Ми зустріли Тетяну Миколаївну там, де завжди: біля під’їзду. За п’ять місяців, відколи жили тут, ми ніколи не бачили її далеко від дому. Вона сиділа на лаві, тримаючи білий пакет.
Ми з Владом вийшли на вулицю. Надворі відчувається весна, хоч це — останній день зими. Я думаю, що не такий цей лютий місяць і лютий. Навпаки, ніжний і теплий. Сонце заходить, небо за лаврою на тому березі Дніпра світиться багрянцем, хмари знизу підсвічуються рожевим. Останніми днями я боюсь таких відтінків.