьому ж закладі у мене з’явився диплом молодшого спеціаліста за фахом «художник-конструктор-модельєр». Тобто я вміла вже шити одяг і робити його особливим, створювати колекції одягу. Досить творча професія, та я не пов’язала з цим свого життя. Через кілька років я зрозуміла, що мені потрібна вища освіта, і я пішла заочно вчитись у педагогічний університет Грінченка. Вчилась на вчителя образотворчого мистецтва; перед самим дипломом кинула навчання.
— Десь 6 років тому я створила творче ім’я Molly Route, припинивши працювати під іменем Світлана Гончарова. Під новим іменем я могла подорожувати по всьому світу, і власне тоді з’явилась моя чорна графіка. Мій основний інструмент – чорна гелева ручка, хоча я вже роблю офорти і намагаюсь користуватися й іншими інструментами. Це все оригінали, вільна графіка, і близько двох тисяч оригінальних робіт вже продані.
— Я зображаю все, що приходить у голову (від еротики до натюрмортів) і реально не знаю, що буду малювати завтра. У мене є кілька серій, які я продовжую. Я страшенно люблю ліс, він мене надихає. Наприклад, така мила серія «братство лісового жолудя». Уявіть собі лисицю, що поселилась в дуплі віковічного дуба? Хіба це не прекрасно? Інша серія — «Сни дерев’яних підвіконь» — трагічна тема про вічність життя та смерті, там я малюю мертвих комах та птахів, що потрапляють в мої вікна.
— Займаюсь також аналоговою фотографією, маю надійного друга – пентакс. Знімаю і одразу ж проявляю. Я не профі, роблю все інтуітивно.
— На резиденції я створюю серію графічних робіт, присвячену загиблим сім’ям. Роблю це без референсів, просто знаходячись тут і зараз.
White World Open Space Studio:
Сторінка ЦСМ «Білий Світ»: facebook.com/whitewworld
Інстаграм: www.instagram.com/white_world_gallery/
Телеграм: t.me/WWgallery