Курточка
А сонцю що? Сонце світить. Обкладинка на зошиті майже гаряча. Приємно покласти на зошит руку, погріти, прибрати її і почекати, поки поверхня вбере ще більше тепла, щоб притулитися знову. В класі вчительки немає, але тихо. І так уже пів уроку. Ніхто не стрибає, не задирається, не галасує. Тільки двоє хлопців грають у морський бій, дівчата перешіптуються, хтось малює. На Олежика Кочергу час від часу поглядає Сашко Бондар. Торік, у четвертому класі, вони були ворогами. Точніше, це Сашко проходу не давав. Олежик терпів-терпів, а якось втомився й зізнався батькові, що його ображає старший, - Бондар аж у сім з половиною років до школи пішов. Батько порадив викликати кривдника на бійку. “Ти з ним виясни все один на один, - сказав. - Такі...
ЛІС РУК. Розділ тринадцятий, «публіцистичний»
Коли в школі з’явився перший номер газети «Н.Т. Таймз» накладом у сто примірників, почався справжній письменницький бум. Діти і вчителі пропонували свої статті, казки, оповідання, малюнки, комікси. Мало було матеріалів, готових до публікації, але тішила кількість літераторів-початківців. Близько трьох тижнів тривав цей аншлаг, до наступного номера, після чого — ще місяць, аж поки не зник на пів року, до нового складу редакції. В «перший газетний період» ми отримували статті на кшталт цієї, автором якої був п’ятикласник Саша. Називалась вона «На подумати». «В Україні 59 великих заводів, які дуже шкодять нашій природі. Щодня повітря забруднюється все сильніше й сильніше. Також викиди із заводів потрапляють і у воду, через що гине багато...
Після уроків
Ішов дощ. Двоє п’ятикласників поспішали додому. Хлопчики майже весь час бігли, зрідка переходячи на крок, щоб перевести дихання. Бігли не для того, щоб врятувати від дощу зошити й підручники. І застуди вони не боялись. Денис і Коля мчали, щоб встигнути пограти на комп’ютері якомога довше – поки дорослі не повернуться.